м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
01.07.2008 року Справа № 2/162(15/207)
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лазненко Л.Л.
суддів Іноземцевої Л.В.
Перлова Д.Ю.
секретар
судового засідання
помічник судді Шабадаш Д.С.
та за участю
представників сторін:
від позивача: Разорьонов Є.М., директор Луганського
регіонального відділення Державної
інноваційної фінансово-кредитної установи,
довіреність № 1043 від 24.06.2008;
від відповідача: Луб"янов О.А., представник по довіреності
ДП "Центральне конструкторське бюро
машинобудування "Донець",
довіреність № 629 від 26.11.2007;
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Луганського регіонального відділення, м.Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 27.05.2008
по справі № 2/162(15/207) (суддя -Седляр О.О.)
за первісним позовом Української державної інноваційної компанії в особі Луганського регіонального управління Української державної інноваційної компанії, м.Луганськ
до відповідача Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро машинобудування "Донець", м.Луганськ
про стягнення 45106 грн. 60 коп.
за зустрічним позовом Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро машинобудування "Донець", м.Луганськ
до відповідача Української державної інноваційної компанії в особі Луганського регіонального управління Української державної інноваційної компанії, м.Луганськ
про визнання неукладеним договір та стягнення 199980 грн.
Українська державна інноваційна компанія в особі Луганського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро машинобудування "Донець", м.Луганськ про стягнення 45106 грн. 60 коп., з них інфляційні витрати за січень-лютий 2006 року у розмірі 666 грн. 60 коп. (а.с.2-3, т.1).
Заявою вих. № 405 від 07.12.2007 (а.с.44-45, т.3) позивачем остаточно збільшені позовні вимоги в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача, з урахуванням раніше заявлених вимог: суму боргу в розмірі 66650 грн. 00 коп., а також інфляційних нарахувань (9642,18 грн. + 4865,45 грн.) у розмірі 14507 грн. 63 коп.
Вимога за позовом у справі позивачем пред'явлена, згідно до договору про реструктуризацію заборгованості № 15-20/02/09/03 від 02.09.2003.
Відповідачем у справі за зустрічним позовом заявлена вимога про визнання неукладеним вказаного договору реструктуризації та стягнення з позивача за первісним позовом безпідставно набутих коштів у сумі 199980 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 27.05.2008 по справі № 2/162(15/207) (суддя Седляр О.О.) первісний позов у справі визнаний судом обґрунтованим щодо стягнення суми боргу - 66650 грн. 00 коп. по договору про реструктуризацію № 15-20/02/09/03 від 02.09.2003.
Позов у справі про стягнення інфляційних витрат за вказаним договором судом першої інстанції не задоволений, оскільки за змістом ст.625 Цивільного кодексу України грошовими зобов'язаннями є сума боргу, що виникла на підставі зобов'язальних відносин сторін, а не грошові суми, які стягнені за рішенням суду з боржника на користь кредитора та є наслідками невиконання боржником саме своїх грошових зобов'язань.
В задоволенні зустрічного позову по справі місцевим господарським судом повністю відмовлено за безпідставністю, враховуючи, що укладення договору про реструктуризацію, зміст його умов цілком відповідає законодавству України.
Позивач за первісним позовом у справі не погодився з рішенням господарського суду Луганської області від 27.05.2008 у справі № 2/162(15/207), звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 199 від 10.06.2008.
На думку апелянта оскаржене рішення по справі прийнято з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його часткового скасування та прийняття нового рішення, за яким потрібно задовольнити позовні вимоги про стягнення боргу по договору реструктуризації від 02.09.2003 № 15-20/02/09/03 в сумі 66650 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 24171 грн. 88 коп. і річних у сумі - 4101 грн. 33 коп., тобто задовольнити первісний позов у справі в повному обсязі.
В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 27.05.2008 у справі № 2/162(15/207) залишити без змін.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 по справі № 2/162(15/207), відповідно до ст.28 Закону України “Про судоустрій України», для розгляду апеляційної скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Луганського регіонального відділення від 10.06.2008 на рішення господарського суду Луганської області від 27.05.2008 у справі № 2/162(15/207), призначена судова колегія у складі суддів: Лазненко Л.Л. - суддя -головуючий колегією, Іноземцева Л.В. -суддя, Якушенко Р.Є. - суддя.
