79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
08.07.08 Справа № 6/63
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого -судді Зварич О.В.
Суддів Юрченко Я.О.
Якімець Г.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант», м.Львів від 27.05.2008 року (далі ТзОВ «Октант»)
на ухвалу господарського суду Львівської області від 21.05.2008 року
у справі № 6/63
за позовом: Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м.Дніпропетроськ в особі Філії «Західного головного регіонального управління»ЗАТ КБ «ПриватБанк», м.Львів (далі ЗАТ КБ «ПриватБанк»в особі Філії «ЗГРУ»ЗАТ КБ «ПриватБанк»)
до відповідача: ТзОВ «Октант»
про стягнення заборгованості в сумі 26665167,26 російських рублів
За участю представників сторін:
від позивача -Жарський І.Р. - представник
від відповідача -Семенюк І.Я. - представник
Права та обов'язки відповідно до ст.22 ГПК України судом роз'яснено.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.05.2008 року у справі №6/63 (суддя Гоменюк З.П.) за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк»в особі Філії «ЗГРУ»ЗАТ КБ «ПриватБанк»до ТзОВ «Октант»про стягнення заборгованості в сумі 26665167,26 російських рублів, накладено арешт на майно належне ТзОВ «Октант», а саме: Туристичну базу «Захар Беркут», що знаходиться за адресою: Львівська область, Сколівський район, с.Волосянка.
Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що наявність значної суми заборгованості відповідача перед банком та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
ТзОВ «Октант»подало апеляційну скаргу від 27.05.2008 року, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначив, що при прийнятті ухвали судом першої інстанції не з'ясовано реальні обставини виконання угоди та при вирішенні питання про вжиття запобіжного заходу господарський суд повинен був здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування, наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених у відзиві від 03.07.2008 року №1/2208 на апеляційну скаргу, ухвалу господарського суду Львівської області від 21.05.2008 року у даній справі просив залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про те, що ухвалу господарського суду Львівської області від 21.05.2008 року слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги -відмовити, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, основною застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке знаходиться у відповідача на момент подання позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за кількістю на момент виконання рішення господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано заяву від 08.05.208 року № 1/1637 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТзОВ «Октант», а саме: Туристичну базу «Захар Беркут», що знаходиться за адресою: Львівська область, Сколівський район, с.Волосянка.
В обґрунтування даної заяви, позивач посилається на те, що на виконання ухвали господарського суду Львівської області від 20.03.2008 року у справі № 31/102 постановою державного виконавця Франківського ВДВС Львівського МУЮ від 24.03.2008 року накладено арешт на кошти ТзОВ «Октант»в сумі 4393248,17 грн., що знаходяться на поточному рахунку у ЗГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк», м.Львів, а тому враховуючи наявність значної суми існуючої заборгованості відповідача перед банком, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити подальше виконання рішення господарського суду.
При перегляді ухвали господарського суду Львівської області від 21.05.2008 року судова колегія встановила, що у даній справі вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.
Крім цього, скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що на даний час здійснення господарської діяльності ускладнилось у зв'язку з накладенням арешту на Туристичну базу «Захар Беркут», а тому відповідач не має можливості виконати свої зобов'язання за кредитним договором.
По своїй юридичній суті, арештоване нерухоме майно -це майно боржника, на яке звернено стягнення і яке підлягає реалізації.
Відповідно до ст.67 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. №02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо.
У зв'язку з цим, судова колегія приходить до висновку про те, що зміст резолютивної частини ухвали слід уточнити, а саме: «Накласти арешт на майно належне ТзОВ «Октант» - Туристичну базу «Захар Беркут», що знаходиться за адресою: Львівська область, Сколівський район, с.Волосянка, шляхом заборони усіх видів його відчуження».
Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про те, що ухвала господарського суду Львівської області від 21.05.2008 року прийнята із правильним застосуванням норм процесуального права, і підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 2, 33, 43, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1. Ухвалу господарського суду Львівської області від 21.05.2008 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Уточнити зміст резолютивної частини ухвали господарського суду Львівської області від 21.05.2008 року у даній справі: «Накласти арешт на майно належне ТзОВ «Октант»- Туристичну базу «Захар Беркут», що знаходиться за адресою: Львівська область, Сколівський район, с.Волосянка, шляхом заборони усіх видів його відчуження».
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий - суддя Зварич О.В.
суддя Юрченко Я.О.
суддя Якімець Г.Г.