Справа № 2-а-360/10/0227
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук Л.П.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
08 липня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Сапальової Т.В.,Смілянця Е.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику Вінницької області на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику Вінницької області про перерахунок пенсії , -
27.09.2010 року Позивач звернулась в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику Вінницької області про визнання дій управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику Вінницької області протиправними; зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01 жовтня 2009 року по 31 вересня 2010 року.
Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13.12.2010 року позов задоволений частково, а саме: визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику Вінницької області; зобов'язано Відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії як особі, постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13.12.2010 року, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, прийнявши нову постанову про відмову у задоволенні позову позивачу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи з втратою працездатності, що пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Відповідач звернувся до управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику Вінницької області з письмовою заявою про перерахунок пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як особі, віднесеної до 1 категорії, відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідач - управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику Вінницької області відмовило Позивачу в перерахунку пенсії з огляду на відсутність підстав для такого перерахунку, вказавши, що пенсію Позивачу обчислено відповідно до норм чинного законодавства, зокрема, положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, являючись особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС віднесеної до категорії 1 і є інвалідом 3 групи захворювання має право на отримання пенсії у відповідності до положень статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі основної пенсії по інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 50% мінімальної пенсії за віком, із змінами внесеними п.п. 12, 15 ст. 28 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік", постанов Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року.
Визнаючи ж дії Відповідача незаконними суд першої інстанції, керувався Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, яким у справі № 1-28/2008, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Держаний бюджет на 2008 рік", зокрема, до статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано неконституційними та нечинними з моменту їх ухвалення. При цьому Конституційним судом України було зазначено, що внесення змін до законів України, зупинка їх дії чи скасування при прийнятті Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, який не має вищої юридичної сили стосовно інших законів, є неприпустимим оскільки вказані дії створюють протиріччя в законодавстві і як наслідок призводить до обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з того, що Відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод Позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-12 від 28.02.1991 року пенсія особам віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
В силу частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії передбачений частиною 4 статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно ж до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6-ти мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього Закону, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам 3 групи -у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відзначено, що мінімальний розмір пенсії по віку встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 справа №1-21/2005 і рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 встановлено: Закон України "Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-2 від 28.02.1991 року визначає основні положення про реалізації конституційного права громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи і охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожний має право на безпечну для життя і здоров'я навколишнє середовище і на відшкодування шкоди заподіяного порушенням цього права.
Законом України №231-V від 05.10.2006 року, що набрав чинності з 31.10.2006 року внесені зміни до статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-12 від 28.02.1991 року, яким визначені основні положення реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі статті 50 Конституції України, згідно якої кожний має право на безпечну для життя і здоров'я навколишнє середовище і на відшкодування шкоди заподіяного порушенням цього права.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок пенсії в розмірі передбаченому ст.ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки зазначений Закон має вищу юридичну силу в порівняні з постановами Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. та № 654 від 16.07.2008р., на які посилається Відповідач.
Проте, правильно застосувавши норми матеріального права при вирішенні даної справи, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що місцевим судом помилково не враховано ряд процесуальних норм, порушення яких призвело до ухвалення незаконного рішення.
Так, задовольняючи позов та зобов'язуючи Відповідача здійснити перерахунок призначеної Позивачу як інваліду 3 групи пенсії в розмірах встановлених ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в діючій відповідно до рішення Конституційного суду України № 10-рп/0228 від 22.05.2008 р. редакції, суд першої інстанції в резолютивній частині постанови в абзаці п'ятому задоволив позовні вимоги особі, яка не є стороною по справі.
Крім того, позивач звертаючись до суду просив поновити йому строк для звернення з адміністративним позовом, тому суд першої інстанції мав би ще на стадії відкриття провадження у справі винести ухвалу про залишення адміністративного позову в частині поновлення позивачу строку звернення до суду по вимогам, які стосуються періоду з 01 жовтня 2009 року по 26.03.2010 року -без розгляду, та продовжувати розгляд справи по суті тільки щодо вимог, заявлених в межах шестимісячного строку.
В силу приписів ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала, але як вбачається з матеріалів справи ухвала про залишення частини позовних вимог без розгляду судом першої інстанції не виносилась.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 27.03.2010 року, оскільки позов подано до суду 27.09.2010 року.
Також, при винесені рішення, судом першої інстанції не було враховане те, що пенсія -це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого Законами пенсійного віку. Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсії, не має підстав обмежувати відповідача за здійснення її нарахування і виплати, певним часовим проміжком.
В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідним звернути увагу і на наступне.
Так, наявний між сторонами спір, згідно імперативних норм ст. 183-2 КАС України мав би бути вирішений судом першої інстанції в порядку скороченого провадження, тобто без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Натомість, незважаючи на наявність всіх передбачених для цього підстав, Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області ухвала про відкриття скороченого провадження не виносилась. Суд не звернув увагу на те, що згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України він володів можливістю перейти на розгляд справи за загальними правилами цього Кодексу лише в разі недостатності повідомлених позивачем обставин та за результатами розгляду поданих відповідачем заперечень тільки після застосування скороченого провадження.
Неврахування викладеного на думку судової колегії позбавило позивача можливості звернути прийняту судом на його користь постанову до негайного виконання (абз. 9 ч. 1 ст. 256 КАС України); збільшило процедуру перегляду судового рішення (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене та положення ст. 195 КАС України, беручи до уваги надане суду апеляційної інстанції право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику Вінницької області задовольнити частково .
Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику Вінницької області про перерахунок пенсії, - скасувати < Текст > .
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01 жовтня 2009 року по 26.03. 2010 року залишити без розгляду.
Адміністративний позов задовольнити .
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Хмільнику Вінницької області протиправними щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, встановлених ст.ст. 50,54 Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” починаючи з 27.03.2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Хмільнику Вінницької області провести ОСОБА_2 перерахунок державної пенсії по 3-й групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру не менше 6-ми мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру 50% мінімальної пенсії за віком, та виплатити ОСОБА_2 державну і додаткову пенсію з 27.03.2010 року з урахуванням проведених виплат.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 212 КАС України
Головуючий /підпис/ Сторчак В. Ю.
Судді /підпис/ Сапальова Т.В.
/підпис/ Смілянець Е. С.
З оригіналом згідно:
секретар