Ухвалою судової колегії від 17.06.2008 порушено апеляційне провадження по справі № 2/162(15/207).
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 01.07.2008 по справі № 2/162(15/207), відповідно до ст.28 Закону України «Про судоустрій України», ст.46 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду апеляційної скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Луганського регіонального відділення від 10.06.2008 на рішення господарського суду Луганської області від 27.05.2008 у справі № 2/162(15/207), у зв'язку з відпусткою судді Якушенко Р.Є. здійснено заміну та призначено до складу колегії іншого суддю: виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі № 2/162(15/207) суддю Якушенко Р.Є. та введено до складу колегії суддю Перлова Д.Ю.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач у справі відзив на апеляційну скаргу суду не представив.
Згідно ст.96 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія визначає, що непредставлення відзиву не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Оцінивши доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія визначає, що згідно п.2 ст.103, п.4 ст.104 Господарського процесуального кодексу України п.1 і п.2 оскарженого рішення по справі підлягають бути скасованими, тобто рішення господарського суду Луганської області від 27.05.2008 по справі № 2/162(15/207) має бути частково скасованим, оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального права.
Решта рішення по справі прийнята судом правомірно, з того залишається в силі.
Доводи за апеляційною скаргою по справі судова колегія вважає необґрунтованими, а суму боргу - 66650 грн. 00 коп. неправомірно стягнутою судом за оскарженим у справі рішенням, з відповідача на користь позивача, відповідно до договору № 15-20/02/09/03 від 02.09.2003 про реструктуризацію.
Апеляційна інстанція дійшла такою висновку, дослідивши такі обставини.
27.11.1997 між Луганським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України і Центральним конструкторським бюро машинобудування "Донець" укладено інноваційний договір № 004-97, відповідно до умов якого інвестор - позивач у справі зобов'язався внести у реалізацію інноваційного проекту цільовий вклад у розмірі 1400000 грн., а підприємство - відповідач взяв зобов'язання повернути інвестору його вклад не пізніше листопада 2000 року.
Пунктом 8.3 договору передбачена відповідальність підприємства у вигляді пені у розмірі 0.5% від простроченої суми за кожний день прострочення.
Враховуючи наявність заборгованості за вказаним інноваційним договором (а.с.88-91, т.1), позивач у справі звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача основного боргу - 1400000 грн. 00 коп., 109200 грн. - інфляційних витрат і 157430 грн. 00 коп. - пені.
Рішенням господарського суду Луганської області від 30.08.2002 по справі № 4/217 (суддя - Рябцева О.В.) позовні вимоги задоволені; судом першої інстанції стягувачу видані відповідні накази № 4/217.
10.12.2002 державним виконавцем Державної виконавчої служби у Ленінському районі м.Луганська, на підставі ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень по виконанню наказів суду.
Листом вих. № 340 від 03.09.2003 позивачем відізвані два накази господарського суду по справі № 4/217 від 09.09.2002, у зв'язку з реструктуризацією штрафних санкцій (а.с.96, т.3).
На підставі ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", Державною виконавчою службою 08.09.2003 винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень.
10.09.2003 вищеназвані накази разом з постановами про закінчення виконавчого провадження були надіслані стягувачу (вих. № 15 від 10.09.2003), що відповідає приписам ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".
У зазначеному випадку виконавче провадження, згідно ст.ст.37, 38 вказаного Закону України, визнається завершеним і не може бути розпочатим знову.
Таким чином, законодавством передбачено право стягувача відмовитися від примусового виконання рішення суду через органи Державної виконавчої служби та визначено наслідки такої відмови.
Позивач скористався своїм законним правом: добровільно відмовився від примусового виконання наказів суду та уклав з відповідачем угоду від 02.09.2003 № 15-20/02/09/03 про реструктуризацію (а.с.9-10, т.1).
