Справа № 2-1471/11
Іменем України
«21» вересня 2011 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області
в складі головуючого судді Гончаренко П.П.,
при секретарі Зеленській С.Ю.,
розглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Балабинської селищної ради про визнання недійсним договору оренди майна комунальної власності №02/02/2011 від 21.02.2011 року та зобов'язання повернути грошові кошти у сумі 3612,00 грн., суд
В серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Балабинської селищної ради про визнання недійсним договору оренди майна комунальної власності №02/02/2011 від 21.02.2011 року та зобов'язання повернути грошові кошти у сумі 3612,00 грн.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що при укладанні договору оренди сторонами не було дотримано вимог діючого законодавства щодо форми правочину, реєстрація договору здійснена не була, даний договір є недійсним на підставі закону. Оскільки спірний договір не створив юридичних наслідків позивач просить застосувати реституцію. Позивач на підставі ст.ст. 203, 215, 216, 639, 640, 793, 794 ЦК України просить визнати недійсним договір оренди майна комунальної власності №02/02/2011 від 21.02.2011 року та зобов'язати відповідача повернути грошові кошти у сумі 3612,00 грн., що були сплачені в якості орендної плати за спірним договором.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пославшись на обставини, зазначені в позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, від відповідача надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутністю, а також відзив на позовну заяву, в якому останній позов не визнав, пояснивши, що договір оренди відповідає вимогам діючого законодавства, нотаріальне посвідчення такого договору діючим законодавством не вимагається, в ньому наявні усі істотні умови, наслідками укладання спірного правочину є виникнення прав та обов'язків у його сторін, даний правочин не порушує прав третіх осіб, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до умов договору оренди №02/02/2011 від 21.02.1011року, укладеного між Балабинською селищною радою та ОСОБА_1, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_1 площею 308,7 кв.м. для розміщення центру відпочинку та розвитку дітей і молоді.
Як вбачається із змісту спірного договору при його укладанні сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов, встановлених діючим законодавством для даного виду правочинів, а саме, в договорі зазначені наступні істотні умови: об'єкт оренди (склад і вартість майна) -зазначено у пункті 1.1. договору оренди і в акті прийому-передачі від 21.02.2011р.; термін, на який укладається договір оренди - зазначено у пункті 10.1. договору оренди; орендна плата з урахуванням її індексації - зазначено у пункті 3.2. договору оренди; порядок використання амортизаційних відрахувань - зазначено у пункті 4.1. договору оренди; відновлення орендованого майна та умови його повернення - зазначено у пунктах 4.2, 5.4, 9.2, 10.4, 10.5. договору оренди; виконання зобов'язань - зазначено у розділах 5, 7 договору оренди; забезпечення виконання зобов'язань - зазначено у пункті 9.1. договору оренди (міститься посилання на відповідальність, встановлену діючим законодавством, в тому числі, неустойку, передбачену статтею 611 ЦК України); порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди - зазначено у пункті 5.7, 7.2, 8.2 договору оренди; відповідальність сторін - зазначено у розділі 9 договору оренди; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна - зазначено у пункті 5.6. договору оренди тощо.
Договір оренди підписаний сторонами і виконується з дати його укладання, що підтверджується актом прийому-передачі від 21.02.2011 року. Позивач використовує приміщення за цільовим призначенням, розрахунки за оренду проведені позивачем своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача №35423009001161, відкритому в УДК у Запорізькому районі ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015.
04.04.2011 року позивач звернувся до відповідача із вимогою нотаріально посвідчити договір, а також просив відповідача направити уповноваженого представника до нотаріуса для підписання договору, проте позивачем не було зазначено у вимозі відомості про нотаріуса, до якого необхідно звернутися відповідачу і які документи необхідно надати нотаріусу для вчинення вищезазначених дій.
28.04.2011 року відповідач направив позивачу відповідь №01-32/316/1, якою повідомив про те, що останній не має можливості здійснити нотаріальне посвідчення договору оренди в зв'язку з відсутністю фінансування, та не заперечував проти нотаріального посвідчення договору, якщо всі витрати орендар візьме на себе.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до позивача із заявою про надання згоди на проведення поліпшень переданого в оренду нежитлового приміщення, а також із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення, що було передано в оренду на підставі спірного договору.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем за результатами розгляду заяв позивача надано дозвіл на проведення капітального ремонту переданого в оренду приміщення, що підтверджується рішенням №6 від 24.05.2011 року, а також надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення для розміщення центру відпочинку та розвитку дітей і молоді, що підтверджується рішенням від 17.08.2011 року.
Відповідно до положень ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно приписів ч.ч. 1, 4 статті 203, ч. 639 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України (в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно із ст. 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.
Статтею 220 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати таких договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Статтею 218 ЦК України визначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
У відповідності до вимог ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно абз. 3 п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочину недійсним»№9 від 06.11.2009 року, суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилялася від його нотаріального посвідчення та чи дійсно втрачена така можливість тощо.
Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що при укладанні спірного договору його сторонами були дотримані вимоги діючого законодавства щодо простої письмової форми договору оренди.
Суд, перевіривши наявні у справі докази, дійшов висновку про досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо істотних умов договору оренди та про безумовне виконання сторонами обов'язків, що виникли на підставі договору оренди.
Суд погоджується із твердженням відповідача про те, що у відповідності до вимог діючого законодавства не є обов'язковим нотаріальне посвідчення договорів оренди об'єктів нерухомості, які укладаються строком менше ніж на три роки, а також про те, що даний договір не порушує прав третіх осіб.
Суд дійшов обґрунтованими доводи відповідача про те, що спірний договір оренди в обов'язковому порядку нотаріальному посвідченню не підлягає, оскільки його укладено строком на два роки, одинадцять місяців, а саме з 21 лютого 2011 року до 21 січня 2014 року.
Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що договір оренди не створив юридичних наслідків для його сторін, а також нобгрунтованою позицію позивача щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору оренди нерухомого майна, який укладається строком менше ніж на три роки.
Аналіз норм діючого законодавства та наявних у справі доказів дає підстави суду зробити висновок про те, що сторони спірного договору оренди домовилися і погодили всі істотні умови договору, між сторонами відбулося повне виконання договору оренди, саме позивач ухиляється від його нотаріального посвідчення, такий договір в силу приписів статей 218, 220 ЦК України є дійсним, в зв'язку з чим підстави для визнання договору оренди недійним відсутні.
Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, що беруть участь у справі.
Нормами ст.ст. 203, 215 ЦК України встановлені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та підстави недійсності правочину.
Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірний договір не створив для його сторін юридичних наслідків. Позивачем також не було доведено того факту, що договір оренди є недійсним на підставі закону, а також факту порушення спірним договором прав та інтересів позивача, відповідача і третіх осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 213- 215 ЦПК Укpаїни, ст.ст. 203, 215, 216, 639, 640, 793, 794 ЦК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Балабинської селищної ради про визнання недійсним договору оренди майна комунальної власності №02/02/2011 від 21.02.2011 року та зобов'язання повернути грошові кошти у сумі 3612,00 грн. - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя П.П. Гончаренко