15 серпня 2011 року 13:50 Справа № 2а-0870/3296/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Сокол О.О. та
позивача: ОСОБА_1;
представників відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1/12-1498 від 05.07.2011;
ОСОБА_3, довіреність №1/12-1494 від 16.06.2011;
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області
про визнання незаконним звільнення з роботи
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
11 травня 2011 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (далі - відповідач) в якій просить визнати незаконним звільнення його з роботи за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР за порушення дисципліни відповідно до наказу №149 о/с від 21.12.2010 начальника територіального управління ДПС України; визнати формулювання причин звільнення позивача на підставі п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР за порушення дисципліни та дати звільнення 21.12.2010 невірним; змінити дату та формулювання причин звільнення позивача, вказавши дату звільнення 29.10.2010, а формулювання звільнення: за власним бажанням, на підставі п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі. Представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Запорізький окружний адміністративний суд, -
На підставі подання начальника Дружелюбівського виправного центру №1, начальником управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області видано наказ від 21 грудня 2010 року №149 о/с, яким звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 “є” (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення) старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-100025, старшого інспектора групи інтендантського та господарського забезпечення Дружелюбівського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№1).
ОСОБА_1 не погодився з датою звільнення та формулюванням причин звільнення - за п. 64 “є” (за порушення дисципліни) та звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним звільнення його з роботи за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення) за порушення дисципліни відповідно до наказу №149 о/с від 21.12.2010 начальника територіального управління ДПС України; визнати формулювання причин звільнення позивача на підставі п. 64 «є» Положення за порушення дисципліни та дати звільнення 21.12.2010 невірним; змінити дату та формулювання причин звільнення позивача, вказавши дату звільнення 29.10.2010, а формулювання звільнення: за власним бажанням, на підставі п. 64 «ж» Положення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до вимог п. 68 розділу VII Положення, питання щодо його звільнення за власним бажанням мало бути вирішено не пізніше 29 жовтня 2010 року. Свою відсутність на роботі пояснює проходженням військово-лікарської комісії та знаходженням на лікарняному.
Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у письмових запереченнях, зокрема зазначає, що позивач являється матеріально-відповідальною особою. У період з 25 жовтня по 29 жовтня 2010 року ОСОБА_1 на роботу не з'явився, майно з під звіту не передав. За період з 25 жовтня 2010 року по 19 листопада 2010 року про своє місцезнаходження позивач до установи за місцем проходження служби не повідомив. 19 листопада 2010 року через працівників установи надав листок звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність, згідно якого він перебував на лікуванні з 29 жовтня 2010 року по 05 листопада 2010 року. Після відновлення працездатності і закриття листка звільнення позивач на службу в зазначений строк не прибув. Свою відсутність на роботі письмово пояснити відмовився.
Запорізький окружний адміністративний суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами. При цьому служба у Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, на осіб її рядового та начальницького складу поширюється порядок і умови проходження служби, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
Пунктом 68 розділу VII Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
ОСОБА_1 працював на посаді старшого інспектора групи інтендантського та господарського забезпечення Дружелюбівського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області.
29 липня 2010 року ОСОБА_1 на ім'я начальника Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області був поданий рапорт про звільнення його з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади старшого інспектора групи інтендантського та господарського забезпечення за власним бажанням.
29 жовтня 2010 року сплив строк попередження про звільнення, а отже цей день вважався останнім днем роботи ОСОБА_1
Відповідно до пункту 17, 18 розділу ІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку персоналу Дружелюбівського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№1) та працівників державного підприємства “Підприємство Дружелюбівського виправного центру (№1)” (далі - Правила внутрішнього трудового розпорядку) процедура звільнення відбувається згідно до чинного законодавства для кожної категорії персоналу установи та працівника підприємства. Днем звільнення вважається останній день роботи, день звільнення є повноцінним робочим днем. Матеріально відповідальна особа повинна перед звільненням підписати акт прийому-передачі цінностей, за які вона була відповідальна.
