Справа № 2а-881/10/0227
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук Л.П.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
11 липня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Курка О. П.
суддів: Голоти Л.О.,Матохнюка Д.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику Вінницької області на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 24 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику Вінницької області про перерахунок пенсії , -
16.12.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Хмільнику Вінницької області про поновлення строку на звернення до суду, визнання дій відповідача щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" неправомірними та про зобов"язання відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"за період з 01 січня 2010 року по день винесення постанови суду.
Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 24 грудня 2010 року позов задоволено, а саме:визнанно протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30% надбавку до пенсії, позивачу як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01 січня 2010 року по 24 грудня 2010 року; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2010 року по 24 грудня 2010 року включно.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволені позовних вимог.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни”має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми з 01 січня 2010 року по 24 грудня 2010 року включно, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.
Враховуючи, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом заявляв вимоги щодо поновлення строку в частині, яка виходить за межі шестимісячного строку позовної давності передбаченого ст. 99 КАС України, суд першої інстанції не звернув увагу на приписи ст.100 КАС України, де вказано, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
При цьому, питання про поновлення чи відмову в поновленні процесуального строку вирішується в порядку, передбаченому ст.102 КАС України.
Колегія суддів апеляційної інстанції також зазначає, що судом першої інстанції не враховано пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду, не надано оцінку поважності причин його пропуску вважаючи, що строк не пропущений в силу ч.2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Також, судом не враховано приписи ч. 1 цієї ж статті, відповідно до якої необхідною передумовою виплати пенсіїї є її нарахування, і лише в такому випадку невиплачені з вини органів Пенсійного фонду пенсіїї підлягають стягненню без обмеження строку.
Отже, дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду по вимогам, які стосуються періоду починаючи з 01 січня 2010 року по 15.06.2010 року, суд першої інстанції мав би ще на стадії відкриття провадження у справі винести ухвалу про залишення адміністративного позову в цій частині без розгляду, та продовжувати розгляд справи по суті тільки щодо вимог, заявлених в межах шестимісячного строку.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.
У зв'язку з тим, що позивач звернувся до суду 16.12.2010 року, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 01.01.2010 року по 15.06.2010 року залишити без розгляду, задовольняючи позовні вимоги починаючи з 16.06.2010 року.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Колегія суддів апеляційної інстанції також зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній постанові також не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, які мають здійснюватись в порядку, передбаченому ч.3 ст.94 КАС України, тобто пропорційно задоволеним вимогам.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду на підставі пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення .
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику Вінницької області задовольнити частково .
Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 24 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику Вінницької області про перерахунок пенсії, - скасувати < Текст > .
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м.Хмільнику Вінницької області нарахувати та виплатити позивачу 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2010 року по 15.06. 2010 року, - залишити без розгляду.
Адміністративний позов задовольнити .
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Хмільнику Вінницької області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_2 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 16.06.2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Хмільнику Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 16.06.2010 року.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , 3,40 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Постанову суду у відповідності до положень абз. 9 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити до негайного виконання.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 212 КАС України
Головуючий /підпис/ Курко О. П.
Судді /підпис/ Голота Л. О.
/підпис/ Матохнюк Д.Б.
Копія вірна:
Секретар: