Справа № 2-3792/11
Категорія 36
19 вересня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Волкової С. Я. ,
при секретарі - Топал А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про визнання права власності,
Позивачка ОСОБА_1. звернулася до суду із вимогами про встановлення фактів того, що її мати ОСОБА_2. прийняла спадщину за законом після чоловіка ОСОБА_3., який був оголошений померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 р., а саме: ? частину будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві; того, що вона прийняла спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р., а саме: ? частину зазначеного вище будинку; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на ? частину будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві, посилаючись на те що, їй належить на праві власності ? частина будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві, власником якої стала по заповіту після смерті матері ОСОБА_2. відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Першою Київською державною нотконторою 12.07.1990 р. Власником ? частини цього будинку зареєстрований ОСОБА_3. Ззаначений будинок по АДРЕСА_1 в м. Києві садибного типу будувався на підставі договору на право забудови від 16.11.1939 р., забудовниками являлися ОСОБА_3. і її бабуся ОСОБА_4., яка померла у 1953 р., після її смерті власником ? частини будинку стала її мати ОСОБА_2., власником іншої ? частини будинку став брат матері, який продав свою частку ОСОБА_5., остання померла у 1974 р. ОСОБА_3. пропав без вісті на фронті під час Великої Вітчизняної війни та ухвалою Народного суду четвертої дільниці Кагановицького району м. Києва від ІНФОРМАЦІЯ_1 р. був оголошений померлим. ЇЇ мати ОСОБА_2. фактично вступила в управління і володіння спадковим майном після оголошення чоловіка ОСОБА_3. померлим, оскільки проживала в цьому будинку та користувалася його приміщеннями, проводила ремонт та сплачувала комунальні платежі. У 1989 р. після смерті матері вона прийняла спадщину на ? частину будинку та фактично вступила в управління і володіння ? частини цього будинку, оскільки проживала і проживає в ньому, користується приміщеннями будинку, сплачує комунальні платежі, проводить ремонтні роботи.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1., її представник ОСОБА_6. підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили їх задовольнити.
В судове засідання відповідач Територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради не з'явився, про день і час розгляду справи оповіщений у встановленому порядку, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
В судове засідання третя особа: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна не з'явилася, про день і час розгляду справи оповіщена у встановленому порядку.
Судом встановлено, що предметом спору є ? частина будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві, яка згідно інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №23279 (И-2010) від 18.06.2010 р. зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3. на підставі договору про надання ? частини земельної ділянки під будівництво ? частини будинку, посвідченого Четвертою Київською державною нотконторою 17.11.1939 р., реєстровий №1463.
Надані суду письмові докази свідчать про те, що договір на право забудови, було укладено 16.11.1939 р. між Житловим управлінням Київської міськради (житлове управління), з одного боку, та ОСОБА_3. і ОСОБА_4. (забудовувач), з другого боку, які на підставі постанови Київської міськради №394 від 29.07.1939 р., керуючись арт.71-84 ЦК УРСР, уклали договір про право забудови, за яким житлове управління здало забудовувачеві дільницю комунальної землі в м. Києві в Кагановицькому районі по АДРЕСА_1, площею 1202 кв.м. під індивідуальне житлове будівництво; договір 17.11.1939 р. посвідчено Четвертою Київською державною нотконторою, реєстровий №1463; 28.06.1946 р. зареєстровано в Київському міському житловому управлінні за реєстровим №514.
Надані суду довідки Управління житлового господарства Виконкому Печерської Ради народних депутатів №648 від 24.01.1990 р., Інспекції Держстраху УРСР №19 від 2.02.1990 р., домова книга за адресою: АДРЕСА_1 свідчать про те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 р.народження, у 1939 р. поселилася у будинок по АДРЕСА_1 в м. Києві у якості члена сім'ї власника та з 8.08.1944 р. була зареєстрована за зазначеною адресою і до дня смерті проживала в цьому будинку.
Витяг із запису актів про шлюб Відділу актів громадянського стану Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР №160 за 1939 рік та повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб Відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у м. Києві №00002768220 від 13.04.2010 р. свідчать про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (рос.ОСОБА_3) з 23.02.1939 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, шлюб зареєстровано у Відділі РАЦС Печерського РУЮ у м. Києві, актовий запис №160.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 24.09.1953 р. ОСОБА_2. належить на праві власності ? частина будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві; свідоцтво посвідчено Другою Київською державною нотконторою, реєстровий №20010, 5.10.1953 р. зареєстровано в Київському міському бюро по технічній інвентаризації, записано в реєстрову книгу за №514. Вивченням свідоцтва встановлено, що єдиною спадкоємицею після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 р. у м. Києві ОСОБА_4. є її донька ОСОБА_2., яка спадщину фактично прийняла, але юридично не оформила; із свідоцтва також вбачається, що спадкоємиця мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
Встановлено, що у 1953 р. в провадженні Народного суду четвертої дільниці Кагановицького району м. Києва знаходилась справа за заявою ОСОБА_2. про визнання особи померлою. Заявниця ОСОБА_2. звернулася в суд та просила визнати свого чоловіка ОСОБА_3. померлим, заяву обґрунтувала тим, що 16.01.1944 р. отримала довідку Обухівського районного військового комісаріату про те, що її чоловік пропав без вісті на фронті під час Великої Вітчизняної війни, на підставі чого вона отримує пенсію. Ухвалою Народного суду четвертої дільниці Кагановицького району м. Києва від ІНФОРМАЦІЯ_1 р. заяву ОСОБА_2. задоволено, ОСОБА_3. визнано померлим.