Як встановлено судом, 26 жовтня 2010 року на ім'я начальника Дружелюбівського виправного центру УДДУ ПВП Запорізької області (№1) старшим інспектором ГРОС Дружелюбівського виправного центру УДДУ ПВП Запорізької області (№1), майором внутрішньої служби ОСОБА_2, подано рапорт про те, що 26 жовтня ОСОБА_1 на службу не прибув. До звільнення ОСОБА_1 не готовий, оскільки ним не здано службову документацію до канцелярії установи, не проведено підготовчої роботи по передачі масло-цеху та інших об'єктів, що перебувають у його підзвітності, не вирішено питання щодо нестачі речового майна, що складає 5 872,70 грн.
29 жовтня 2010 року старшим оперуповноваженим ОГ, старшим лейтенантом військової служби Донченко О.В., інженером групи І та ГЗ, лейтенантом військової служби Матковським Ю.В. та старшим інспектором по роботі з особовим складом, майором військової служби ОСОБА_2 складено акт про те, що ОСОБА_1, відсутній на роботі більше трьох годин. Тобто станом на 11 год. 00 хв. 29 жовтня 2010 року відсутній на службі, про причини відсутності на службі керівництву установи, групі по роботі з особовим складом або черговому частини установи не повідомив.
29 жовтня 2010 року на ім'я начальника Дружелюбівського виправного центру УДДУ ПВП Запорізької області (№1) старшим інспектором ГРОС Дружелюбівського виправного центру УДДУ ПВП Запорізької області (№1), майором внутрішньої служби ОСОБА_2, подано рапорт про те, що 29 жовтня 2010 року ОСОБА_1 на службу не прибув, питання щодо передачі матеріальних цінностей, здачі службової документації, отримання обхідного листа ОСОБА_1 не виконані. Близько 12-00 години стало відомо, що ОСОБА_1 розпочав лікування у Вільнянській ЦРКЛ Запорізької області. Відсутність на службі за поважною причиною не дає змоги його звільнити.
19 листопада 2010 року начальником відділу нагляду і безпеки, старшим лейтенантом внутрішньої служби Ключ О.А., інженером групи І та ГЗ, лейтенантом внутрішньої служби Матковським Ю.В. та секретарем керівника Федоровою Я.М. складено акт про те, що ОСОБА_1 з 06 листопада 2010 року по 19 листопада 2010 року відсутній на службі без поважних причин.
19 листопада 2010 року старшим лейтенантом внутрішньої служби Щітіковим В.І., заступником начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи, до групи по роботі з особовим складом, було надано листок звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 за №000820, виданого 29 жовтня 2010 року Вільнянською ЦРКЛ. Згідно вказаного листка позивачем пройдено лікування з 29 жовтня 2010 року по 05 листопада 2010 року.
06 листопада 2010 року ОСОБА_1 був зобов'язаний прибути на службу, листок звільнення від службових обов'язків пред'явити безпосередньому начальнику - начальнику установи капітану внутрішньої служби Алієву Р.В.
За результати службового розслідування складено висновок від 22 листопада 2010 року, відповідно до якого, за порушення службової дисципліни - відсутності на службі без поважних причин з 06 листопада 2010 року по 22 листопада 2010 року ОСОБА_1 позбавлено преміювання на один місяць. Дні з 06 листопада 2010 року по 22 листопада 2010 року вважати прогулами.
З пояснень представників відповідача встановлено, що 13 грудня 2010 року позивач прибув до установи, наполягав на видачі йому обхідного листа, так як вважав себе звільненим з 29 жовтня 2010 року.
14 груднем 2010 року начальником Дружелюбівського виправного центру УДДУ ПВП у Запорізькій області видано наказ про прийом-передачу матеріальних цінностей масло-цеху, яким зобов'язано передати основні засоби та матеріальні цінності, які знаходились в підзвіті ОСОБА_1, старшого інспектора групи інтендантського та господарського забезпечення, в підзвіт Капралова С.О., головного механіка відділу інженерного забезпечення. Передачу провести 14 грудня 2010 року.
