Справа №2-2810/11
06.09.2011 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Холод Р.С.,
при секретарі: Мустафаєвій С.С.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду до ОСОБА_5, ОСОБА_3 з позовом про стягнення боргу та моральної шкоди, посилаючись на те, що 25.07.2005р. на території ринка Запоріжжя-1 він надав ОСОБА_5 у борг для розвитку бізнесу 2 200,00 доларів США під 7% щомісячних по усній домовленості на невизначений період. Протягом року ОСОБА_5 щомісячно сплачувала 7%. В липні 2006р. ОСОБА_5 по усній домовленості попросила його передати її борг 2 200 дол. США на сина ОСОБА_3 на тих самих умовах, оскільки їй вже вони були не потрібні, а сину необхідні для розвитку бізнесу. Позивач погодився. З липня 2006р. по лютий 2007р. ОСОБА_3 щомісячно віддавав проценти. Згодом між ним та позивачем була досягнута домовленість, що ОСОБА_3 не буде віддавати щомісячні проценти, вони будуть додаватися до основної суми боргу і на вже цю суму будуть нараховуватися проценти і так до вимоги повернення. У 2009р. позивач повідомив ОСОБА_3 про необхідність повернення суми боргу. Останній обіцяв повернути гроші, але до теперішнього часу не виконав свого зобов'язання та і не бажає повертати гроші, тому він змушений звернутися до суду. Просить суд стягнути з відповідачів суму боргу, яка за весь час користування відповідно до домовленості склала 64 606,00 дол. США, що в перерахунку на гривні складає 516 848,00 грн. Також просить стягнути з відповідачів суму моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях з приводу неповернення грошей, які були вкрай необхідні для лікування батьків та на навчання сина і необхідності у зв'язку з цим шукати інші можливості щодо знаходження грошей, а також необхідності звернення до суду. Суму моральної шкоди оцінює у 10 000,00 грн.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в заяві, просили суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає.
Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_4 в судовому засідання позовні вимоги не визнали в повному обсязі, просили суд відмовити у задоволенні позову через відсутність з боку позивача доказів в підтвердження своїх позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_5 і ОСОБА_3 суми боргу за договором позики у розмірі 64 606,00 дол. США, що в перерахунку на гривні складає 516 848,00 грн. На підтвердження укладення договору позики позивач до суду не надав жодного письмового документу.
Відповідно до ст. ст. 202, 203, 205, 206, 208 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком право чинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. У письмовій формі належить вчиняти зокрема: право чини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян та інші право чини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Враховуючи викладене, договір позики між сторонами повинен був бути укладений обов'язково у письмовій формі, чого не було дотримано. За цих підстав, суд не приймає до уваги покази свідків.
Ч.1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано суду жодного належного доказу в підтвердження виникнення між сторонами правовідносин щодо укладення договору позики, а тому суд не знаходить законних підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 202, 203, 205, 206, 208, 1046, 1047 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 11, 60, 208, 209, 212 -215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Р.С. Холод