21 вересня 2011 року < Текст > Справа № 2а-0870/5392/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді О.В. Конишевої,
при секретарі судового засідання А.С. Нецик
за участю представників сторін :
від позивача - Матохнюк А.А.
від відповідача -Крючек К.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Роніс» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - відповідача) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2010 №0001692305/0/26275, №0001702305/0/26274, від 30.11.2010 №0001702305/1/29751, №0001692305/1/29750, від 07.02.2011 №0001702305/2/1740, №0001692305/2/1739.
Представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити, а саме: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2010 №0001692305/0/26275, №0001702305/0/26274, від 30.11.2010 №0001702305/1/29751, №0001692305/1/29750, від 07.02.2011 №0001702305/2/1740, №0001692305/2/1739.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в запереченнях на позов, вважає оскаржувані рішення таким, що відповідають вимогам чинного законодавства та просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Буделектроіндустрія» за період з 01.04.2008 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт № 164/23- 509/32518657 від 13.09.2010, яким встановлено порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» п.п.5.2.1 п.5.2, абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
На підставі вказаного акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: №0001692305/0/26275 від 12 жовтня 2010 року на суму 9540грн., з яких 6360 грн. основний платіж та 3180 грн. - штрафні санкції з податку на прибуток, та №0001702305/0/26274 від 12 жовтня 2010 року на суму 7633,50грн., з яких 5089грн. - основний платіж та 2544,50грн. - штрафні санкції з податку на додану вартість.
Позивач користуючись правом, наданим йому ст. 5 Закону України №2181, 25.10.2010 подав скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення.
19.11.2010 відповідач прийняв рішення про результати розгляду первинної скар ги, яким відмовив позивачу в задоволенні скарги. На підставі даного рішення відповідачем були винесені податкові повідом лення-рішення №0001702305/1/29751 від 30.11.2010 і №0001692305/1/29750 від 30.11.2010.
03.12.2010 позивач звернувся зі скаргою на податкові повідомлення-рішення №0001702305/1/29751 від 30.11.2010 і №0001692305/1/29750 від 30.11.2010 до ДПА у Запорізькій області.
28.01.2011 ДПА у Запорізькій області було прийняте рішення про результати розгляду повторної скарги, яким в задоволенні скарги було відмолено. На підставі даного рішення відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0001702305/2/1740 від 07.02.2011 і №0001692305/2/1739 від 07.02.2011.
09.02.2011 позивач звернувся зі скаргою на податкові повідомлення-рішення №0001702305/2/1740 від 07.02.2011 і №0001692305/2/1739 від 07.02.2011 до ДПА України.
04.04.2011 ДПА України було прийняте рішення про результати розгляду повтор ної скарги, яким в задоволенні скарги було відмовлено.
Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся до суду із позовною заявою про їх скасування.
Позивач обґрунтовуючи позивні вимоги зазначає, що факт виконання ТОВ «Буделектроіндустрія» підтверджується первинними документами, а саме: актом №1 приймання виконаних робіт за червень 2008, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008, податковою накладною № 71 від 09.06.2008. Крім того зазначає, що результати робіт підтверджені державними контролюючими органами у 2009 році під час вводу в експлуатацію електроустановки.
Відповідно до ст. 9 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
У позовній заяві та у судовому засіданні представник позивача зазначив, що первинні документи складені з дотриманням норм діючого законодавства, товарність господарської операції підтверджений первинними документами та наявністю виконаних робіт
З матеріалів справи судом встановлено, що між ПП «Роніс» (Замовник) та ТОВ «Буделектроіндустрія» (Виконавець) було укладено договір від 06.05.2008 за яким ТОВ «Буделектроіндустрія» зобов'язалося виконати для ПП «Роніс» певну роботу, а саме налагодження релейного захисту та автоматики двох осередків 6 кВ ПС «Правобережна-150» ВАТ «Запоріжжяобленерго», а також здача в експлуатацію представникам ВАТ «Запоріжжяобленерго».
Відповідно наданих до перевірки документів встановлено, що ПП «Роніс» сформовано валові витрати по рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11», за фактом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Буделектроіндустрія».
Також, згідно документів наданих до перевірки за період з 01.04.2008 по 36.06.2008 позивачем включено до складу податкового кредиту суму 5089 грн., у тому числі : за червень 2008 на суму 5089 грн.; ПП «Роніс» відповідно до реєстру отриманих податкових накладних до складу податкового кредиту віднесло суму ПДВ на підставі податкової накладної № 71 від 09.06.2008, наданої ТОВ «Буделектроіндустрія».
Відповідач у судовому засіданні зазначив, що факт товарності операції не підтверджений, а вину керівника контрагента позивача доведена у вироку суду.
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2010 у справі № 1- 287/2010 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. З ст. 209 (легалізація коштів, отриманих злочинним шляхом), ч.2.3 ст. 358 (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, а також збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), ч. 2 ст. 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України.
Приблизно в червні 2006 року ОСОБА_4., діючи навмисне, з корисливих спонукань, у складі організованої ОСОБА_3 злочинної групи і разом з ОСОБА_5, свідомо не бажаючи здійснювати самостійну, ініціативну, системну, на власний ризик діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів і одержання прибутку, маючи намір на прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівкові, придбав у ОСОБА_7 не повідомивши останній про свої справжні наміри, суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа) товариство з обмеженою відповідальністю «Буделектроіндустрія» (ЄДРПОУ 33817037), що мало ліцензію на проведення будівельних робіт.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на фіктивне підприємництво, у червні 2006 р. ОСОБА_4. вніс зміни до установчих документів ТОВ «Буделектроіндустрія», відповідно до яких був призначених директором підприємства.
У період з червня 2006 р. по листопад 2009 р. ОСОБА_3, діючи у складі організованого злочинного угруповання спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, внесли завідомо неправдиві відомості про здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Буделектроіндустрія» та іншими суб'єктами господарювання, які фактично її не здійснювали. Згідно зазначеного вироку суду, серед документів з неправдивими відомостями є і податкова накладна ТОВ «Буделектроіндустрія» № 71 від 09.06.2008, яка стала підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ.
Пунктом 2 ст. 3 Закону України № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
У відповідності з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями, в частині того, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною прані, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний подати покупцю податкову накладну. При цьому: податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Таким чином, податкова накладна, як і всі інші первинні документи, складається під час господарської операції та підтверджує її фактичне здійснення.
Проти наявності у позивача первинних документів відповідач не заперечує, крім того, у судовому засіданні всі первинні документі на які посилається позивач були досліджені та містяться в матеріалах справи.
Однак, суд вважає, що з огляду на встановлені вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2010 обставини, зазначена вище податкова накладна № 71 від 09.06.2008 та інші первинні документи не надають позивачу права на включення будь-яких сум до податкового кредиту валових витрат, оскільки вони не підтверджують фактичного здійснення операцій: у вироку суду міститься пряме посилання на їх підроблення (внесення завідомо неправдивих відомостей).
Згідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Вироком суду підтверджується, що мале місце діяння щодо фіктивної підприємницької діяльності контрагента та внесення неправдивих відомості в документи, а саме і в податкову накладну № 71 від 09.06.2008 (а.с.143) директором контрагента позивача, відповідно товарність зазначеної операції не підтверджена.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому в задоволені адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 69-72, 158, 160- 167 КАС України, суд
В адміністративному позові - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова виготовлена у повному обсязі 28.09.2011.
Суддя /підпис/ О.В. Конишева