Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"14" липня 2008 р. Справа № 52/419-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді ,
при секретарі Чудновській І.І.
за участю представників сторін:
позивача - Булавінова Ю.В.
відповідача - Чорний Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом вх. № 1154Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.08 по справі № 52/419-07
за позовом ВАТ "Трест Житлобуд - 1", м. Харків
до ПП "Служба безпеки установ "Бізон", м. Харків
про стягнення 16645,08 грн. та розірвання договору
та за зустрічним позовом - ПП "Служба безпеки установ "Бізон", м. Харків
до ВАТ "Трест Житлобуд - 1", м. Харків
про стягнення 22674,30 грн. -
встановила:
В листопаді 2007 р. Позивач за первісним позовом -ВАТ «Трест Житлобуд-1», м. Харків (далі за текстом - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив розірвати укладений між ним та відповідачем за первісним позовом - ПП «Служба безпеки установ «Бізон», м. Харків (далі за текстом - відповідач) договір про охорону № 31/05/06/1 від 31.05.06 р., та стягнути з відповідача 15000,41 грн. основного боргу, 1440,03 грн. інфляційних, 204,64 грн. -річних та судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за означеним договором.
В січні 2008 р. відповідач звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою, в якій просив суд стягнути з позивача на свою користь 22674,30 грн. заборгованості за послуги охорони, що утворилася через невиконання останнім умов спірного договору.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.08 р. (суддя Білоусова Я.О.) по справі № 52/419-07 в задоволенні первісного позову в частині стягнення заборгованості відмовлено; в задоволенні первісного позову в частині розірвання спірного договору провадження у справі припинено; зустрічний позов задоволено частково. З позивача на користь відповідача стягнуто 8681,59 боргу, 86,81 грн. держмита, 45,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що зміст поданих сторонами розрахунків щодо обсягу наданих відповідачем послуг не відповідає обсягам виконаних робіт згідно з актами про надання послуг, тобто з урахуванням оплат проведених позивачем за спірним договором заборгованість позивача перед відповідачем становить 8681,59 грн., яку суд визнав підлягаючою стягненню з позивача на користь відповідача. Рішення в частині припинення провадження у справі мотивоване з тих підстав, що на момент прийняття даного рішення строк дії спірного договору вже закінчився та ін.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити, та відмовити в задоволенні зустрічного позову. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не взяв до уваги той факт, що акти, на підставі яких здійснено розрахунок наданих послуг, підписані лише відповідачем, та не узгоджені з позивачем. При цьому, на думку позивача, через неузгодженість з ним також не є належним доказом, що підтверджує надання відповідачем послуг надана останнім книга прийому-здачі чергувань. Разом з тим, позивач також зазначає що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів прострочення відповідачем оплати за спірним договором, а так само доказів надання послуг з охорони в липні-серпні 2007 р. та ін.
Крім того, в додаткових поясненнях до апеляційної скарги позивач вказує, що відносини за договором охорони від 31.05.06 р., з урахування вимог ст. 8 ЦК України, в частині складання актів виконаних робіт між підприємствами регулювалися звичаєм ділового обороту та ін.
В запереченнях на апеляційну скаргу та в запереченнях на додаткові пояснення позивача (вх. № 4131) відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач під час дії спірного договору неодноразово порушував його умов в частині оплати в строк, обумовлений договором, та це, на думку відповідача, підтверджується відповідними актами виконаних робіт, які відповідач неодноразово направляв позивачу на підписання, однак останній підписувати їх відмовився. Тобто на думку відповідача, вказані акти є належними доказами надання відповідачем послуг та їх обсягу. Разом з тим, відповідач також зазначає, що належними доказами виконання робіт є книга прийому-здачі чергувань працівників підприємства відповідача, яка є формою контролю працівників та підставою для складання актів про надані послуги та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 31.05.2006 року між сторонами укладено договір про охорону № 31/05/06/1, відповідно до умов якого замовник (позивач) передає, а виконавець (відповідач) приймає під охорону об'єкти відповідно до акту прийому-передачі об'єкту охорони. Вид охорони та кількість постів визначається угодою сторін і зазначається в акті приймання-передачі об'єкта охорони.
