Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"02" липня 2008 р. Справа № 35/93-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пушай В.І., судді Плужник О.В. , Барбашова С.В.
при секретарі Байбак О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Полатай Ю.В., Моісеєв О.І.
відповідача - Жоравович Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1108Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 21.04.08 р. по справі № 35/93-08
за позовом Підприємства заснованого на власності громадянина Ізраїлю "МИКС" м. Донецьк
до ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров"я" м. Харків
про стягнення 382856,85 грн. -
встановила:
В березні 2008 р. позивач - Підприємство засноване на власності громадянина Ізраїлю «Мікс», м. Донецьк в особі уповноваженого ліквідатора підприємства звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій з урахуванням уточнень просив суд стягнути з відповідача - ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я», м. Харків заборгованість за поставлений товар в сумі 288 641,20 грн., 3% річних від суми заборгованості за період з 06.05.2006 р. по 28.02.2008 р. в сумі 15 752,69 грн., інфляційні витрати в сумі 99 581,21 грн. та судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.04.08 р. (суддя Швед Е.Ю.) по справі № 35/93-08 в задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване з тих підстав, що зобов'язання відповідача перед позивачем щодо сплати суми боргу припинилося на підставі ст. ст. 598, 601 Цивільного кодексу України та ін.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно дійшов висновку про те, що зобов'язання відповідача сплатити борг за спірними накладними припинилося на підставі акту взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 29.05.06 р., оскільки по-перше заборгованість за накладною № 600927 за якою, як вказував відповідач, відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог, була стягнута господарським судом Донецької області відповідно до рішення по справі № 45/134, і при розгляді даної справи відповідач не повідомляв суд про вказані обставини, по-друге такого зарахування також не було під час проведення виконавчих дій, по-третє саме зарахування всупереч умовам договору № 6478 та вимогам ст. 601 ЦК України було здійснено відповідачем до моменту спливу встановленого в означеному договорі строку оплати позивачем товару, отриманого за накладною № 600927, по-четверте підпис в акті не належить тодішньому директору підприємства позивача Доценко Д.О., а є підробленим. Тобто на думку позивача, означене в акті від 29.05.06 р. зарахування зустрічних однорідних вимог в даному випадку не відбулося та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що зобов'язання відповідача сплатити позивачу заборгованість на підставі зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.05.06 р. відповідно до акту від 29.05.06 р. і вказаний залік відбувся вже після звернення відповідача до господарського суду Донецької області у справі № 45/134; що вказане зарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України; що тодішній директор підприємства позивача Доцеко Д.О. на час складання акту мав повноваження на його складання, та своїм підписом засвідчив згоду позивача на його укладання; що ні акт від 29.05.06 р., ні угода про зарахування зустрічних однорідних вимог ніким не оскаржувалися та у встановленому законом порядку не були визнані недійсними та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 28.04.2006 р. позивач за видатковими накладними № 19137, № 19150, № 19151, № 19155, № 19158, № 19159, № 19160 поставив відповідачу товар (лікарські засоби, медикаменти та ін.) на загальну суму 288 641,20 грн., зі строком платежу -05.05.2006р. Товар був отриманий уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності ЯЛР № 996397 від 27.04.2006р.
При цьому відповідний договір між сторонами по справі письмово не укладався. Тобто в даному випадку, з урахуванням вимог ст. 11, 202 ЦК України, ст. 181 ГК України є підстави вважати, що між сторонами укладався усний договір, на виконання якого, відповідач прийняв від позивача товар на загальну суму 288 641,20 грн., і повинен був оплатити його вартість до 05.05.2006р.
Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається, що на момент здійснення поставки відповідач мав до позивача зустрічні однорідні вимоги.
Зокрема, 05.01.2005 р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 8749, відповідно до умов якого (п. 1.1.) “Продавець» (позивач) зобов'язався передати у власність “Покупця» (відповідача), а “Покупець» (відповідач) прийняти та оплатити готові лікарняні засоби в номенклатурі, кількості та по цінах, вказаних в видаткових накладних.
На виконання вимог означеного договору позивач за накладними № 503662 від 21.12.05 р., № 503663 від 21.12.05 р., № 503724 від 28.12.05 р., № 503725 від 28.12.05 р., № 503734 від 28.12.05 р. поставив відповідачу товар (медичні товари) на суму 560143 грн.
Відповідно до п. 6.1., п.6.2. договору Продавець (відповідач по даній справі) відпускає Покупцю (позивачу по даній справі) медтовари по оптових цінах, діючих на момент відпуску медичного товару на умовах відстрочки платежу 60 днів. Ціни, по яких реалізуються медтовари конкретної партії вказуються в видатковій накладній на дану партію товару.
