22 вересня 2011 року о 14 год. 33 хв. Справа № 2а-0870/5054/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Тєтєрєв В.В., за участю представника позивача Соболєвої О.В., відповідача ОСОБА_2 розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя
до ОСОБА_2
про стягнення виплаченої допомоги на випадок безробіття, вартості навчання,
Правобережний районний центр зайнятості м. Запоріжжя (далі - позивач або Правобережний РЦЗ) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач або ОСОБА_2.) про стягнення: 4597 грн. 84 коп. виплаченої допомоги на випадок безробіття, 58 грн. 46 коп. вартості навчання.
У позовній заяві зазначено, що 12.10.2005 відповідачу, як застрахованій особі, надано статус безробітного з призначенням виплати допомоги по безробіттю. Під час проведення аналізу баз даних державного реєстратора та Правобережного РЦЗ встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець. В ході розслідування даного випадку встановлено, що ОСОБА_2 з 23.02.2000 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. Згідно пп.«б» п.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» відповідач відноситься до зайнятого населення. Оскільки з 23.02.2000 відповідач належав до зайнятого населення, а тому він не мав права на отримання статусу безробітного і, як наслідок, на отримання допомоги по безробіттю. За період з жовтня 2005 року по жовтень 2006 року відповідач отримав від Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття допомогу по безробіттю у сумі 4597 грн. 84 коп. Крім того, за договором №085905120200 від 02.12.2005 ОСОБА_2 за направленням позивача проходив підвищення кваліфікації в електротехнічному технікумі-коледжі. При цьому, згідно довідки Запорізького обласного центру зайнятості, за навчання відповідача сплачено 58 грн. 46 коп. У зв'язку з тим, що відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_2 зобов'язаний повернути суму виплаченої йому допомоги по безробіттю, то 20.01.2011 відповідачу направлено лист за №138 з пропозицією повернення неправомірно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 4597 грн. 84 коп. та 58 грн. 46 коп. - вартості навчання в добровільному порядку у 15-денний строк з моменту отримання листа. Самостійно відповідач вказані кошти - не повернув, що обумовило звернення позивача до суду.
Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягає, вказуючи, що згідно з вимогами ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідач повинен повернути неправомірно отриману допомогу по безробіттю та витрати Запорізького обласного центру зайнятості за навчання.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову, пояснив, що з 21.01.2008 відповідно до постанови Господарського суду Запорізької області по справі №3/616/07-АП припинено його підприємницьку діяльність. Підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку не займається вже тривалий час. Відповідач вважає, що надані позивачу відомості про відсутність у нього статусу самозайнятої особи є достовірними, оскільки, на його думку, саме вчинення господарських операцій з подальшим отриманням доходу є підприємницькою діяльністю. Наполягає, що саме позивач повинен був здійснювати попередню перевірку наданих ним відомостей при отриманні статусу безробітного. Про необхідність зняття з обліку як фізичної особи-підприємця він - не знав.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
12.10.2005 ОСОБА_2 звернувся до Правобережного РЦЗ з метою пошуку роботи та отримання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.
Згідно вказаної заяви ОСОБА_2 12.10.2005 повідомив позивача про те, що як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрований, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує. На вказаній заяві, як пояснив у судовому засіданні відповідач, ним власноручно вчинено підпис.
Наказом №НТ051012 від 12.10.2005 ОСОБА_2 надано статус безробітного і, відповідно до ст.ст.22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.2.7., п.2.9 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого 20.11.2000 наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за №915/5136 (далі - «Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності») - призначено допомогу по безробіттю.
Судом досліджено Заяви ОСОБА_2 від 02.12.2005 про призначення допомоги у період профнавчання та направлення на курси за спеціальністю: основи підприємницької діяльності. При цьому ОСОБА_2 власноручно зазначив, що заробітку та інших, передбачених законодавством доходів не має, що не є підприємцем, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує. Також, досліджено корінець направлення на навчання від 02.12.2005, табель відвідування курсів.
Виплата вищезазначених платежів підтверджується дослідженими у суді Довідкою про дохід за період з жовтня 2005 року по жовтень 2006 року.
