05.06.08р.
Справа № 38/140-08
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області
до Приватне підприємство вагова компанія "Міка", м. Дніпропетровськ
за участю третьої особи: Придніпровської гідрогеологічної партії, м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення 10 000,00 грн.
Суддя Бишевська Н.А.
Представники сторін:
від позивача: Скиба С.Г., дов. від 20.12.2007 року;
від відповідача: Вязенкова Т.М., дов. № 142 від 21.04.2008 року;
від третьої особи: Держак С.В., паспорт серії Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській області.
Відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля" (далі -позивач, ВАТ «Павлоградвугілля») просить примусово стягнути з приватного підприємства вагова компанія "Міка" (далі -відповідач, ППВК «Міка») суму в розмірі 10000,00 грн. які є власністю позивача та безпідставно утримуються відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставне утримання відповідачем грошових коштів, перерахованих платіжними дорученнями №5020, №15609 від 16.09.05р. за виготовлення автомобільних вагонів в той час, як договір на виконання робіт укладений не був та строк виконання зобов'язання не встановлений.
Відповідач заперечує проти задоволення позову та просить стягнути з позивача 10000,00 грн. для відшкодування моральної шкоди, нанесеної престижу та діловій репутації відповідача та моральних переживань, що виникли внаслідок подання позивачем позовної заяви. Відзив обґрунтовано укладенням договору усно, проведенням відповідачем геодезичних робіт, розробленням проектної документації та сплатою частини спірної суми підприємствам підрядникам за виконання робіт, необхідних для виконання усної угоди.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.08р. до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача залучено Придніпровську гідрогеологічну партію, м.Павлоград Дніпропетровської області.
Справа згідно ст.75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Платіжними дорученнями №5020, №15609 від 16.09.05р. відкритим акціонерним товариством "Павлоградвугілля" перераховано приватному підприємству вагова компанія "Міка" 10000,00 грн. Згідно платіжного доручення №15609 перерахована сума в розмірі 8 333,33 грн., призначення платежу: Кошти за виготовлення автомобільних вагів згідно дог.№1119/05 від 14.09.05р. без ПДВ. Згідно платіжного доручення №5020 перерахована сума в розмірі 1 666,67 грн.,, призначення платежу; ПДВ до коштів 8333,33 за виготовлення автомобільних вагів згідно дог.№1119/05 від 14.09.05р.
10.01.07р. за №09/07 листом ППВК «Міка»запропоновано позивачу кошти, отримані за платіжними дорученнями зарахувати в рахунок оплати за проведення робіт, перелік яких викладено в листі.
26.12.07р. листом №8/9732 позивач звернувся до ППВК «Міка»з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 10 085,19 грн. на розрахунковий рахунок позивача на підставі безпідставного утримання відповідачем грошових коштів, перерахованих платіжними дорученнями на підставі неукладення договору на виконання робіт, невстановлення строку виконання зобов'язань та невиконання робіт.
Згідно поштового опису, вимога направлена 26.12.07р.
Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог на підставі наступного.
Позивач мотивує вимогу повернути кошти, які були ним перераховані відповідачу платіжними дорученнями №5020, №15600 від 16.09.2005р. за виготовлення автомобільних вагів, на підставі того, що, по-перше, договір на виконання цих робіт укладений не був, а по-друге, що роботи відповідачем не виконувались.
Однак в платіжних дорученнях №5020, №15600 від 16.09.2005 р. позивачем вказане чітке призначення коштів, про що зазначено вище.
Даний запис свідчить, про факт існування між позивачем та відповідачем на момент оформлення платіжних доручень договору № 1119/05 від 14.09.2005 р. Копія договору надана відповідачем у матеріали справи.
Наданим відповідачем до справи договором передбачено згідно зі ст.638 Цивільного та ст.180 Господарського кодексів України всі суттєві умови: предмет, ціну і строк дії.
Згідно твердження відповідача, два екземпляри підписаного з боку відповідача договору, передані представнику позивача для дооформлення.