Згідно акту від 20 грудня 2010 року встановлено, що ОСОБА_1 надавати будь, які письмові пояснення про відсутність його на службі в період з 06 листопада 2010 року по 20 грудня 2010 року відмовився. На роботі 20 грудня 2010 року був приблизно двох годин.
По факту відсутності позивача на службі в період з 23 листопада 2010 року по 12 грудня 2010 року майором внутрішньої служби ОСОБА_2, в.о. начальника сектору по роботі з особистим складом Дружелюбівського виправного центру управління ДДУ ПВП у Запорізькій області (№1) проведено службове розслідування.
За результатами службового розслідування складено висновок від 20 грудня 2010 року, відповідно до якого вирішено порушити питання перед кадровою комісією управління Державного департаменту у Запорізькій області про звільнення з ДКВС України ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни. Дні з 23 листопада 2010 року по 20 грудня 2010 року вважати прогулами.
Крім того, зазначеним висновком встановлено, що станом на 20 грудня 2010 року акти приймання-передачі матеріальних цінностей ОСОБА_1 підписані не були, службову документацію до канцелярії установи не здано.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що вказані обставини не дали змоги звільнити позивача з Державної кримінально-виконавчої служби України за поданим ним рапортом про звільнення від 29 липня 2010 року.
На підставі матеріалів службових розслідувань проведених адміністрацією Дружелюбівського виправного центру начальником Дружелюбівського виправного центру, було підготовлено подання на начальника територіального управління ДДУ ПВП у Запорізькій області про звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних сил України на підставі п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справі», за порушення трудової дисципліни.
Підпункт «є» п. 64 Положення встановлює, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV «Про Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 4) попередження про неповну посадову відповідність; 5) звільнення з посади; 6) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 7) звільнення з органів внутрішніх справ.
Службова дисципліна, за визначенням статті 1 Дисциплінарного статуту, - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і Законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
За визначенням статті 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Пунктом 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до пункту 39 розділу VII Правил внутрішнього трудового розпорядку звільнення як дисциплінарне стягнення, може бути застосоване відповідно до пунктів 3, 4, 7, 8 статті 40 та статті 41 Кодексу Законів про працю України.
Звільнення в якості дисциплінарного стягнення може бути накладено за систематичне невиконання функціональних обов'язків, якщо до працівника (службовця) раніше вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення, за прогул без поважних причин, а також за прихід на роботу (перебування під час несення служби) у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.
Прогулом вважається нез'явлення на роботу або відсутність на робочому місті більше трьох годин без поважної причини або дозволу безпосереднього керівника.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 без поважних причин був відсутній на службовому місці, що підтверджується матеріалами службових розслідувань, які і стали підставами для прийняття відповідачем рішення про звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних сил за порушення трудової дисципліни.
Посилання позивача на те, що на роботі він був відсутній з поважних причин, оскільки проходив військово-лікарську комісію, не приймаються судом до уваги з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 03 вересня 2010 року по 22 грудня 2010 року позивач проходив військово-лікарську комісію, що підтверджується направленням на медичний огляд ОСОБА_1, виданим 02 вересня 2010 року начальником відділу по роботі з особовим складом, та свідоцтвом про хворобу від 22 грудня 2010 року №567/с. З вказаного свідоцтва про хворобу вбачається, що при звільненні зі служби обстеження проведено амбулаторно.
Крім того, суд звертає увагу на те, що зазначене свідоцтво про хворобу не може вважатися документом, що підтверджує поважність причин відсутності позивача на роботі, оскільки не є листком звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Запорізького окружного адміністративного суду, Управлінням державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області доведено правомірність звільнення старшого інспектора групи інтендантського та господарського забезпечення ОСОБА_1 за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, за порушення дисципліни, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.П. Бойченко