Справа № 2-3494/11
Категорія 24
14 вересня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Матійчук Г. О. ,
при секретарі - Шишкарьова М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім», третя особа: Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» про визнання нікчемним ч.2 п.6.3 Договору добровільного страхування, стягнення страхового відшкодування, пені, 3% річних, індексу інфляції та моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім», третя особа: Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» про визнання нікчемним ч.2 п.6.3 Договору добровільного страхування, стягнення страхового відшкодування в сумі 9 502,41 грн., понесених витрат за калькуляцію ремонту в сумі 264,00 грн., пені в сумі 3 314,13 грн., 3% річних в сумі 552,18 грн., індексу інфляції в сумі 1 824,46 грн., 12 000,00 грн. моральної шкоди та понесених нею судових витрат, посилаючись на те, що 10 листопада 2008 року між нею та Закритим акціонерним товариством «Український страховий дім» був укладений Договір страхування наземних транспортних засобів серії НТ-08 № 2619 Кв, а саме майнових інтересів власника автомобіля марки «ВАЗ 11193», державний номер НОМЕР_1, згідно якого вигодонабувачем є Відкрите Акціонерне Товариство „РОДОВІД БАНК". 31 травня 2009 р., приблизно о 18 год., її чоловік - ОСОБА_2, який має право керування на підставі довіреності від 27.09.2007 року ВКА №195964, рухався по вул. Електриків 19 в м. Києві, не врахував дорожнє покриття та не витримав безпечну швидкість, що призвело до наїзду на перешкоду (металевий відбійник) та завдав пошкодження автомобілю марки «ВАЗ 11193». Даний випадок, у відповідності до Договору, підпадає до страхового випадку «ДТП». Зазначає, що її дії після настання страхового випадку «ДТП» були виконані в повному об'ємі згідно умов Договору; під час подання повідомлення про настання страхового випадку, працівник з виплати страхових відшкодувань порадив провести повну оцінку пошкоджень на ЗАТ «Київ-Лада», з якою, зі слів зазначеного працівника, вони співпрацюють. 01 червня 2009р. вона скористалася порадою представника відповідача та доставила на територію СТО ЗАТ «Київ-Лада» свій пошкоджений автомобіль для огляду та проведення товарознавчої експертизи пошкоджень автомобіля. Представники відповідача для огляду автомобіля та складання висновку або акту отриманих пошкоджень не з'явились. Тому, для розрахунку вартості відновлювального ремонту вона звернулася до фахівців цього ж спеціалізованого СТО ЗАТ «Київ-Лада», які зробили калькуляцію відновлювального ремонту пошкодженого автомобілю від 01 червня 2009р., за що її чоловіком було сплачено 264,00 грн. Дана калькуляція вартості ремонту автомобіля була передана відповідальній особі відповідача, де була зазначена сума ремонтних робіт в розмірі 9 502,41 грн. 41 коп. Заява на виплату страхового відшкодування була подана нею після збору всіх необхідних документів 25.06.2009 року за реєстраційним номером № 5408. Також зазначає, що згідно вимог п. 10.6 Договору, строк виплати страхового відшкодування по ризикам ДТП складає 15 банківських днів після прийняття рішення відповідачем. Відповідачем було прийнято рішення про здійснення виплати страхового відшкодування 20.07.2009 року, однак станом на 01.07.2011 року жодних виплат зі сторони відповідача не було.
В обґрунтування вимог про стягнення пені посилається на вимоги ст. 37.2 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якої, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Моральну шкоду обґрунтовує тим, що зазначені вище обставини свідчать про порушення Договору, норм ЦК України, які привели до тривалого зволікання з вирішенням питання про виплату страхового відшкодування та до вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках страхувальника у зв'язку з оскарженням дій та бездіяльності страховика, що є підставою для відшкодування моральної шкоди. Відмова виплатити страхове відшкодування спричинила неможливість погашення банківського кредиту та вимушені зміни у життєвих і виробничих стосунках. Також зазначає, що витребування документів, оскарження дій працівників відповідача перед органами виконавчої влади суттєво вплинули на її моральний та фізичний стан, на той час вона була ще й вагітною.
