Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"22" липня 2008 р. Справа № 40/40-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В. , Пушай В.І.
при секретарі Морока Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - Федоричко Н.А. (дов. № 176 від 22.05.2007р.)
відповідача - Свіщова Р.В. (дов. № б/н від 18.10.2007р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ФОРЕЗ", м. Харків (вх. № 1585 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 05.06.08р. по справі № 40/40-08
за позовом Відкритого акціонерного товариства "ФОРЕЗ", м. Харків
до Державного підприємства "Навчально-дослідного господарства "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (правонаступник ДПНДГ "Комуніст"), п/о Комуніст
про стягнення 7944,00 грн., -
встановила:
У квітні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "ФОРЕЗ", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Навчально-дослідного господарства "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва про стягнення заборгованості в сумі 7944,00 грн. за договором від 15.06.2005р., укладеному між сторонами у справі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2008р. по справі № 40/40-08 (суддя Хотенець П.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись необґрунтованість рішення, просить його скасувати, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав. В судовому засіданні 22.07.2008р. уповноважений представник відповідача просить оскаржене рішення залишити без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, 15 червня 2005 року між позивачем та відповідачем у справі укладено договір оренди автомобіля (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач («Орендодавець») зобов'язався передати, а відповідач («Орендатор») прийняти та сплатити орендну плату за експлуатацію автомобіля марки РАФ-2203 (державний номер 71-36 ХАА) (пункт 1.1. Договору).
На виконання умов Договору позивач виконав свої зобов'язання та надав відповідачеві послуги з оренди автомобіля РАФ-2203 (державний номер 71-36 ХАА), що підтверджується актами виконаних робіт від 31.07.2005р. на суму 4416,00 грн. та від 31.08.2005р. на суму 3528,00 грн., які підписані посадовими особами позивача та відповідача. Загальна сума наданих позивачем послуг з оренди вказаного транспортного засобу складає 7944,00 грн.
Оскільки зазначена сума відповідачем сплачена не була, 17.03.2008 року позивач звернувся до нього з письмовою вимогою за № 105 оплатити борг за надані послуги. Проте, відповідач, отримавши вказану вимогу 18.03.2008р., залишив її без відповіді та задоволення.
Вказані обставини змусили Відкрите акціонерне товариство "ФОРЕЗ" звернутися з даним позовом до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.
Приймаючи оскаржене рішення господарським судом встановлено, що позивач не надав в підтвердження виконання своїх зобов'язань за спірним Договором документів, які є підставою для складання актів виконаних робіт, тобто листа обліку фактичного часу експлуатації автомобіля. Крім того, господарський суд визначився, що позивач матеріально не довів того факту, що зазначене в Договорі майно було передано відповідачеві. Надані в підтвердження позову акти виконаних робіт визнані судом такими, що підписані особою, яка не мала права їх підписувати.
Враховуючи вказане, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, не підтверджені доданими до матеріалів справи доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Але з такими висновками господарського суду не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України господарським судом Харківської області при винесенні оскарженого рішення не встановлено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування у даній справі, не встановлені дійсні права та обов'язки сторін, а також не враховані обставини, суттєві для розгляду цього спору.
Таким чином, не встановлення господарським судом вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням вимог ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і виключає можливість висновку суду апеляційної інстанції щодо правильності вирішеного господарським судом даного господарського спору по суті.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 2.2. спірного Договору відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати орендну плату в розмірі 12 грн. за один час експлуатації автомобіля, з урахуванням НДС -20%. Плата містить заробітну плату водія, оренду автомобіля. Облік часу ведеться за участю робітників, які приймають участь в транспортних перевозках та відображується у листі обліку фактичного часу експлуатації автомобілю, який є підставою для складання актів прийому-передачі послуг оренди.
Відповідно до п. 2.4. цього Договору по закінченню кожного календарного місяця сторони оформлюють акти прийому-передачі послуг оренди, які є підставою для бухгалтерського обліку фінансово-господарських відносин сторін.
Таким чином, колегія суддів вважає, що згідно з умовами Договору, підставою для оплати наданих позивачем послуг є саме акт прийому-передачі виконаних робіт.
Із матеріалів справи вбачається, що за наслідками укладення та фактичного виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору оренди автомобіля такі акти на заявлену ВАТ «Форез»суму позову в розмірі 7944,00 грн. складені між сторонами по справі 31.07.2005р. і 31.08.2005р. та затверджені підписами посадових осіб з боку позивача - головою ВАТ «Форез»Топаловим А.І. та з боку відповідача -управляючою санацією Підприємства Полтєвою Л.А., а також належним чином скріплені печатками підприємств. Доказів в спростування цих документів відповідач як суду першої так і апеляційної інстанції не представив та жодним чином не підтвердив, що акти виконаних робіт від 31.07.2005р. на суму 4416,00 грн. та від 31.08.2005р. на суму 3528,00 грн. не мають юридичної сили. Відповідні докази у матеріалах справи відсутні. Більш того, наявність заборгованості та її розмір відповідач взагалі не оспорює. Однак цим обставинам господарський суд не дав належної правової оцінки.
