Справа № 2-а-1841/11
Категорія
22 вересня 2011 року cуддя Печерського районного суду Ісаєвська О. В. , розглянувши одноособово, у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про зобов'язання відповідача нарахувати та здійснювати виплати державної соціальної допомоги, що передбачена ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком; стягнення суми невиплаченої державної соціальної допомоги, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 10 453,80 грн. -
Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, а саме щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вказала, що відповідач порушив її законні права, позбавивши права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі. Крім того, позивачка подала клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду.
16 вересня 2011 року відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва направило свої письмові заперечення в яких проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, просив відмовити у задоволенні позову.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, керуючись ч. 4 ст. 183-2 КАС України, вважаю достатніми підстави для прийняття рішення в скороченому провадженні без проведення судового засідання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва і отримує пенсію за віком, та є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За змістом ст. 152 Конституції України врегульоване процедурне питання, у відповідності до якого, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із пріоритетності Законів над підзаконними актами, при вирішенні даного позову слід застосувати норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, вимога позивачки про зобов'язання УПФ України в Печерському районі м. Києва нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Разом з тим, відповідно до ч.1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, оскільки позивачка звернулася до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав 29 серпня 2011 року, а тому відповідач зобов'язаний здійснити нарахування та виплату державної соціальної допомоги, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01.03.2011 року.
При цьому, за визначенням, наведеним в абзаці дев'ятому ст. 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом не обмежена у часі, а отже, Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі в м. Києві, зобов'язане виконувати вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо нарахування та виплати позивачці як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком не обмежуючись певним часовим проміжком.
Частиною третьою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суду перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суд приходить до висновку, що дії відповідача, щодо зволікання в нарахуванні та виплаті позивачці державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме 30% мінімальної пенсії за віком є протиправними.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Отже, керуючись вимогами ст.. 11 КАС України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплати позивачці державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме 30% мінімальної пенсії за віком
В той же час, не підлягає задоволенню вимога позивачки про стягнення суми невиплаченої державної соціальної допомоги, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 10 453,80 грн. оскільки проведення перерахунку пенсії та визначення її розміру є компетенцією Пенсійного фонду України, у даному випадку, Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва, а суд не може собою підміняти компетентний орган який уповноважений здійснити такий перерахунок.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо невиконання положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтями 92, 6, 9, 11, 69-71, 94, 97, 99, 100, 128, 183-2 КАС України, ст.. 19 Конституції України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період починаючи з 01.03.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 (одну) гривню 70 копійок у відшкодування судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва зобов'язане постанову суду виконати негайно.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови
Суддя О. В. Ісаєвська