Предметом цього договору стала домовленість сторін про реструктуризацію пені та інфляційних нарахувань у сумі 266630 грн., відповідно до рішення господарського суду Луганської області від 30.08.2002, ухвали господарського суду Луганської області від 09.09.2002 та наказу господарського суду Луганської області від 09.09.2002, виданого на виконання рішення суду у справі № 4/217 (п.1.1).
Сторони по договору дійшли згоди щодо реструктуризації суми погашення, визначеної у п.1.1, терміном до 04.07.2006 (п.1.2).
Конкретна відповідальність за невиконання договору - не узгоджена.
По суті - правова природа договору про реструктуризацію - додаткова угода щодо встановлення порядку погашення сум інфляційних витрат і пені, що вже стягнуті за рішенням господарського суду за наявність боргу по інноваційному договору (первісному зобов'язанню щодо проведення розрахунків по інноваційному договору).
Таким чином, дійсна природа правовідносин по договору про реструктуризацію - це не угода, це двостороння домовленість про сплату в розстрочку стягнутих за рішенням господарського суду санкцій.
Цивільним законодавством України не передбачено, що реструктуризація - розстрочення виплати стягнутої за рішенням суду суми - це є угода у прямому розумінні цього.
Угода про реструктуризацію не має ніякого самостійного значення, фактично витікає з рішення суду, за яким вже стягнуті суми інфляційних витрат і пені за існуючий борг по інноваційному договору.
Позивач, за власною ініціативою змінив порядок виконання рішення суду, уклавши договір реструктуризації та не набув права нарахування сум пені та інфляційних витрат на залишок суми санкцій, які стягнуті за рішенням суду, але не сплачені за договором про реструктуризацію, яким таке не визначено та взагалі не могло бути передбаченим.
Рішення суду не перериває угоду, яка вважається припиненою, у наслідок її виконання.
Позивачем безпідставно, а місцевим господарським судом неправомірно названа боргом сума, ще стягнута за оскарженим у цієї справі рішенням - 66650 грн. 00 коп., оскільки, фактично умовами договору про реструктуризацію, взагалі, не передбачені якісь зобов'язання, за невиконання яких виникає борг або настає відповідальність у вигляді сплати пені, чи наслідки щодо сплати інфляційних витрат.
У договорі про реструктуризацію мова йде тільки стосовно розстрочення пені та інфляційних нарахувань по вже стягнутих судом сумах, що не спростовано позивачем у справі.
Якщо сплата сум пені та інформаційних витрат в розстрочку, у встановлений термін, не здійснена, це не дає позивачу правових підстав називати ці суми боргом і на них нараховувати санкції, та повторно стягувати, тобто за несплату пені неможна нараховувати суму пені, наполягати на її стягненні в судовому порядку, бо це не передбачено ані договором ані діючим законодавством України.
Судова колегія вважає, що укладаючи договір про реструктуризацію, позивачем установлений новий порядок виконання рішення місцевого господарського суду, штучно створена нова можливість одержання сум інфляційних витрат і пені, що вже стягнуті за рішенням господарського суду, за порушення грошових зобов'язань по інноваційному договору. За таких обставин, підстави для задоволення первісного позову по справі, апеляційної скарги щодо стягнення сум інфляційних витрат і пені - відсутні, а доводи позивача апеляційна судова колегія вважає надуманими та незаконними.
Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті державного мита за подання позову та апеляційної скарги, по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача по справі за первісним позовом.
Згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін по справі, присутніх у судовому засіданні, по справі оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, п.2 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Луганського регіонального відділення, м.Луганськ вих. № 199 від 10.06.2008 на рішення господарського суду Луганської області від 27.05.2008 по справі № 2/162(15/207) залишити без задоволення.
2. Пункти перший та другий рішення господарського суду Луганської області від 27.05.2008 по справі № 2/162(15/207) (суддя - Седляр О.О.) скасувати.
3. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
4. В решті рішення господарського суду Луганської області від 27.05.2008 по справі № 2/162(15/207) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Луганський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Л.Л.Лазненко
Суддя Л.В.Іноземцева
Суддя Д.Ю.Перлов