Згідно Акту №137, складеного 10.01.2011 головним спеціалістом відділу організації працевлаштування Москаленко С.В., перевірені дані на особу: ОСОБА_2 щодо правомірності отримання статусу безробітного. За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_2 на день взяття на облік як безробітного мав статус фізичної особи-підприємця. Цей факт підтверджується інформацією Державного реєстратора Виконавчого комітету Запорізької міської ради (вих.№795 від 17.12.2010), Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, інформацією ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя (вих.697/10/17 від 22.07.2011), за якою відповідач з 23.02.2000 здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.
Отже, позивачем обґрунтовано встановлено порушення ОСОБА_2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.6.13 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності».
Якщо особа не була працевлаштована або без сплати внесків на страхування на випадок безробіття здійснювала підприємницьку або іншу діяльність (виконувала роботи (послуги) за цивільно-правовими угодами, забезпечувала себе роботою самостійно), працювала за межами України за відсутності міжнародних договорів, що передбачають взаємне визнання страхового (трудового) стажу, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, то, відповідно до п.6.13 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», допомога по безробіттю їй не призначається.
Згідно пп.«б» п.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Отже, ОСОБА_2 при подачі 12.10.2005 заяви про надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю не мав права на отримання вказаної допомоги як працевлаштована особа.
Згідно з п.6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.
Згідно з ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації. Якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в порядку, установленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду.
Судом досліджено довідку позивача про отримання ОСОБА_2 допомоги по безробіттю у період з жовтня 2005 року по жовтень 2006 року, згідно якої відповідачем отримано допомоги у сумі 4597 грн. 84 коп.
Також, судом досліджено лист Правобережного РЦЗ (вих.№138 від 20.01.2011) адресованого ОСОБА_2 в якому: запропоновано у 15-денний термін з моменту отримання листа повернути 4597 грн. 84 коп. виплаченої допомоги на випадок безробіття, 58 грн. 46 коп. вартості навчання; зазначено реквізити банківської установи. Цим листом відповідач повідомлений, що у разі несплати вказаних коштів Правобережний РЦЗ буде вимушений звернутися до суду та правоохоронних органів.
На момент розгляду спору відповідач добровільно допомогу по безробіттю у сумі 4597 грн. 84 коп. виплаченої допомоги на випадок безробіття - не повернув, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення цієї суми є обґрунтованими, документально підтвердженими і підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 на користь Запорізького обласного центру зайнятості 58 грн. 46 коп. вартості навчання, суд не погоджується з такою вимогою.
Як вбачається із матеріалів справи, єдиним позивачем - суб'єктом владних повноважень, на виконання повноважень якого подано адміністративний позов до адміністративного суду по даній справі є Правобережний районний центр зайнятості м. Запоріжжя, проте позов містить вимогу що стосується інтересів, прав та обов'язків іншої юридичної особи, іншого суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п.8 ст.3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
За приписами ч.1-2 ст.56 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Позивачем додано до позову довіреність Запорізького обласного центру зайнятості, директор якого довіряє директору Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя ОСОБА_5 представляти у суді інтереси Запорізького обласного центру зайнятості. ОСОБА_5 до суду не прибув, інтереси Запорізького обласного центру зайнятості - не представляв. Представник ОСОБА_1 надала суду довіреність на представництво лише інтересів Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя.
Оскільки Запорізький обласний центр зайнятості є окремою юридичною особою, яка має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, вимога про стягнення з відповідача коштів на користь Запорізького обласного центру зайнятості є необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.71, 94, 99, 158-163 КАС України; ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»; ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; п.6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого 20.11.2000 наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307, зареєстрованого 14.12.2000 в Міністерстві юстиції України за №915/5136, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя (р/р37178001004259, ЄДРПОУ 35628345, МФО 813015, банк: УДК у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУДКУ у Запорізькій області) 4597 грн. 84 коп. виплаченої допомоги на випадок безробіття.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова виготовлена у повному обсязі 23.09.2011.
Суддя (підпис) О.О. Прасов
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.О. Прасов