Товар був отриманий уповноваженим представником позивача за довіреностями ЯЛР № 763686 від 22.12.05 р., ЯЛР 763744 від 29.12.05 р.
Позивач по даній справі, на порушення умов договору (п. п. 5.1., 5.2. ) свої зобов'язання виконав лише частково, а саме здійснив оплату товару в розмірі 350 000 грн. за платіжним дорученням № 2019 від 03.05.2006 р. Заборгованість у розмірі 210143,70 грн. відповідачем погашена не була.
Вищевказані обставини були встановленні Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.06.2006 по справі № 16/147, яким були задоволені позовні вимоги відповідача до позивача у повному обсязі, та стягнуто з останнього 210143,70 грн. основного боргу, 5601,43 грн. витрати по сплаті держмита та 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначене судове рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили.
Крім того, 03.01.2006 р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 6478 відповідно до умов якого (п.1.1) “Продавець» (відповідач) зобов'язується передати у власність “Покупця» (позивача), а “Покупець» прийняти та оплатити готові лікарняні засоби в номенклатурі, кількості та по цінах, вказаних в видаткових накладних.
Відповідно до п. 6.1., п. 6.2., п. 6.3. договору Продавець відпускає Покупцю медтовари по оптових цінах, діючих на момент відпуску медичного товару на умовах відстрочки платежу 70 календарних днів. Оплата медтоварів здійснюється “Покупцем» в національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок “Продавця». Ціни, по яких реалізуються медтовари конкретної партії вказуються в видатковій накладній на дану партію товару.
На виконання вимог договору відповідач по накладним № 600056 від 11.01.06р., № 600057 від 11.01.06р., № 600131 від 18.01.06р., № 600236 від 26.01.06р., № 600289 від 31.01.06р., № 600132 від 18.01.06р., № 600237 від 26.01.06р., № 600290 від 31.01.06р., № 600452 від 15.02.06р., № 600528 від 22.02.06р., № 600295 від 31.01.06р. поставив позивачу товар (медичні товари) на суму 1400792,46 грн. та по видатковим накладним № 600663 від 06.03.2006р., № 600665 від 06.03.2006р., № 600755 від 15.03.2006р., № 600753 від 15.03.2006р., видаткова накладна № 600527 від 22.02.2006р., № 600664 від 06.03.2006р., № 600666 від 06.03.2006р., № 600754 від 15.03.2006р., № 600850 від 22.03.2006р., № 600927 від 29.03.2006р., № 601040 від 05.04.2006р., № 601138 від 13.04.2006р. поставив товар на загальну суму 1543146,53 грн.
Факт отримання позивачем товару підтверджується відповідними накладними та довіреностями на його отримання.
Позивач, на порушення умов договору (піп. 6.1., 6.2., 6.3. ) свої зобов'язання належним чином не виконав, отриманий товар (медтовари) не оплатив.
Зазначені обставини встановлені Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.06.2006 р. по справі № 16/148, яким з позивача на користь відповідача стягнуто 1400792,46 грн. основного боргу, 14 007,92 грн. витрати по сплаті держмита та 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.06.2006 р. по справі № 45/134, яким з позивача на користь відповідача стягнуто заборгованість у сумі 1543146,53 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 15431,47 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 142,17 грн. Вказані судові рішення у встановленому законом порядку набрали законної сили.
Також, на виконання умов договору № 6478 від 03.01.2006 р. відповідачем позивачу було поставлено товар за накладними № 600853 від 22.03.2006р., № 600926 від 29.03.2006р., № 601039 від 05.05.2006р., № 601139 від 13.04.2006р., № 601140 від 13.04.2006р. на загальну суму 7550,51 грн. Вартість поставленого товару на порушення вимог п.п. 6.1., 6.2., 6.3 договору позивачем не оплачена. Зазначені обставини представником позивача не спростовувались.
Таким чином, відповідач мав зобов'язання перед позивачем щодо сплати заборгованості у розмірі 288 641,20 грн., строк виконання якого настав, а позивач мав зобов'язання перед відповідачем щодо сплати заборгованості у розмірі 3 161 634,00 грн., строк виконання якого також настав. Вказані вимоги за своєю правовою природою є однорідними.
Разом з тим, як вбачається з листа Прокуратури Донецької області від 27.10.2006р. в ході здійснення виконавчих дій Державною виконавчою службою Калінінського району м. Донецьк, на виконання рішень Господарського суду Донецької області по справам № 16/147, №16/148, № 45/134 на користь позивача перераховано 749 653,42 грн.
