Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"21" липня 2008 р. Справа № 35/575-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Погребняк В. Я., судді Афанасьєв В.В. , Шевель О. В.
при секретарі Шкуренко Л.О.
за участю представників сторін:
позивача -Сабурова П.Г. -дов.
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вхідний № 1443Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2008 року по справі № 35/575-07
за позовом Закритого акціонерного товариства «Балтик Майстер», м. Київ
до Закритого акціонерного товариства «Холтех», м. Харків
про визнання правочину недійсним
встановила:
Позивач, ЗАТ «Балтик Майстер», у грудні 2007 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати недійсним правочин між сторонами по даній справі щодо поставки продукції на загальну суму 21300 грн., що здійснений на підставі видаткової накладної № 138 від 10.10.2007 р., та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2008 р. по справі № 35/575-07 (суддя Швед Е.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.
Позивач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по справі № 35/575-07 від 08.04.2008 р. та задовольнити його позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Позивач, зокрема, стверджує, що судом не взято до уваги, що накладна на отримання товару підписана з боку позивача неуповноваженою особою, що є підставою для визнання правочину недійсним у відповідності до ст. 215 та ст. 203 ЦК України. Також, позивач посилається на порушення правил приймання-передачі продукції, поставку відповідачем продукції неналежної якості.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав. Представник відповідача у судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:
звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою, позивач посилався на порушення відповідачем правил приймання-передачі продукції, а саме, що представником відповідача товар по накладній був переданий неуповноваженій особі з боку позивача, що є підставою для визнання правочину недійсним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимоги позивача, місцевий господарський суд посилався на непідтвердженість їх належними доказами та невідповідність положенням чинного законодавства. Судом в оскаржуваному рішенні встановлено факт належної передачі товару уповноваженій з боку позивача особі.
Як свідчать надані позивачем матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, 06.09.2007 р. відповідачем на адресу позивача направлено рахунок-фактуру № 182 на здійснення 100% передоплати за поставку торгівельного обладнання на суму 21300 грн.
12.09.2007 р. позивачем на адресу відповідача направлено листа з проханням поставити замовлену продукцію неушкодженою для подальшого продажу та надати договір для підпису, а 19.09.2007 р. позивачем на розрахунковий рахунок відповідача оплачено 21300 грн. у якості передоплати за обладнання згідно з рахунком-фактурою № 182. Письмовий договір, про який вказано у листі від 12.09.2007 р., між сторонами не було підписано.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Таким чином, між сторонами по справі відбулися взаємовідносини в порядку ст. ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України, згідно з якими правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо він підписаний сторонами.
10.10.2007 року згідно з видатковою накладною № 138 відповідачем на склад позивача поставлена продукція на загальну суму 21300 грн. Асортимент продукції, зазначеної у накладній, відповідає асортименту, вказаному у рахунку-фактурі. У цій видатковій накладній стоїть підпис особи, що отримала продукцію, зазначено прізвище особи, що уповноважена прийняти продукцію - Семенцова О.С., та вказані підстави -довіреність ЯНС № 782548 від 08.10.2007 р.
Позивач не заперечує того факту, що вказана у накладній продукція отримана позивачем та знаходиться на його складі. Присутній у судовому засіданні представник позивача даний факт підтвердив.
Разом з тим, позивач стверджує, що продукція за накладною № 138 отримана неуповноваженою особою, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Позивач стверджує, що у накладній № 138 від 10.10.2008 р. у графі «Отримав»стоїть підпис колишнього завідуючого складом позивача Шпаченка О.П., який не мав повноважень на прийняття продукції, оскільки був звільнений з посади за власним бажанням з 05.10.2007 р., про що свідчить наказ по підприємству № 55-к від 09.10.2007 р.
Досліджуючи підпис Шпаченка О.П. у вказаному наказі (т. 1 арк. справи 13) та підпис особи, що отримала товар на підставі накладної № 138 від 10.10.2007 р. (т. 1 арк. справи 10), колегією суддів встановлено, що вони дійсно є тотожними.
