ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/24913.09.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛГА-СІВІД»
До Товариства з обмеженою відповідальністю “М енд С Логістікс”
Про стягнення 12 279,01 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Від позивача ОСОБА_1 -представник за довіреністю
від відповідача не з'явився
В судовому засіданні 13.09.2011 у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 12 157, 44 грн. заборгованості за поставлений товар згідно накладної № 316 від 29.12.2010 р. на фактичний відпуск товару, 121, 57 грн. -3 % річних, загалом 12 279, 01 грн., а також відшкодування державного мита -122, 79 грн., 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. було порушено провадження у справі № 47/249, розгляд справи було призначено на 28.07.2011 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2011 р. розгляд справи відкладено до 06.09.2011 р., а ухвалою від 06.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 13.09.2011 р.
В судове засідання 13.09.2011 р. позивач направив свого представника, який заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем згідно накладної на фактичний відпуск товару було поставлено відповідачу пакувальний матеріал на загальну суму 12 157, 44 грн., які відповідачем було прийнято, але не оплачено, внаслідок чого у відповідача виник борг в сумі 12 157, 44 грн., який позивач просить стягнути в судовому порядку, а також 3 % річних в сумі 121, 57 грн., загалом на суму 12 279, 01 грн.
Відповідач свого представника в судові засідання 28.07.2011 р., 06.09.2011 р., 13.09.2011 р. не направляв, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 14.07.2011, та від 28.07.2011 - не виконав, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, розглянувши у судових засіданнях матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей з приводу поставки товару, ТОВ «АЛГА-СІВІД» здійснило на користь ТОВ "М енд С Логістікс" поставку товару у вигляді пакувального матеріалу відповідно до видаткової накладної від 29.12.2010 р. за № 316 на загальну суму 12 157,44 грн.
Згідно видаткової накладної за № 316 від 29.12.2010 р. на загальну суму 12 157, 44 грн., двосторонньо підписаної та посвідченої печатками представників позивача та відповідача (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал був досліджений в судовому засіданні по справі), позивачем поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар у вигляді пакувального матеріалу на загальну суму 12 157, 44 грн.
04.03.2011 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 4 від 04.03.2011 р. про сплату заборгованості за поставлений товар у вигляді пакувального матеріалу в строк 7 (семи) днів з моменту отримання даної претензії, направлення якої позивачем відповідачу підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 8676 від 04.03.2011 р., та описом вкладення у цінний лист.
Як зазначав позивач у позові, на момент подачі позовної заяви до Господарського суду м. Києва, позивач відповідно до накладної на фактичний відпуск товару у вигляді пакувального матеріалу поставив відповідачу пакувальний матеріал, який відповідачем був прийнятий, але не оплачений в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 12 157, 44 грн., а тому позивач і звернувся до суду з зазначеним позовом за захистом своїх прав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України, виникли правовідносини поставки шляхом укладення відповідного договору у спрощений спосіб, оскільки позивач, як продавець, поставив відповідачу пакувальний матеріал згідно накладної № 316 від 29.12.2010 р. на фактичний відпуск товару на загальну суму 12 157, 44 грн., а відповідач не здійснив в повному обсязі оплату за поставлений позивачем пакувальний матеріал, внаслідок чого у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 12 157, 44 грн.
Також судом встановлено що оскільки сторонами не було визначено строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару згідно вище наведеної накладної на фактичний відпуск товару, обов'язок негайного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару встановлений не був, а тому відповідач повинен був виконати свій обов'язок по сплаті заборгованості в сумі 12 157,44 грн. в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, а саме - до 11.03.2011 р. включно, тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а саме: претензії № 4 від 04.03.2011 р., направлення якої позивачем відповідачу підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 8676 від 04.03.2011 р.
Але відповідач не надав жодної письмової відповіді на претензію № 4 від 04.03.2011 р., заборгованість в сумі 12 157,44 грн. у строк згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України -не погасив, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.
Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно накладної на фактичний відпуск товару на загальну суму 12 157, 44 грн., існує непогашена заборгованість в сумі 12 157,44 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар позивачем, але не оплачений відповідачем у повному обсязі - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 12 157,44 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 121, 57 грн.
Згідно з нормами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, враховуючи те, що на даний час у відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно накладної на фактичний відпуск товару на загальну суму 12 157, 44 грн. існує непогашена заборгованість в сумі 12 157,44 грн., а тому з 11.03.2011 р. відповідачем прострочено перед позивачем виконання свого зобов'язання по оплаті поставленого товару в сумі 12 157,44 грн., що згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України є підставою для стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.03.2011 р. по 11.07.2011 р.
Згідно розрахунку суду, розмір 3% річних складає 122, 90 грн., а саме:
12 157, 44 (сума боргу ) х 3 % : 365 (календарних днів) х 123 (кількість прострочених днів) = 122, 90 грн.
З огляду на викладене, не виходячи за межі позовних вимог, підлягають задоволенню 12 157 ,44 грн.- сума основного боргу, та 121, 57 грн. - 3% річних.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С Логістікс»(ідентифікаційний код 36136321, місцезнаходження: 02092, м. Київ, вул. Довбуша, 37) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛГА-СІВІД» (ідентифікаційний код 30222746, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 21-а) суму боргу - 12 157 (дванадцять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 44 коп., 3% річних -121 (вісімдесят п'ять) грн. 57 коп., а також витрат по сплаті державного мита -122 (сто двадцять дві) грн. 79 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р.Станік
дата складання повного тексту рішення -20.09.2011