Справа № 2-а-1582/10/0211
Головуючий у 1-й інстанції: Сушко О.О.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
12 липня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Курка О. П.
суддів: Голоти Л.О.,Матохнюка Д.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 24 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області про перерахунок пенсії , -
У листопаді 2010 року Позивач звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області про перерахунок пенсії.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 24 листопада 2010 року позов задоволено, а саме: визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії Позивачу за показниками середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік; зобов'язано Відповідача провести Позивачу перерахунок пенсії із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік, починаючи з 08.05.2010 року та виплатити різницю між перерахованою та фактично виплаченою пенсією.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 24 листопада 2010 року, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено попередньою судовою інстанцією, Позивач отримує пенсію за віком, призначену йому управлінням Пенсійного фонду України в м. Ладижин Вінницької області, проте продовжує працювати.
Звернувшись до Відповідача з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії з застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески з урахуванням стажу та заробітку, набутого ним після її призначення, управління Пенсійного фонду України у м. Ладижині Вінницької області відмовило йому в задоволенні, та з посиланням на спільний лист Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного фонду України від 11.03.2009 року №20/0/18-09/039, №4096/02-01 зазначило, що для перерахунку пенсії Позивача правомірно застосовувалась заробітна плата за 2007 рік.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України.
Статтями 40,42 Законну України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено проведення перерахунків пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення та із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески, та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії; статтею 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону;
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Відповідач мав провести перерахунок пенсії Позивачу, за його бажанням, за показником середньої заробітної плати працівників у середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2009 рік, а не за 2007 рік.
Тобто, твердження апелянта про неврегульованість визначення показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, застосування до спірних правовідносин не нормативно-правового акту, який суперечить нормам прямої дії не може бути перешкодою в отриманні позивачем гарантованого права соціальної захищеності.
Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області, -залишити без задоволення, а постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 24 листопада 2010 року, -без змін.
Відповідно до ч.10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої в скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий /підпис/ Курко О. П.
Судді /підпис/ Матохнюк Д.Б.
/підпис/ Голота Л. О.
Копія вірна:
Секретар: