Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 1527
18.05.2011
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі: головуючого - судді Алєйнікова В.О.
при секретарі Луговенко К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом
Прокурора Миколаївської області в інтересах
позивача Миколаївська міська державна лікарня ветеринарної медицини
до
відповідача Миколаївська міська рада,
суть позову про оскарження рішень №№ 19/17 від 25 березня 2004 року 33/34 від 20 травня 2005 року в частиі вилучення землі в Миколаївської міської лікарні ветеринарної медицини, -
27 серпня 2007 року Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до суду в інтересах Миколаївської міської державної лікарні ветеринарної медицини /надалі -лікарні/, після уточнення позову просив суд про скасування, як таких, що прийняті всупереч закону та порушує права лікарні:
· пункт 5 рішення Миколаївської міської ради № 19/17 від 25 березня 2004 року «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та міськвиконкому по Ленінському району м. Миколаєва», яким в лікарні вилучена земельна ділянка площею 60 кв.м. по АДРЕСА_1 та передана у користування ОСОБА_2;
· пункт 20 рішення Миколаївської міської ради № 33/34 від 20 травня 2005 року «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району міста Миколаєва», яким в лікарні вилучена земельна ділянка площею 720 кв.м. по АДРЕСА_1 та передана у користування ОСОБА_3;
У позові зазначив, що всупереч вимог діючого законодавства згадані земельні ділянки були вилучені в лікарні без її згоди та всупереч інтересам держави.
Під час судового розгляду справи представники позивача -лікарні - позов підтримали та наполягали на його задоволенні.
Вони пояснювали, що вказані земельні ділянки були виділені у користування лікарні рішенням відповідача у встановленому законом порядку та вилучені на підставі листів колишнього начальника управління ветеринарної медицини в місті Миколаєві ОСОБА_4, який не мав право розпоряджатись цією земельною ділянкою.
Спираючись про таке та про наявну необхідність у використанні земельної ділянки, представники позивача наполягали на задоволенні позову.
Вони також пояснювали, що ОСОБА_4 є керівником вищого рівня, через що до його звільнення у 2007 році порушувати питання про оскарження згаданих у позові рішень лікарня не мала змоги.
Представник відповідача під час судового розгляду справи позов не визнавав. Він вказував, що при прийнятті оскаржуваних рішень миколаївська міська рада виходила з того, що у встановленому законом порядку від компетентного органу отримала погодження на вилучення земельної ділянки. Більше того, після прийняття згаданого рішення протягом встановленого законом строку ані прокурор, ані позивач правомірність передачі земельної ділянки не заперечували.
Спираючись про таке, а також про те, що позивач на час прийняття оскаржуваних рішень не отримав державного акту про право користування земельної ділянки та не виділів земельну ділянку у натурі, через що не має права вимоги, представник відповідача просив про відмову у задоволенні позову.
Представник третіх осіб -ОСОБА_3 та ОСОБА_2 -під час судового розгляду справи вважав позов таким, що не підлягає задоволенню.
Він вказував, що його довірителі у встановленому законом порядку отримали земельні ділянки за згодою компетентного органу. Після того його довірителі повністю реалізували вказані рішення, уклавши договори оренди, строк дії яких не сплинув, та виділивши земельні ділянки в натурі.
В той же час, як вказував далі представник третіх осіб, позивач не навів жодних доказів на підтвердження того, що він колись мав право на спірні земельні ділянки.
Спираючись про таке, а також про те, що позивачем та прокурором пропущені строки для звернення до суду за захистом порушеного права, представник тратіх осіб просив про відмову у задоволенні позову.
Представник третьої особи - Управління ветеринарної медицини в місті Миколаєві /надалі -управління/ - під час судового розгляду справи позов підтримав.
При цьому він вказував, що дійсно управління в особі ОСОБА_4 під час прийняття оскаржуваних рішень мало право надавати згоду на вилучення земельних ділянок, але -лише за згодою Державного Департаменту Ветеринарної медицини України. Оскільки ж в цьому випадку такого погодження не було, -вказував далі представник цієї третьої особи, - ОСОБА_4 перевищив свої повноваження.
Прокурор під час судового розгляду справи наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.
Після вислуховування сторін та дослідження письмових матеріалів справи суд доходе такого.
1…..У вересні 2001 року було створено підприємство - Миколаївська міська лікарня Державної ветеринарної медицини. Це підприємство було засноване на державній власності та мало статус самостійної юридичної особи.
/а.с. _______/
Рішенням № 34/13 від 28 вересня 2001 року цьому підприємству - Миколаївській міській лікарні Державної ветеринарної медицини - у постійне користування була надана земельна ділянка по АДРЕСА_1 у місті Миколаєві.
/а.с. _______/
2……У березні -травні 2002 року Миколаївська міська лікарня державної ветеринарної медицини була реорганізована.
Внаслідок реорганізації було створене Управління державної ветеринарної медицини міста Миколаєва, яке було державним закладом, заснованим на державній власності.
Відповідно до статуту Управління державної ветеринарної медицини міста Миколаєва, зареєстрованого 31 травня 2002 року, цей державний заклад став правонаступником Миколаївської міської лікарні Державної ветеринарної медицини, отже -набув право на земельну ділянку, зазначену у рішенні Миколаївської міської ради № 43/13 від 28 вересня 2001 року.
/а.с. _______/
3……30 жовтня 2002 року на виконання Закону України «Про ветеринарну медицину», постанов Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 623 «Про внесення змін до Типового положення та урядових органів державного управління»і від 19 серпня 2002 року № 1216 «Деякі питання державного управління в галузі ветеринарної медицини», наказу Міністерства Аграрної політики України від 26 вересня 2002 року № 310 «Щодо затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів Державного департаменту ветеринарної медицини»та наказу державного департаменту ветеринарної медицини від 23 жовтня 2002 року № 57 «Про створення територіальних органів Державного департаменту ветеринарної медицини з метою вдосконалення державного управління в галузі ветеринарної медицини»Управлінням державної ветеринарної медицини Миколаївської облдержадміністрації був виданий наказ № 57 «Про утворення територіальних органів Державного департаменту ветеринарної медицини», відповідно до якого на базі раніше діючих установ ветеринарної медицини утворювалось, зокрема, управління державної ветеринарної медицини у місті Миколаєві.
/а.с. _______/
Таким чином, утворене у жовтні 2002 року Управління ветеринарної медицини у місті Миколаєві набуло право на земельну ділянку, зазначену у рішенні Миколаївської міської ради № 43/13 від 28 вересня 2001 року.
4……Наказом Управління державної ветеринарної медицини м. Миколаєва № 370 від 26 грудня 2002 року утворювалось:
· територіальне управління ветеринарної медицини в місті Миколаєві;
· міськветлікарня.
· /а.с. _______/
При цьому відповідно до затвердженого у січні 2003 року положення про управління ветеринарної медицини в місті Миколаєві створена таким чином міська державна лікарня ветеринарної медицини повністю підпорядковувалась управлінню.
/а.с. _______/
Матеріали справи також свідчать, що до травня 2004 року правове положення лікарні не змінювалось, лише 25 травня 2004 року наказом начальника управління ОСОБА_4 було затверджене положення про лікарню, яким вона була залишена структурним підрозділом управління, хоча їй й був наданий статус юридичної особи та правонаступника Миколаївської міської лікарні Державної ветеринарної медицини
Про таке, окрім пояснень сторін у справі, свідчить згадане положення про лікарню /а.с. _____/, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 600647 /а.с. ____/, довідка серії АА № 077507 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з якого вбачається, що державна реєстрація лікарні, саме як юридичної особи, була здійснена лише на підставі згаданого свідоцтва /а.с. ______/. Що ж стосується довідки № 19/10 від 13 серпня 2007 року /а.с.20/, то вона наведеним вище висновкам про час реєстрації лікарні, саме як юридичної особи, не суперечить.
Наведене у пункті 4 цієї постанови свідчить, що протягом періоду з жовтня 2002 року по травень 2004 року саме управління, але не лікарня, мало право розпоряджатись земельною ділянкою, зазначеною у рішенні Миколаївської міської ради № 43/13 від 28 вересня 2001 року.
Таке, до речі, підтверджується й поясненнями представника третьої особи -управління -під час судового розгляду справи.
5……Скориставшись правом, визначеним у пункті 4 цієї постанови, 23 лютого 2004 року за № 20 та 30 березня 2004 року за № 41, керівник управління ОСОБА_4, від імені управління розпорядився частиною згаданої земельної ділянки, давши згоду на її відчуження.
За такого у травні 2004 року лікарня, як правонаступник управління, набула обов'язок щодо відчуження згаданих у перелічених листах земельних ділянок, жодним чином від цього обов'язку не відмовилась.
Більше того, представник позивача -лікарні -у своїх поясненнях хоча й опосередковано, але підтвердила юридичну значущість та обов'язковість для лікарні позиції ОСОБА_4 щодо спірних земельних ділянок.
5……Враховуючи ці обставини, на підставі звернення третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та з врахуванням перелічених вище листів компетентної посадової особи Миколаївська міська рада прийняла:
· пункт 5 рішення Миколаївської міської ради № 19/17 від 25 березня 2004 року «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та міськвиконкому по Ленінському району м. Миколаєва», яким в лікарні вилучена земельна ділянка площею 60 кв.м. по АДРЕСА_1 та передана у користування ОСОБА_2;
· пункт 20 рішення Миколаївської міської ради № 33/34 від 20 травня 2005 року «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району міста Миколаєва», яким в лікарні вилучена земельна ділянка площею 720 кв.м. по АДРЕСА_1 та передана у користування ОСОБА_3.
6…..Це рішення оскаржене прокурором та позивачем в порядку адміністративного судочинства, через що суд відповідно до частини 3 статті 2 КАС України перевіряє лише, чи прийняте воно:
1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4. безсторонньо (неупереджено);
5. добросовісно;
6. розсудливо;
7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В зв'язку із цим суд відзначає, що оскаржуване рішення є прийняте відповідачем в межах, в порядку та й у спосіб, що передбачені діючим законодавством та з урахуванням усіх вимог діючого законодавства.
Доказів протилежного суду не надано, навпаки, наведені вище обставини (надання згоди компетентною посадовою особою та відсутність листів про скасування цих дозволів) свідчать про те, що відповідач прийняв єдине можливе для його рішення.
В обґрунтування вимог позивач, прокурор та третя особа -управління -посилаються про те, що згода управління була надана із пороком волі, зокрема -без отримання погодження вищестоящої організації та всупереч інтересам ветеринарної медицини.
Але ці посилання не мають значення для вирішення цього адміністративного спору, адже про неправомірність рішення не свідчать.
Так, відповідач -Миколаївська міська рада -не наділений ані повноваженнями, ані можливостями щодо перевірки дій компетентних посадових осіб із точки зору дотримання ними процедур, встановлених внутрішньою номенклатурою або ієрархією, а також із точки зору відповідності таких дій інтересам служби.
За такого ці доводи не свідчать про порушення відповідачем частини 3 статті 2 КАС України.
Отже, підстави для задоволення позову є відсутніми.
7……Суд також враховує, що позивачем пропущений встановлений статтею 99 КАС України /у редакції, що діяла на час відкриття провадження/ строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
При цьому поважних причин для цього суд не вбачає, адже необхідність виконання вимог певної посадової особи не може слугувати підставою для поновлення строку для звернення до суду.
Що ж стосується прокурора, то він, по-перше, виступаючи на стороні лікарні, самостійно не має права та обов'язки у спірних правовідносинах, а лише виконує права та обов'язки позивача, який, як доведено вище, пропустив строк для звернення до суду з адміністративним позовом без поважних причин. По-друге ж, здійснюючи нагляд за законністю, прокурор за наявності до того підстав мав вчасно встановити порушення прав та закону й належним чином на його відреагувати.
Таким чином, у задоволенні цього позову слід відмовити.
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити, що, незважаючи на неможливість захисту прав в порядку адміністративного судочинства, зацікавлені особи мають право звернутись за оскарженням правомірності набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права на землю в порядку цивільного або господарського судочинства та доводити в межах саме цього судочинства обґрунтованість своїх доводів щодо пороку волі управління та лікарні під час дачі згоди на набуття третіми особами права на землю та необхідність застосування певних наслідків такого.
Звертаючись до суду в порядку такого судочинства за захистом права на землю за допомогою цивільно-правових способів, які не можуть бути застосовані в судах адміністративної юрисдикції, позивач може в мотивувальній частині позову, а суд - в мотивувальній частині свого рішення дати оцінку правомірності актів органу місцевого самоврядування, якщо їх прийняття сприяло порушенню цивільних прав позивача.
Керуючись ст. 9, 11, 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні позову - відмовити .
Постанова може бути оскарженою до Одеського апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 10 днів.
Мотивована постанова складена 25 травня 2011 року.
СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=