Ухвала
Іменем України
09 липня 2008 року
Справа № 2/61-6270-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Волкова К.В.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Хміль О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, Феодосійська міська рада;
відповідача: не з'явився, Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго";
розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської міської ради на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 21.05.2008 у справі № 2/61-6270-2008
за позовом Феодосійської міської ради (вул. Земська, 4,Феодосія,98100)
до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а,Сімферополь,95000)
про визнання недійсними наказів Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" № 172 від 30.12.2004, № 105 від 28.09.2005, № 31-а від 28.02.2006, № 56 від 13.04.2006, № 88 від 30.06.2006 "Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для інших споживачів
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2008 року у адміністративній справі № 2/61-6270-2008 відмовлено Феодосійській міській раді у відкритті провадження про визнання недійсними наказів Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" № 172 від 30.12.2004, № 105 від 28.09.2005, № 31-а від 28.02.2006, № 56 від 13.04.2006, № 88 від 30.06.2006 "Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для інших споживачів".
Ухвала суду мотивована тим, що відповідач не є суб'єктом владних повноважень, а оскаржувані накази не є актами суб'єкту владних повноважень виходячи зі змісту ст. 2, 3, ст. 17 КАС України, тому дану заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з вказаною ухвалою господарського суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати, справу передати до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції помилково не відніс даний спір до спорів, що підлягають вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Феодосійська міська рада у даних правовідносинах здійснює управлінські функції щодо відповідача.
У запереченнях на апеляційну скаргу від 04.07.2008, які надійшли на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду 07.07.2008, відповідач стверджує, що позивач не здійснює по відношенню до відповідача владних управлінських функцій, навпаки, взаємовідношення сторін в даному випадку повинні будуватися на договірній основі.
У судове засідання, яке відбулося 09.07.2008, представники сторін не з'явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Судова колегія, враховуючи вимоги п. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін, оскільки вони не надіслали судовій колегії доказів про наявність поважних причин неявки у судове засідання, а крім того, їх явку не визнано обов'язковою.
Переглянувши ухвалу суду першої інстанції відповідно до вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що спір виник внаслідок прийняття відповідачем наказів, якими завищено тарифи по наданню послуг з теплопостачання.
Відповідно до п.1 ст. З Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і, відповідно, не повинен вирішуватись за правилами КАС України.
Крім того, слід зазначити, що у інформаційному листі Верховного суду України від 26.12.2005 р. № 3.2-2005 звертається увага (п. 1; 2) на те, що оскільки стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, з господарськими спорами можуть пересікатись категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 вказаної статті, а саме: а) спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності; б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
У всіх наведених категоріях спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень. Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті З КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Виходячи з вищезазначеного критерію, можна відокремити певні категорії справ, розгляд яких відповідно до статей 1, 4, 17 КАС України має здійснюватись у порядку адміністративного судочинства: а) спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, у яких такий суб'єкт своїми владними рішеннями чи діями зобов'язує цих осіб вчиняти певні дії, утримуватись від вчинення певних дій, нести відповідальність. При цьому особи, згідно з нормами чинного законодавства України, зобов'язані виконувати такі владні рішення чи вимоги суб'єкта владних повноважень; б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.
Судова колегія вважає помилковими посилання заявника апеляційної скарги на ч. 1 ст. 7 та ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 як на обґрунтування наявності владних управлінських функцій у позивача по відношенню до відповідача у спірних правовідносинах.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Згідно з ч. 3 ст. 31 вказаного Закону, органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Отже, саме рішення органів місцевого самоврядування є документами, що встановлюють ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження є внутрігосподарські акти господарюючого суб'єкту -накази орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго". Отже, спірні правовідносини не містять ознак здійснення Феодосійською міською радою управлінських функцій щодо відповідача.
Враховуючи викладене, та керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Феодосійської міської ради залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2008 у справі № 2/61-6270-2008 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді К.В. Волков
І.В. Черткова