Згідно ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Ч.2 ст. 642 передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Тобто, така дія, як сплата відповідної суми грошей, визнається прийняттям пропозиції (акцептом) укласти договір, а ч. 2 ст.638 ЦК України зазначає «Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною».
Відповідно до ч.2 ст.181 Господарського кодексу України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Частинами 3 та 4 статті 181 ГК України передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Доказів які-б давали підстави стверджувати про відмову позивача від договору, або існування розбіжностей до матеріалів справи не надано .
Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Таким чином згідно зі ст. 642 Цивільного кодексу України і ст.181 Господарського кодексу України договір між сторонами належно вважати укладеним, оскільки позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження своєї позиції стосовно неукладення договору. Кошти на виконання зобов'язань за договором позивачем перелічено на рахунок відповідача, що спростовує заявлену позивачем підставу про неукладення договору.
Окрім того, суд не приймає до уваги посилання позивача про внутрішній порядок реєстрації договорів, наявний на підприємстві згідно наказу генерального директора підприємства позивача, як на підставу неукладення договору, оскільки жодних документів які-б давали підстави стверджувати про відмову від оферти не надано, навпаки, наявні підстави для погодженості договору, оскільки передплата здійснена позивачем згідно дати, вказаної в специфікації №3 до договору №1119/05 від 14.09.05р.
Окрім того, згідно наданих документів, твердження позивача про те, що роботи відповідачем не виконувались не відповідають дійсності, оскільки Договором № 1119/05 від 14.09.2005 р. передбачено перелік робіт, які повинні бути виконані відповідачем після вчинення передплати.
Відповідач після одержання від позивача зазначених коштів повинен виконати згідно з пунктами 1.2.2, 1.2.3 специфікації та пунктами 3, 4 календарного плану договору 1119/05. Згідно наданих документів, відповідачем виконано наступні роботи:
1. Проведено геодезичну знімку місцевості та геологічні дослідження ґрунту з бурінням зондувальних свердловин на двох об'єктах позивача в тих місцях. За виконання цих робіт відповідачем сплачено спеціалізованому підприємству «Придніпровська гідрогеологічна партія»9000,00 грн. Відповідно до наданих пояснень третьої особи, сплата відбулась, роботи виконані.
2. Розроблено і передано позивачеві проектну документацію на фундаменти під замовлені ваги.
Акт на виконані роботи від 18.10.2005 р. та названі вище звітні документи, підтверджуючі виконання робіт, передано позивачеві згідно пояснень відповідача в жовтні 2005 року, та направлено офіційно листами вихідні номери 484 від 28.11.2006 р., та 09/07 від 10.01.2007 р. докази направлення документів підтверджено також листом, залученим позивачем в матеріали справи.
Зазначені листи залишені позивачем без відповіді.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтвердив наявність договору між третьою особою та відповідачем, укладеного на виконання робіт, передбачених договором № 1119/05 зазначив про фактичне виконання робіт на території позивача , спростував заяву позивача про відсутність будь -яких взаємовідносин останнього з відповідачем на виконання договору 1119/05 .
Щодо заявленої відповідачем суми по відшкодуванню моральної шкоди, суд зазначає про непідтвердженість в діях позивача підстав, які-б давали право відповідачу на відшкодування моральної шкоди. Окрім того, заявлена до відшкодування сума, не обґрунтована належним чином, відсутні дані на підтвердження суми моральної шкоди, заявлена сума визначена в відзиві на позов , та не може розглядатися як окрема позовна вимога.
Стаття 33 ГПК України покладає обов'язок доказування і подання доказів на кожну із сторін процесу. При заявлених вимогах та залучених доказах, суд вважає що позивач не довів обґрунтованість своїх вимог, що дає підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню .
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.49, 75 ,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити в позові повністю.
Суддя Н.А. Бишевська
Рішення підписано в повному обсязі 07.07.08р.