29.05.2006р. відповідачем складено лист (вих. № 1789/3), яким відповідач повідомляв позивача про свій намір провести залік зустрічних однорідних вимог на суму 288 641,20 грн.
29.05.2006 року між сторонами по справі підписано акт взаємозаліку однорідних грошових вимог, відповідно до якого заборгованість позивача перед відповідачем за товар, отриманий за видатковою накладною № 600927 від 29.03.2006р. на суму 297985,13 грн. вважається погашеною в частині 288 641,20 грн. за рахунок заборгованості відповідача перед позивачем за товар отриманий згідно з видатковими накладними № 19137, № 19150, № 19151, № 19155, № 19158, № 19159, № 19160.
Разом з тим, позивач при зверненні до господарського суду вказував на те, що залік зустрічних однорідних вимог є таким що не відбувся, оскільки заборгованість за накладною № 600927 в сумі 297985,13 грн. була стягнута з позивача рішенням господарського суду Донецької області по справі № 45/134.
Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що зобов'язання відповідача перед позивачем щодо сплати суми боргу припинилося на підставі ст. ст. 598, 601 Цивільного кодексу України.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 601 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Тобто залік зустрічних однорідних вимог, це така підстава припинення зобов'язання, за якою припиняються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав. Разом з тим, залік є одностороннім правочином, для якого достатньо заяви однієї сторони, а згода іншої сторони (за наявності усіх умов, передбачених частиною першою статті 601 Цивільного кодексу України) не потрібна.
Отже, враховуючи те, що відповідно до акту взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 29.05.06 р. та листа позивача до відповідача від 29.05.06 р. за вх. № 1789/3 відповідач з посиланням на ст. 601 ЦК України провів залік зустрічних однорідних вимог, при цьому ні вказана угода, ні вказаний акт ніким не оскаржувався та у встановленому законом порядку визнані недійсним не були, висновки господарського суду про те, що зобов'язання відповідача перед позивачем щодо сплати боргу у розмірі 288641,20 грн. припинилося на підставі ст. 598, 601 ЦК України є законними та обґрунтованими.
При цьому не можуть бути прийняті судом до уваги доводи позивача про те, що строк оплати товару за накладною № 600927 відповідно до умов договору № 6478 від 03.01.06 р. на момент проведення позивачем взаємозаліку ще не настав, оскільки шляхом укладання акту взаємозаліку від 29.05.06 р. сторони змінили домовленість щодо настання обов'язку позивача про оплату товару, отриманого за означеною накладною, що не суперечить вимогам ст.ст. 651-654 ЦК України. Тобто сторони, в т.ч. позивач в особі тодішнього директора підприємства підписуючи означений акт тим самим узгодили строк виконання обов'язку позивача по оплаті товару за накладною № 600927, який на момент укладання акту вважається таким, що вже настав, а зобов'язання припинилося внаслідок взаємозаліку, здійсненого на підставі ст. 601 ЦК України.
При цьому, також безпідставними є посилання позивача на те, що акт взаємозаліку однорідних грошових вимог не міг бути підписаний директором Доценко Д.О., т.я. у відношенні до останнього порушено кримінальну справу, і на дату складання акту він знаходився в розшуку, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме, з листа Прокуратури Донецької області № 7/1 -14-44-1-06 від 27.10.2006 р., вбачається, що кримінальну справу відносно директора позивача було порушено 04.09.06 р. Відповідно, на момент підписання Акту від 29.05.2006 року, директор позивача не переслідувався і мав повноваження на вчинення дій від імені позивача. До того ж вказаний акт скріплений печаткою підприємства позивача.
Посилання відповідача на неправомірність проведення заліку позовних вимог з тих підстав, що під час розгляду справ № № 16/147, 16/148, 145/135 у Господарському суді Донецької області інформація про проведення заліку суду надана не була, та на виконання рішень по цих справах видані накази, також не може бути прийняте судом до уваги, оскільки чинне законодавство, як матеріальне так і процесуальне, не містить заборон щодо зарахування зустрічних однорідних вимог під час розгляду справи у суді першої інстанції та на стадії виконання судового рішення. До того ж, якщо певні порушення дійсно мали місце, сторона не була позбавлена на оскарження правочину у певній частині.
Крім того, також не можуть бути прийняті судом до уваги доводи позивача про те, що господарський суд при розгляді справи порушив норми процесуального права відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, позивач не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 21.04.08 р. по справі № 35/93-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Повний текст постанови підписано 07.07.08 р.
Головуючий суддя Пушай В.І.
Судді Плужник О.В.
Барбашова С.В.