Відповідно до ст.529 ЦК України (в редакції Закону 1963 р.) до числа спадкоємців за законом належить дружина померлого.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 р. “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” заява про встановлення факту прийняття спадщини може бути розглянута судом, якщо орган, який вчинює нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостовірність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном.
Суд, аналізуючи надані в судовому засіданні докази, дійшов висновку, що ОСОБА_2., яка з 1939 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3., є єдиною його спадкоємицею, після оголошення останнього померлим фактично прийнята спадщину, оскільки проживала в спірному будинку та користувалася його приміщенням, сплачувала комунальні платежі, але юридично спадщину не оформила. Зазначені обставини також знайшли своє підтвердження в листі Першої Київської державної нотконтори №1007/02-14 від 10.02.2011 р., із якого вбачаться, що спадкоємцем ОСОБА_3., який згідно ухвали Народного суду четвертої дільниці Кагановицького району м. Києва від ІНФОРМАЦІЯ_1 р. визнаний померлим, була його дружина ОСОБА_2., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р., що фактично прийняла спадщину, але юридично не оформила своїх спадкових прав через відсутність документів, які підтверджують право власності на вказану частину житлового будинку на ім'я ОСОБА_3.
Встановлено, що померла ОСОБА_2. від шлюбу із ОСОБА_7. мала доньку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.народження.
Надана суду довідка Служби малоповерхової забудови КП “Печерськблагустрій” №397 від 24.06.2011 р. свідчить про те, що позивачка ОСОБА_1. поселилася у будинок по АДРЕСА_1 в м. Києві у якості члена сім'ї власника та з 19.03.1991 р. зареєстрована за зазначеною адресою.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.07.1990 р. позивачці ОСОБА_1. належить на праві власності ? частина будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві; свідоцтво посвідчено Другою Київською державною нотконторою, реєстровий №2675, 26.07.1993 р. зареєстровано в Київському міському бюро по технічній інвентаризації, записано в реєстрову книгу за №514.
Суд, аналізуючи надані в судовому засіданні докази, дійшов висновку, що ОСОБА_1., яка у 1990 р. прийняла спадщину після смерті матері у виді ? частини спірного будинку, є єдиною її спадкоємицею, фактично прийняла спадщину у виді ? частини будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві, належну померлій після оголошення чоловіка ОСОБА_3. померлим, але юридично спадщину в цій частці не оформила. Зазначені обставини також знайшли своє підтвердження в листі Першої Київської державної нотконтори №1007/02-14 від 10.02.2011 р., із якого вбачаться, що видати ОСОБА_1. свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину будинку, що знаходиться в м. Києві по АДРЕСА_1, неможливо, оскільки відсутні документи, які підтверджують право власності на вказану частину житлового будинку на ім'я ОСОБА_3.
Відповідно до ст.549 ЦК України в редакції 1963 р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його вправа власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивачка ОСОБА_1. просить визнати за нею право власності на спірну частину будинку в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_2., такі вимоги підлягають задоволенню, оскільки надана суду спадкова справа Першої Київської державної нотконтори №2675 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_2. свідчить про те, що ОСОБА_1., яка прийняла спадщину на ? частину спірного будинку та фактично вступила в управління і володіння ? частиною вказаного будинку, в установлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, інших спадкоємців, крім позивачки, після смерті ОСОБА_2. немає, жодна особа, крім позивачки, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2. не зверталася. Перша Київська державна нотконтора видала ОСОБА_1. свідоцтво про право власності на ? частину будинку, а свідоцтво про право власності на ? його частину відмовилась видати у зв'язку з відсутністю правоустановчого документу. При таких обставинах за позивачкою слід визнати право власності на спадкове майно, а саме: ? частину спірного будинку в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у м. Києві ОСОБА_2., при цьому відсутня необхідність встановлювати факти, що мають юридичне значення.
При подачі позову ОСОБА_1. сплачено 371,76 грн. судових витрат, позивачка в судовому засіданні заявила, що не бажає їх відшкодовувати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,4,10,11,60,88,169,209,212-215 ЦПК України, суд
Позов - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у м. Києві ОСОБА_2.
В задоволенні інших вимог позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя