Постанова
Іменем України
08 липня 2008 року
Справа № 2-30/392-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Лисенко В.А.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Сіняєва Галина Олександрівна, довіреність № 02-23/1908 від 12.12.07, виконавчий комітет Керченської міської ради;
відповідача: Гончаров Петро Юрійович, довіреність б/н від 01.06.06, Фонд "Боспор" (благодійний фонд);
третьої особи: не з'явився, комунальне підприємство "Автокомунсервіс" ;
розглянувши апеляційну скаргу виконавчого комітету Керченської міської Ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 16 квітня 2008 року у справі № 2-30/392-2008
за позовом виконавчого комітету Керченської міської ради (вул. Кірова, 17,Керч,98300)
до Фонду "Боспор" (благодійний фонд) (вул. Набережна, 2-204,Керч,98300)
3-тя особа комунальне підприємство "Автокомунсервіс" (вул. Годуванцева, 4,Керч,98300)
про виселення та стягнення неустойки
Позивач, виконавчий комітет Керченської міської ради, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Фонду «Боспор» (благодійний фонд), третя особа -комунальне підприємство «Автокоммунсервіс» про виселення з нежитлових приміщень загальною площею 95, 0 кв.м., розташованих за адресою: м. Керч, вул. Кірова, буд. 31 А та стягнення неустойки в сумі 237, 62 грн..
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2008 року у справі № 2-30/392-2008 (суддя Ловягіна Ю.Ю.) в задоволенні позову виконавчого комітету Керченської міської ради відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, виконавчий комітет Керченської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення та задовольнити позов у справі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням господарським судом Автономної Республіки Крим обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального права.
Так, апелянт, посилаючись на статтю 764 Цивільного кодексу України, стверджує, що суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що договір оренди від 03 серпня 2004 року діє та продовжений сторонами на той самий строк та на тих же підставах, у той час, як позивачем були виконані усі передбачені законом вимоги щодо припинення дії договору та повідомлення відповідача про це.
Також заявник апеляційної скарги не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт сплати відповідачем орендної плати та її приймання позивачем свідчить про продовження дії договору оренди від 03 серпня 2004 року з тих підстав, що внесення відповідачем коштів за користування приміщенням не може бути доказом зміни наміру орендодавця на припинення дії договору.
У судове засідання, призначене на 08 липня 2008 року, представник третьої особи, комунального підприємства «Автокоммунсервіс» не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського-процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.
У зв'язку з відпусткою судді Прокопанич Г.К. та зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Фенько Т.П., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 липня 2008 року, здійснено заміну суддів Прокопанич Г.К. та Фенько Т.П. на суддів Лисенко В.А. та Волкова К.В..
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статей 99, 100 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
03 серпня 2004 року між виконавчим комітетом Керченської міської ради (орендодавець) та Фондом “Боспор» (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 842 загальною площею 95, 0 кв.м., розташованого за адресою: м. Керч, вул. Кірова, буд. 31 А, яке знаходиться на балансі комунального підприємства «Автокоммунсервіс» по ремонту і експлуатації приміщення для використання під Музей -майстерню ім. Р.В. Сердюка.
Згідно з пунктом 1 договору на підставі рішення Комітету по передачі в оренду майна комунальної власності від 15 квітня 2004 року та протоколу № 3 до нього орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування вказане нежитлове приміщення,
Передача майна підтверджується актом приймання-передачі вказаного нежитлового приміщення від 03 серпня 2004 року.
Пунктом 9.1 договору встановлений строк договору - з 03 серпня 2004 року по 03 лютого 2005 року.
В подальшому, на підставі частини 2 статті 17 закону України “Про оренду державного та комунального майна», строк дії договору продовжувався до 03 серпня 2007 року.
03 липня 2007 року Комітет по передачі в оренду майна комунальної власності прийняв рішення «Про непродовження Фонду “Боспор» строку дії договору на новий термін» з тих підстав, що балансоутримувач бажає використовувати вказані приміщення для власних потреб.
09 липня 2007 року виконавчим комітетом Керченської міської ради було надіслано на адресу відповідача лист № 02-26/1018 про прийняття рішення про відсутність наміру на пролонгацію дії договору оренди від 03 серпня 2004 року, у зв'язку з чим вимагав від Фонду «Боспор» звільнити орендовані приміщення в строк до 06 серпня 2007 року.
Оскільки відповідь на вказані листи отримана не була, та не були звільнені спірні приміщення, виконавчий комітет Керченської міської ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Об'єктом оренди у даній справі є державне нерухоме майно, у зв'язку з чим спірні правовідносини підлягають врегулюванню Законом України “Про оренду державного та комунального майна», а також нормами Цивільного та Господарського кодексів.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір найму, у відповідності до статті 763 Цивільного кодексу України, укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» та статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Згідно з пунктом 9.7 договору взаємовідносини сторін, не врегульовані укладеним договором, регулюються діючим законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що Фонд «Боспор» продовжує користуватися орендованим приміщенням і сплачувати орендну плату на підставі пунктів 3.1., 3.3,, 3.4. договору, що також підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Також матеріалами справи підтверджується, що позивачем вказані платежі за користування спірним майном приймаються.
При цьому слід зазначити, що твердження заявника апеляційної скарги про те, що після 03 серпня 2007 року відповідач не сплачував орендну плату, а лише здійснював сплату послуг за користування орендованими приміщеннями, не відповідає дійсності, оскільки платіжні доручення № 1214 від 15 жовтня 2007 року; № 1306 від 10 грудня 2007 року; № 1399 від 12 лютого 2008 року; № 1454 від 07 квітня 2008 року містять відомості саме щодо оплати орендних платежів згідно з рахунками, які виставлялись позивачем.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що з врахуванням того, що позивач протягом місяця після закінчення договору оренди не заперечував проти його продовження, наведених обставин договірні орендні відносини виконавчого комітету Керченської міської ради та Фонду «Боспор» після закінчення строку дії договору фактично продовжились.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про виселення відповідача із займаних приміщень.
У відповідності до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Оскільки судом встановлено, що відповідач правомірно займає орендоване приміщення, суд апеляційної інстанції також вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення неустойки в сумі 237,62 грн..
Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу виконавчого комітету Керченської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2008 року у справі № 2-30/392-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді В.А. Лисенко
К.В. Волков