Разом з тим, досліджуючи довіреність ЯНС № 782548 від 08.10.2007 р. (т. 1 арк. справи 24) на отримання товарно-матеріальних цінностей (яка була підставою для отримання товару), колегією суддів встановлено, що вона видана позивачем на ім'я Семенцової Оксани Сергіївни, та керівником і головним бухгалтером підприємства позивача засвідчено зразок підпису особи, що одержала довіреність (Семенцової О.С.), який є тотожним підпису, вказаному у видатковій накладній на отримання товару, і який, як стверджує представник позивача у судовому засіданні, належить колишньому завідуючому складом позивача Шпаченку О.П.
У судовому засіданні апеляційного господарського суду представник позивача не зміг пояснити, на підставі яких документів та чинних правових норм директором та головним бухгалтером ЗАТ «Балтик Майстер», засвідчено зразок підпису особи, що одержала довіреність (Семенцової О.С.), який належить не Семенцовій О.С., а звільненому працівнику підприємства позивача, а також, на підставі чого звільнений працівник був допущений до прийняття продукції.
При цьому, дослідженням матеріалів справи встановлено, що у книзі видачі довіреностей позивача (т. 1 арк. справи 96) вищевказана довіреність дійсно видана позивачем на ім'я Семенцової О.С., та як стверджує представник позивача, в графі «підпис особи, що отримала довіреність», міститься справжній підпис Семенцової, який дійсно відрізняється від підпису, зазначеному в довіреності та накладній на отримання товару.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що по спірній видатковій накладній товар дійсно був отриманий особою, яка не уповноважувалась на її отримання. Разом з тим, враховуючи факт засвідчення керівником підприємства позивача зразку підпису неуповноваженої особи, факт прийняття виконання (отримання товару, намагання його подальшої реалізації та обліковування на складі -що підтверджує сам позивач), колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки своїми фактичними подальшими діями позивач погодив такий правочин.
Пунктами 2, 3 статті 13 ЦК України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які б могли порушувати права інших осіб, а також зловживання правом в інших формах.
Колегія суддів вважає, що позиція позивача свідчить, що його дії стосовно оскарження спірного правочину є неправомірними та такими, що вчиняються з наміром завдання шкоди відповідачу по справі. Колегія суддів вважає, що відповідач по даній справі діяв добросовісно, оскільки не міг та не повинен був передбачити тих обставин, що на підприємстві позивача видача та засвідчення документів (в тому числі і бланків суворої звітності -довіреностей) здійснюється з порушенням правил такої видачі.
Перевіривши підпис особи, що зазначена у довіреності та підпис особи, що зазначена у видатковій накладній, як позивач, так і суд не могли передбачити, що такий підпис не належить особі, що уповноважена на отримання товару та зразок підпису якої засвідчено керівником підприємства. Як вбачається із пояснень водія підприємства відповідача, що здійснював доставку товару (т. 1 арк. справи 85), саме Семенцова О.С. надала йому довіреність на отримання товару та один екземпляр вже підписаної видаткової накладної.
Колегія суддів зазначає, що позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про проведення на підприємстві службової перевірки та притягнення до відповідальності винних осіб або звернення до правоохоронних органів з цього питання, що також є доказом неправомірності дій позивача по справі.
Щодо посилання позивача на неналежну якість отриманого товару, колегія суддів зазначає, що відповідне питання не є предметом даного позову. Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, отриманий товар він на адресу відповідача не повернув, до суду з позовом щодо повернення товару або заміни неякісного товару на якісний не звертався.
Таким чином, колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним у позовній заяві та апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені всі обставини у справі та ухвалене ним рішення від 08 квітня 2008 року є законним та всебічно обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2008 року по справі № 35/575-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Головуючий суддя Погребняк В. Я.
суддя Афанасьєв В.В.
суддя Шевель О. В.