Справа № 2270/3330/11
Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
22 вересня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Курка О. П.
суддів: Залімського І. Г., Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Адоніс-Стар" до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне підприємство "Адоніс-Стар" звернулось до суду з позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102300/0 від 18.02.2011 року.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року зазначені позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням Старокостянтинівська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що в судове засідання належним чином повідомлені представник сторін не з'явились, а в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного її вирішення, колегія суддів згідно ст. 197 КАС України визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції посадовими особами Старокостянтинівської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП "Адоніс-Стар" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, на наслідками якої складено акт від 04.02.2011 року № 0142/231/36397215.
На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102300/0 від 18.02.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 71898,00 грн., з яких 57518,00 грн. - за основним платежем та 14380,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: при складанні декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя та три квартали 2010 року позивачем не віднесено до рядка 01.6 "Інші доходи" суму одержаної в квітні 2010 року поворотної фінансової допомоги від ПП ОСОБА_3 в сумі 170000 грн.
Також в акті перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.1.32 ст. 1, п. 5.1 пп. 5.2.1 п.5.2. абз. 4 п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки при складанні декларації з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2010 року віднесено до валових витрат некомпенсовані транспортні витрати по перевезенню мінеральних добрив в сумі 57477,00 грн.
Проте, суд апеляційної інстанції, підтримуючи позицію суду першої інстанції, не погоджується з викладеними в Акті перевірки доводами податкового органу з наступних підстав.
Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів). У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.
Відповідно до підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Згідно із статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як вбачається з матеріалів справи 27.04.2010 року між ТОВ "Адоніс-Стар" та ПП ОСОБА_3 укладено договір позики № 1, на виконання умов якого ПП ОСОБА_3 передав позивачу грошові кошти в сумі 170000 грн.
Згідно з пунктом 3.1. цього договору сторони погодили, що розрахунки по наданій позиці можуть здійснюватись позичальником повністю чи частково у готівковій, безготівковій або натуральній формі.
Так, 24.06.2010 року додатком до договору № 1 сторони домовились про повернення позики позивачем в натуральній формі згідно накладної № 0004 від 26.04.2010р.
Відповідно до ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки сторонами договору було погоджено здійснення розрахунку за договором у натуральній формі, і такі розрахунки були проведені в повному обсязі у тому ж самому звітному періоді, тому в позивача були відсутні підстави включати до рядка 01.6 "Інші доходи" суми одержаної поворотної фінансової допомоги від ПП ОСОБА_3
Крім того, апеляційна інстанція вважає недоведеними висновки акту перевірки щодо віднесення позивачем до валових витрат не компенсовані транспортні витрати по перевезенню мінеральних добрив в сумі 57477 грн.
Судом встановлено, що в період з 23.04.2010 року по 14.06.2010 року проводилось перевезення мінеральних добрив з TOB "Агролєв і К" (місто Київ) до TOB "Агро-Регіон" (с. Великі Дрогобичі Любарського району).
Транспортування вказаних мінеральних добрив виконано ПП ОСОБА_4 в сумі 57477 грн. Зазначені обставини підтверджені товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт та рахунками на оплату послуг, а факт перерахування ПП "Адоніс-Стар" коштів для ПП ОСОБА_4 за надані послуги по перевезенню підтверджується виписками з рахунку за вересень та листопад 2010 року.
Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
До таких обмежень, згідно пп. 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №283/97-ВР передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.
Відповідно до п. 5.11 ст. 5 цього Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.
В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Колегією суддів встановлено, що позивачем до матеріалів справи надані всі первинні документи підтверджуючі виконання господарських операцій з перевезення ТМЦ, зокрема товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт які мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 р.
Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля хімічними продуктами (КВЕД 51.55.0). Таким чином витрати щодо організації перевезення мінеральних добрив своїм контрагентам перебувають в безпосередньому зв'язку з основним видом господарської діяльності ПП "Адоніс-Стар", що спростовує висновок податкового органу про неможливість віднесення до валових витрат вартість транспортних послуг через їх непов'язаність з господарською діяльністю підприємства. Твердження ж апелянта про формальність документального оформлення даної господарської операції, яка на його думку фактично не здійснювалась, ґрунтуються лише на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у позивача, його контрагентів та перевізника протиправного умислу при здійсненні господарських операцій, відповідачем не доведено.
Частиною 2 статті 71 КАС України, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи зазначені положення законодавства та вірно встановлені по справі обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат транспортні витрати по перевезенню мінеральних добрив в сумі 57477 грн.
Таким чином, прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення № 0000102300/0 від 18.02.2011 року підлягає скасуванню.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги Старокостянтинівської ОДПІ не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий /підпис/ Курко О. П.
Судді /підпис/ Залімський І. Г.
/підпис/ Матохнюк Д.Б.
З оригіналом згідно:
секретар