Окрім цього, на думку колегії суддів, не відповідають обставинам справи і посилання відповідача на те, що акти виконаних робіт від 31.07.2005р. на суму 4416,00 грн. та від 31.08.2005р. на суму 3528,00 грн. підписані з боку його підприємства не уповноваженою особою, так як в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України відповідач не виконав покладеного на нього законодавством обов'язку довести суду обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог. Водночас твердження представника відповідача у судовому засіданні 22.07.2008р. про те, що підпис на цих актах вчинено не Полтєвою Л.О., яка з 14 квітня 2004 року за ухвалою господарського суду призначена управляючою санацією підприємства відповідача, а іншою особою, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, так як не підтверджені відповідачем належними засобами доказування, як того вимагає ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, колегія суддів вважає, що правових підстав для неприйняття до уваги наявних у справі копій актів виконаних робіт від 31.07.2005р. на суму 4416,00 грн. та від 31.08.2005р. на суму 3528,00 грн., які надані позивачем в підтвердження належного виконання ним умов Договору щодо надання послуг оренди і саме в такому розмірі, немає. При цьому, відсутність у позивача листа обліку робочого часу не впливає на встановлений спірним Договором обов'язок відповідача сплачувати позивачеві вартість послуг з оренди автомобілю, оскільки цей документ не є невід'ємною частиною спірного Договору. Між тим, господарським судом не досліджено, що умовами Договору про надання послуг з оренди автомобіля, який є предметом розгляду у даній справі, обов'язок позивача складати лист обліку робочого часу не передбачений.
Крім того, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Колегія суддів визначає, що з моменту отримання відповідачем послуг з оренди автомобілю за спірним Договором у позивача виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання відповідачем щодо проведення розрахунку за ці послуги, оскільки акти виконаних робіт, як підстава для оплати, були підписані сторонами належним чином.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач послуги отримав, але з позивачем не розрахувався, в зв'язку з чим останній звернувся до відповідача з письмовою вимогою за № 105 про сплату боргу за Договором оренди автомобіля від 15.06.2005р. в сумі 7944,00 грн., мотивуючи її підписаними належним чином актами виконаних робіт від 31.07.2005р. на суму 4416,00 грн. та від 31.08.2005р. на суму 3528,00 грн., проте ця вимога залишена відповідачем без реагування, що підтвердив уповноважений представник відповідача у судовому засіданні 22.07.2008р. Вказане спростовує твердження відповідача про те, що йому не було відомо про існування спірних актів.
Крім того, аналізуючи умови спірного Договору, зокрема пункт 1.1., яким сторони передбачили, що позивач («Орендодавець») прийняв на себе зобов'язання передати, а відповідач («Орендатор») в свою чергу - прийняти та сплатити орендну плату за експлуатацію автомобіля марки РАФ-2203 (державний номер 71-36 ХАА), колегія суддів вважає необхідним зазначити, що необхідність складання акту прийому-передачі автомобіля ним не передбачена, а тому посилання відповідача на ці обставини не приймаються судом до уваги. Разом з цим, факт невикористання автомобілю, на який наголошує відповідач, не знайшов свого підтвердження матеріалами справи.
Оцінивши доводи сторін у справі, та враховуючи, що матеріалами справи підтверджується обов'язок відповідача сплатити вартість отриманих послуг за спірним Договором, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене рішення підлягає скасуванню та у справі слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, правомірними та обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а також такими, що відповідають нормам чинного законодавства. Проте, відповідач не обґрунтував матеріально та не довів обставини, які б звільняли його від сплати вартості фактично отриманих послуг за спірним Договором.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Харківської області при прийнятті оскарженого рішення від 05 червня 2008 року по справі № 40/40-08 було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду у повній мірі не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а вказане рішення - скасуванню.
Задовольняючи вимоги апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне покласти судові витрати по справі на відповідача, оскільки з його вини даний господарський спір був доведений до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ФОРЕЗ", м. Харків задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 05 червня 2008 року по справі № 40/40-08 скасувати та прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Навчально-дослідного господарства "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (62482, Харківська область, Харківський район, вул. Докучаєва, 2-А, р/р 26007033649 у АВУБ "Грант" у м. Харкові, МФО 351607, код ЄДРПОУ 14070197) на користь Відкритого акціонерного товариства "ФОРЕЗ" (61099, м. Харків, вул. Єнакіївська, 19/318, р/р 26000531970 в філії № 2 АСУББ "Грант", МФО 351630, код ЄДРПОУ 00238486) 7944,00 грн. боргу, 153,00 держмита по справі та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Такмаков Ю.В.
Судді Барбашова С.В.
Пушай В.І.