Також зазначає, що не погоджується з умовами ч. 2 п. 6.3 Договору, в якому зазначено що не підлягають відшкодуванню будь-які непрямі збитки Страхувальника чи Експлуатанта, пов'язані із страховим випадком, зокрема, втрата прибутку, штрафні санкції, моральні збитки тощо, та вважає данний пункт не законним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а саме: ч. І ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого виконавець (послуг) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Також посилається на вимоги ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист споживачів» - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача; згідно з ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути замінено або визнано недійсним, або договір може бути визнаний недійсним в цілому та приходить до висновку, що відповідно до ст. 4 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» порушуються її права, як споживача, а саме, порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач послуг; так як даним пунктом Договору відповідач повністю позбавляє її прав та гарантій, наданих їй державою, а тому даний пункт договору повинен бути визнаний недійсним.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3. підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача Залевська Н.С. позов визнала частково, надавши суду платіжні доручення від 07.07.2011 року про перерахування на рахунок вигодонабувача ПАТ «РОДОВІД БАНК» страхового відшкодування в сумі 8 101,12 грн. та пені в сумі 563,84 грн. Проти задоволення інших вимог заперечувала, посилаючись на їхню безпідставність.
Представник третьої особи Серебряннікова В.С. в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити за умови, що стягнені суми будуть перераховані на рахунок третьої особи для погашення кредитної заборгованості.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, дійшов до насупного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 10 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством (після зміни назви - Приватне акціонерне товариство) «Український страховий дім» був укладений Договір страхування наземних транспортних засобів серії НТ-08 № 2619 Кв (в подальшому - Договір), предметом Договору і об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме: автомобілем марки «ВАЗ 11193», державний номер НОМЕР_1. Вигодонабувачем за даним договором страхування виступає ВАТ (після зміни назви - Приватне акціонерне товариство ) «Родовід Банк».
Щодо визнання нікчемним ч. 2 п. 6.3 Договору, в якому зазначено що не підлягають відшкодуванню будь-які непрямі збитки Страхувальника чи Експлуатанта, пов'язані із страховим випадком, зокрема, втрата прибутку, штрафні санкції, моральні збитки тощо, оскільки, на думку позивача, відповідно, зокрема, до ст. 4 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» порушуються її права, як споживача, а саме, порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач послуг, суд вважає, що зазначена вимога не підлягає задоволенню з огляду на те, що сторонами Договір в цілому укладений із погодженням всіх істотних умов та є обов'язковим для виконання сторонами на підставі ст. 629 ЦК; нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом і відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; визнання недійсним окремих частин правочину, як такого вимагає позивач, передбачено ст. 217 ЦК України, в якій зазначено що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, разом з тим з пояснень представника відповідача вбачається, що п. 6.3 Договору є для страховика суттєвим і відповідач не уклав би Договір страхування без включення до нього даного пункту; до того ж після укладення Договору страхування, між сторонами виникають договірні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього Договору Закон України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство (Закон України «Про страхування», Закон України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), що регулює дані правовідносини.
Судом також встановлено, що 31 травня 2009 р., приблизно о 18 год., ОСОБА_2, який має право керування на підставі довіреності від 27.09.2007 року ВКА №195964 (а.с.15, 37), рухався по вул. Електриків 19 в м. Києві, не врахував дорожнє покриття та не витримав безпечну швидкість, що призвело до наїзду на перешкоду (металевий відбійник) та завдав пошкодження автомобілю марки «ВАЗ 11193» державний номер НОМЕР_1, про що свідчить довідка, складена працівником ДПС від 31.05.2009 року (а.с.34) та довідка відділення ОДТП ВДАІ від 13.06.2009 року (а.с.25). Даний страховий випадок, у відповідності до Договору, підпадає до страхового випадку «ДТП», що не заперечується сторонами.
