08 вересня 2011 року < Текст > Справа № 2а-0870/5459/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді О.В. Конишевої,
при секретарі судового засідання А.С. Нецик
за участю представників сторін :
від позивача - Кавун А.В.
від відповідача - Скоріца Т.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява.
У судовому засіданні позивач підтримав позов у повному обсязі, мотивуючи це тим, що у відповідності до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти позову у повному обсязі. Усно надав пояснення по справі, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, спірна постанова винесена у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 181 КАС України «учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси».
Відповідно до ч.3 ст.181 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд вважає, позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що під час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. 29.06.2006 ОСОБА_4 отримав кредит від Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» та уклав договір кредиту на суму 28 700 доларів США.
11.12.2008 на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя шлюб було розірвано, про що Комунарським відділом РАЦС Запорізького міського управління юстиції видано свідоцтво про розірвання шлюбу від 12.02.2009, актовий запис №56.
11.09.2009 відповідачем було винесено дві постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження та постановлено приєднати виконавче провадження №14833945 та №14834068 з примусового виконання до зведеного виконавчого провадження №19116408, у яких боржником є ОСОБА_4
18.12.2009 Комунарським відділом ДВС Запорізького МУЮ винесено постанову про відкриття провадження на підставі виконавчого листа №2-3535 виданого 15.12.2009 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 199 000 грн. в рахунок відшкодування боргу за договорами позики, 7 663,41 грн. в рахунок відшкодування 3% річних, 31 612,27 грн. рахунок відшкодування відсотків за позиками, 45 967,69 грн. в рахунок відшкодування індексу інфляції, судові витрати у розмірі 1 730 грн., а всього стягнути 285 973,37 коп.
27.01.2010 державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_4
18.03.2010 було проведено перевірку майнового стану ОСОБА_4 (у присутності понятих - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, також при проведенні опису були присутні ОСОБА_5 - стягувач, ОСОБА_8 - мати дружини боржника) відповідно до якої складено акт опису й арешту майна серії АА №2870471від 18.03.2010. Згідно даного акту описано і накладено арешт на таке майно: двокімнатна квартира АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу квартири, посвідченого нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 29.06.2006 року за реєстровим №3377, оцінено майно на 190 000 грн., з зазначенням що остаточне майно буде визначено експертом.
Крім того, з 30.07.2010 по 15.10.2010 квартира винесена на прилюдні торги.
05.11.2010 Державним підприємством «Укррезерв» Запорізькою філією повідомлено про те, що повторні прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна: двокімнатної квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, що мешкає: АДРЕСА_1 ідент. № НОМЕР_1, за заявкою і Договором № 08087 від “22”липня 2010р. не відбулися, у зв'язку з відсутністю покупців.
13.01.2011 на адресу Комунарського ВДВС надійшла відповідь, у якій ОСОБА_5 доводить до відома про свій намір прийняти у власність дану квартиру, за рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4
19.01.2011 складено акт державного виконавця про передачу нереалізованого майна боржника стягувачу в рахунок погашення суми боргу, у зв'язку з тим, що прилюдні торги не відбулися за відсутністю покупців та листом ОСОБА_5 про згоду залишити за собою арештоване майно в рахунок погашення боргу.
Також в цей день, начальником відділу було винесено постанову, якою зобов'язав державного виконавця Носову І.С. винести постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення заборгованості.
21.01.2011 приватним нотаріусом ОСОБА_10 видано свідоцтво, відповідно до якого, вона посвідчує, що ОСОБА_5 належить на праві власності майно.
З матеріалів справи встановлено, що прокуратурою Комунарського району м. Запоріжжя проведено перевірку за зверненням ОСОБА_3
Так перевіркою встановлено, що на час передачі квартири та на теперішній час за вказаною адресою зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Стаття 18 Закону України «Про охорону дитинства» зазначає, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» визначає, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.
Частина 4 вказаної статті встановлює, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Враховуючи викладене прокуратурою Комунарського району м.Запоріжжя 07.06.2011 прийнято протест на постанову державного виконавця від 19.01.2011 яким висунуто до начальника Комунарського відділу ДВС Запорізького МУЮ вимоги, а саме: визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 19.01.2011.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернулась до Комунарського районного суду із позовною заявою до ОСОБА_4 та Комунарського відділу ДВС Запорізького МУЮ про визнання квартири АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнання за ОСОБА_3 права власності на 2/3 частини квартири з урахуванням інтересів неповнолітнього ОСОБА_11; та скасування державної реєстрації на права власності на вказану квартиру в ОП «ЗМБТІ» на ім'я ОСОБА_5
19.07.2011 Комунарським районним судом м. Запоріжжя винесено рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_12 відмовлено у повному обсязі, оскільки в ході судового розгляду справи з'ясувалось, що нерухоме майно, з приводу якого позивач пред'явив до суду позов, належить на праві власності ОСОБА_5 який не учасником спору між ОСОБА_3. та ОСОБА_4 Витягом про державну реєстрацію прав за номером 28871134 підтверджується, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва 196/21.01.2011. виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10. є власністю ОСОБА_5. Той факт, що на час звернення до суду (14.07.2011) власником житла вже був ОСОБА_5 був встановлений рішення суду, тому не досліджувався у даній справі.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, вчинення правочину являє собою вільне волевиявлення особи.
У разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування на укладення таких договорів (пункт 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріуси України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 за № 283/8882).
Отже при посвідченні договорів, предметом яких є нерухоме майно нотаріусом обов'язково вимагається згода органів опіки та піклування, якщо з поданих документів буде видно, що право власності або право користування, майном, яке є предметом іпотеки мають діти.
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених в Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, зазначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, ст.. 1 Закону України «Про виконавче провадження».
Звернення стягнення на майно боржника є правовим наслідком порушення останнім певного зобов'язання.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (в редакції що діяла на час спірних відносин, далі - Закон № 606).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 7 Закону № 606 встановлено гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому проваджені. Згідно ч. 1 ст.7 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Ст. 17 Закону №606 визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Статтею 62 пунктом 6 Закону №606 передбачено, що у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
У відповідності до зазначеної норми після проведених торгів майно залишилося нереалізованим, таким чином, державний виконавець повідомив про це стягувача і запропонував йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, останній погодився, докази проведених дій містяться в матеріалах справи та були надані для огляду у судовому засіданні.
Таким чином, при розгляді справи по суті, судом порушень закону зі сторони відповідача не встановлено. Тобто Комунарський ВДВС Запорізького МУЮ діяв відповідно до наведених судом норм законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволені адміністративного позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд
В задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова виготовлена у повному обсязі 26.09.2011.
Суддя /підпис/ О.В. Конишева