Згідно з пунктом 1.2. договору, режим охорони визначається в акті прийому - передачі об'єкта охорони.
Відповідно до пунктів 2.1 - 2.2. договору, сума, яка сплачується виконавцю замовником за надані послуги, визначається сторонами на договірній основі та становить 5,30 грн. за годину. Наведена сума повинна бути перерахована замовником з 1 по 5 число поточного місяця (передоплатою) на розрахунковий рахунок виконавця.
Пунктом 8.1. договору охорони сторони перебачили строк його дії, а саме з дня його підписання до 31.12.2006 року включно. Дія договору автоматично продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін не повідомила у письмовій формі за один місяць до закінчення поточного строку іншу сторону про намір розірвати договір.
Відповідно до пункту 8.2. договору він може бути пролонгований або розірваний в односторонньому порядку кожною із сторін за умови попередження іншої сторони про свій намір за 30 днів до моменту розірвання.
Відповідно до додатків № 1-7 до наведеного договору за актами приймання об'єктів відповідачу було передано від замовника наступні об'єкти у місті Харкові з зазначенням режиму охорони: по вул. Танкопія, 23 з двома постами: один цілодобовий, один нічний з 19-00 до 07.00 з 02.06.2006 року; по вул. Котлова, 197 з двома постами: один цілодобовий, один нічний з 19-00 до 07.00 з 05.06.2006 року; по вул. Благодатній, 2 з двома постами: один цілодобовий, один нічний з 19-00 до 07.00 з 21.06.2006 року; по вул. Харківських дивізій, 14 з двома постами: один цілодобовий, один нічний з 19-00 до 07.00 з 08.09.2006 року; по вул. Московський проспект, 131 з одним цілодобовим постом з 11.09.2006 року, по вул. Московський проспект, 131 з чотирма постами: три цілодобових, один нічний з 19-00 до 07.00 з 11.12.2006 року; по проспекту Маршала Жукова з двома цілодобовими постами з 31.01.2007 року.
Відповідно до заяви позивача до відповідача за № 01/648 від 03.08.2007 року, позивач повідомив відповідача про те, що 28.02.2007 року сторони дійшли згоди про розірвання договору про охорону, однак за взаємною згодою сторони продовжили співпрацю в рамках вказаного договору. Разом з тим, в зв'язку з закінченням терміну дії договору позивач просив відповідача вважати договір № 31/05/06 від 31.05.2006 року розірваним з 01.07.2007 року.
При цьому сторони жодних доказів розірвання договору з 28.02.07 р., в т.ч. на вимогу суду (ухвали від 09.06.08 р. та від 02.07.08 р.), не надали.
Як свідчать матеріали справи, позивач при зверненні до суду з позовом зокрема зазначив, що ним у червні та липні 2007 р. в рамках договору були перераховані позивачу грошові кошти (платіжне доручення № 3490 від 08.06.2007 року, на суму 20314 грн. та платіжне доручення № 4064 від 06.07.2007 року на суму 3800 грн.), однак позивач послуги з охорони об'єктів в цей період не надавав, та відповідні акти наданих послуг за цей період не передав, в зв'язку з чим, сальдо за розрахунками по договору станом на червень 2007 року склало 15000,41 грн. на користь позивача.
Разом з тим, відповідач з посиланням на умови спірного договору та на те, що роботи дійсно ним виконувались, що, на його думку зокрема підтверджується книгою чергувань та протиправно не підписаними позивачем (в т.ч. на вимогу відповідача) актами виконаних робіт за березень 2007 р. на суму 10515,20 грн., за червень 2007 р. на суму 13356 грн., та за липень 2007 року на суму 13801,20 грн., вказував на те, що заборгованість позивача перед відповідачем складає 22674,30 грн., та подавши зустрічний позов, вимагав стягнення вказаної суми з позивача.