Відповідно до Калькуляції вартості ремонту автомобіля від 01.06.2009 року ЗАО «Київ-Лада», наданої позивачем, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 9 502,41 грн.(а.с.26), за калькуляцію позивачем сплачено 264,00 грн.(27).
Згідно Ремонтної калькуляції страховика № 554/7 від 30.06.2009 року, розмір страхового відшкодування становить 8 563,36 грн. (а.с.76-80).
Згідно п.5.3.3. Договору за умовами страхування ризиків КАСКО відшкодовуються витрати страхувальника, пов»язані із проведенням автотоварознавчої експертизи, за умови узгодження зі страховиком проведення експертизи і розміру витрат.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, а відповідно до ч.4 - доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З огляду на зазначене вище суд не бере до уваги твердження позивача, що працівник з виплати страхових відшкодувань відповідача порадив провести повну оцінку пошкоджень на ЗАТ «Київ-Лада», оскільки доказів погодження із відповідачем проведення оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля на ЗАТ «Київ-Лада», а також розміру витрат, суду не надано.
Суд погоджується із сумою, зазначеною в Ремонтній калькуляції страховика № 554/7 від 30.06.2009 року, оскільки розмір страхового відшкодування позивачу розрахований страховиком на підставі наданої ремонтної калькуляції, складеної представником страховика за допомогою програмного комплексу Audatex, який згідно із пунктом 59 додатку 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395, належить до комп'ютерних програм, рекомендованих для складання кошторису відновлювального ремонту колісних транспортних засобів та підтверджується страховим актом № НТ-НТ-08/2619/Кв/1 (а.с.70).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов»язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Згідно вимог п. 10.6 Договору, строк виплати страхового відшкодування по ризикам ДТП складає 15 банківських днів після прийняття рішення Відповідачем. Відповідачем було прийнято рішення про здійснення виплати страхового відшкодування 20.07.2009 року та проведено його виплату 23 серпня 2011 року (а.с.54), тобто через 696 днів в сумі 563,84 грн. ( 0,01% від суми заборгованості за 696 днів на підставі п.16.1Договору страхування) тому суд не бере до уваги обґрунтування позивача вимог про стягнення пені з посиланням на вимоги ст. 37.2 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якої, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних виходячи наступного. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи, відповідальність сторін була визначена Договором страхування транспортного засобу, тобто посилання позивача в цій частині позову на норми ст. 625 ЦК України не ґрунтуються на вимогах закону й не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 12 000,00 грн. також не підлягають відшкодуванню, оскільки не передбачені умовами Договору.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, з огляду на те, що відповідачем порушені строки виплати страхового відшкодування, позов в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 8 101,12 грн. та пені в сумі 563,84 грн., підлягає задоволенню, разом з тим суд враховує, що 07.07.2011 року, в ході розгляду справи зазначені суми відповідачем перераховано на користь вигодонабувача - ПАТ «РОДОВІД БАНК», інші вимоги позивача, а саме: про визнання нікчемним ч.2 п.6.3 Договору добровільного страхування, стягнення страхового відшкодування в сумі 1 401,29 (9 502,41-8 101,12) грн., понесених витрат за калькуляцію ремонту в сумі 264,00 грн., пені в сумі 2 750,29 (3 314,13-563,84) грн., 3% річних в сумі 552,18 грн., індексу інфляції в сумі 1 824,46 грн., 12 000,00 грн. моральної шкоди не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Керуючись Законом України «Про страхування», Законом України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 15, 16, 215, 217, 629, 979, 988, 989, 992 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 60, 88, 208, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім», третя особа: Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» про визнання нікчемним ч.2 п.6.3 Договору добровільного страхування, стягнення страхового відшкодування, пені, 3% річних, індексу інфляції та моральної шкоди - відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Г. О. Матійчук