Справа № 2-а-1813/11
Категорія 99
23 вересня 2011 року cуддя Печерського районного суду Кирилюк І. В. , розглянувши відповідно до ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку скороченого провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, без проведення судового засідання, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про перерахунок пенсії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з вказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (далі - відповідач, Управління ПФУ в Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати дії посадових осіб відповідача щодо відмови у перерахунку і виплаті несплаченої державної соціальної допомоги позивачеві, як дитині війни (30 відсотків надбавки до пенсії), протиправними; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачеві за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по дату прийняття рішення з підвищенням її на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком від розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», а також провести її виплату; зобов'язати відповідача здійснювати вказану доплату до пенсії позивачеві в подальшому.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, зокрема, на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Проте відповідач вказану соціальну допомогу не нараховував та не виплачував у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі. На вимогу позивача здійснити перерахунок соціальної допомоги, відповідач у здійсненні такого відмовив, чим грубо порушив законні права позивача.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 року по 22.02.2011 року включно залишено без розгляду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2011 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про перерахунок пенсії.
20.09.2011 року на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких Управління ПФУ в Печерському районі м. Києва просить в задоволені позовних вимог відмовити, оскільки п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено, а після визнання Рішенням Конституційного Суду України положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» неконституційними, не зазначено, який розрахунок слід застосовувати; з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 27.12.2007 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни тобто у розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по-п'яте, підвищення проводиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530; 19.06.2011 року набрали чинності зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», згідно яких Прикінцеві положення доповнено п. 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік», а 23.07.2011 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», згідно п. 6 якої установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, 1941 року народження, є особою, що належить до соціальної категорії громадян «Діти війни» в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Печерському районі м. Києва і отримує пенсію за віком, що не заперечується відповідачем.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «Діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачеві щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яке не виплачувалось належним чином.
Разом з тим, позивач одержує вказану надбавку до пенсії в значно меншому розмірі.
У відповідь на заяву позивача про здійснення перерахунку та виплату як дитині війни 30 % надбавки до пенсії, Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва відмовило у здійсненні такого перерахунку пенсії, посилаючись на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неодноразово зупинялась та змінювалась, а також зазначило, що позивачеві призначено та виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до пенсії позивачу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідачем не здійснено.
Встановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки Закон України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону від 18.11.2004 року № 2195-ІV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235- ІV, дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року № 3367-ІV, дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відновлено у зв'язку з виключенням п. 17 ст. 77 з Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".
Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Положення ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян).
Статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107-VІ, текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Вказані зміни внесені ст. 41 розділу ІІ Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Таким чином, дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року.
28.05.2008 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", згідно абз. 1 п. 8 якої визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом, який повинен забезпечувати виконання законів шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин.
Разом з тим, у вказаній Постанові Кабінету Міністрів України, відсутнє посилання на відповідну норму закону (назва закону, номер статті та ін.), яку даний підзаконний нормативно-правовий акт регулює та конкретизує.
Згідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні суди покладено обов'язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності норм Закону України, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру державної соціальної допомоги як дитині війни необхідно застосовувати норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а не положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону від 18.11.2004 року № 2195-ІV) та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Разом з тим, згідно внесених змін Законом України від 14.06.2011 року № 3491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», які набрали чинності 19.06.2011 року, Прикінцеві положення доповнено п. 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
На виконання пункту 7 Закону України від 14.06.2011 р. № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», згідно п. 6 якої установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Вказана Постанова Кабінету Міністрів набрала чинності 23.07.2011 року.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що за період з 23.02.2011 року по 22.07.2011 року включно соціальну допомогу, визначену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року № 2195-ІV, слід рахувати в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва не надало суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 визнати дії посадових осіб відповідача щодо відмови у перерахунку і виплаті несплаченої державної соціальної допомоги позивачеві, як дитині війни (30 відсотків надбавки до пенсії), протиправними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачеві за період з 23.02.2011 року по 22.07.2011 року включно з підвищенням її на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком від розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести її виплату є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог зобов'язати відповідача здійснювати вказану доплату до пенсії позивачеві в подальшому, то вони не підлягають задоволенню, оскільки згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України судом здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, що виключає їх захист на майбутнє.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, а, відтак, підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
За таких обставин, з Державного бюджету України підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.
Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.
Статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", ст.ст. 2, 21, 71, 87, 94, 99, 102, 105, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про перерахунок пенсії - задовольнити частково.
Визнати дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови у перерахунку і виплаті несплаченої державної соціальної допомоги ОСОБА_1 як дитині війни (30 відсотків надбавки до пенсії) - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії позивачеві за період з 23.02.2011 року по 22.07.2011 року включно з підвищенням її на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком від розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести її виплату.
В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. у відшкодування судових витрат.
Допустити негайне виконання постанови суду. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя І. В. Кирилюк