Наведені акти виконаних робіт за березень, червень та липень 2007 р. відповідачем були направлені позивачу поштою 29.01.08 року.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що зміст поданих сторонами розрахунків щодо обсягу наданих відповідачем послуг не відповідає обсягам виконаних робіт згідно з актами про надання послуг, тобто з урахуванням оплат проведених позивачем за спірним договором заборгованість позивача перед відповідачем становить 8681,59 грн., яку суд визнав підлягаючою стягненню з позивача на користь відповідача. Приймаючи рішення в частині припинення провадження суд виходив з того, що на момент прийняття даного рішення строк дії спірного договору вже закінчився та ін.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34, 36 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до наданих сторонами розрахунків, обсяг наданих відповідачем послуг за даними позивача склав 363832,75 грн., тоді як за даними відповідача такий обсяг склав 401507,46 грн. Однак вказані дані спростовуються залученими до матеріалів справи актами (в т.ч. не підписаними позивачем), відповідно до яких послуг з охорони відповідачем в рамках спірного договору було надано на суму 387514,75 грн. З урахуванням оплат проведених позивачем за договором у розмірі 378833,16 грн., його заборгованість перед відповідачем за вказаним договором становить 8681,59 грн.
Беручи до уваги викладене, а також по-перше те, що надання відповідачем послуг в березні, червні та липні 2007 р. також підтверджуються книгою прийому - здачі чергувань охоронцями ПП «СБУ «Бізон", по-друге те, що спірний договір в спірний період діяв і його умовами (п. 2.2.) було передбачено обов'язок позивача сплачувати відповідачу послуги попередньою оплатою, по-третє те, що позивач в обґрунтування своїх вимог та всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надав жодних доказів ненадання відповідачем вказаних послуг в спірний період, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про відмову в задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних та річних, та про часткове задоволення зустрічного позову та стягнення з позивача на користь позивача 8681,59 грн. заборгованості.
При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи позивача про те, що акти за березень, червень та липень позивачем не підписані в зв'язку з чим, не можуть свідчити про надання відповідачем послуг та їх обсяг, оскільки умовами договору не передбачена необхідність складання двохстороннього акту виконаних робіт, а так само необхідність фіксації надання послуг та їх об'єму виключно двохсторонніми актами, або іншими двохсторонніми документами. Разом з тим, як вже зазначалося вище, факт надання послуг підтверджується в т.ч. Книгою прийому - здачі чергувань охоронцями ПП «СБУ «Бізон", і вказаний факт позивачем жодним чином не спростований.
Крім того, також безпідставними є посилання позивача на те, що ним в березні, червні та липні 2007 р. в рамках договору були перераховані грошові кошти, в зв'язку з чим, заборгованість за спірний період нібито відсутня, а так само доводи про те, що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів прострочення позивачем платежів, оскільки в поданій відповідачем зустрічній позовній заяві останній вимагав стягнення заборгованості, яка виникла не в спірний період, а за весь час дії спірного договору, при цьому існування заборгованості в рамках вказаного договору та її розмір підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до вимог п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема в разі якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вимоги вказаної статті, правомірними також є висновки господарського суду про припинення провадження у справі в частині вимог про розірвання договору охорони № 31/05/06/1 від 31.05.2006 р., оскільки пунктом 8.1. договору охорони сторони перебачили строк його дії - з дня підписання до 31.12.2006 року включно. Дія договору, згідно наведеного пункту автоматично продовжується на наступний строк , якщо жодна із сторін не повідомила у письмовій формі за один місяць до закінчення поточного строку іншу сторону про намір розірвати договір, а подання позивачем позовної заяви про розірвання договору є свідченням того, що замовник не мав наміру продовжувати дію договору на новий строк. Таким чином строк дії договору на момент винесення рішення вже закінчився, правовідносини по ньому припинилися, в зв'язку з чим, предмет спору в даному випадку відсутній.
Крім того враховуючи, що під час розгляду справи в господарському суді відповідач надавав на огляд ліцензію про надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності зі строком дії з 15.08.2006 року по 15.08.2011 року, провадження в частині вимог про її витребовування господарським судом також припинені правомірно.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 22.04.08 р. по справі № 52/419-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді
Повний текст постанови підписано