"07" вересня 2011 р. м. Київ К/9991/26219/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Ланченко Л.В., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О,
секретар судового засідання Подолянко Р.О.,
за участю:
представників відповідача - Муляр Т.В., Маниліч Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства «Дім»Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам»
на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року
у справі № 2а-2470/10/2470
за позовом Підприємства «Дім»Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам»
до Державної податкової інспекції у місті Чернівці
про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року було зупинено провадження у справі за позовом Підприємства «Дім»Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам»до вирішення кримінальної справи № О-109039, порушеної відносно службових осіб Підприємства «Дім»Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам»по факту замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем за ознаками злочинів, передбачених статтею 15, частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року залишено без змін.
В касаційній скарзі Підприємство «Дім»Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі до вирішення кримінальної справи, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вирішення кримінальної справи № О-109039 може вплинути на порядок розгляду даної адміністративної справи.
Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.
При цьому обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від змісту справи.
Причиною зупинення провадження у даній справі судами визначено неможливість її вирішення до вирішення кримінальної справи № О-109039, порушеної відносно службових осіб Підприємства «Дім»Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам»по факту замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем за ознаками злочинів, передбачених статтею 15, частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України.
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 08 жовтня 2004 ркоу «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів»злочин, передбачений статтею 212 Кримінального кодексу України, є закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування (тобто, сум узгоджених податкових зобов'язань, визначених згідно із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), а саме - з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов'язковий платіж, що відповідно до визначеного статтею 5 вказаного Закону порядку вважається узгодженим і підлягає сплаті. Якщо закон пов'язує строк сплати з виконанням певної дії, то злочин вважається закінченим з моменту фактичного ухилення від сплати.
Умисне ухилення від сплати чи сплата у неповному обсязі сум податкових зобов'язань (податку, збору, іншого обов'язкового платежу, нарахованих контролюючими органами в порядку і на підставах, визначених пунктом 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») утворює закінчений склад злочину з моменту закінчення граничного строку, в який мали бути сплачені нараховані (донараховані) такими органами суми зазначених зобов'язань.
Таким чином, у разі оскарження до суду платником податків рішення податкового органу обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні до остаточного вирішення справи судом, за винятком випадків, коли обвинувачення не тільки базується на оскаржуваному рішенні, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.
Згідно з підпунктом 5.2.6 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом, за винятком коли таке обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України. Порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження.
За таких обставин, у разі пов'язаності кримінальної справи, порушеної за фактом ухилення платника (його посадових осіб) від сплати податків, та адміністративної справи, предметом якої є оскарження податкових повідомлень-рішень в ході процедури апеляційного узгодження податкових зобов'язань, першочерговим є вирішення саме такої адміністративної справи, тоді як порушення відповідної кримінальної справи та пред'явлення посадовій особі платника податків обвинувачення щодо ухилення від сплати податків має ґрунтуватися на додатково зібраних фактичних даних (як-от рапорти оперативних працівників податкової міліції, вироки судів відносно посадових осіб контрагентів, якими встановлено фіктивність підприємницької діяльності таких контрагентів, висновки судово-економічної експертизи, дані документальних перевірок контрагентів платника тощо).
В іншому разі (тобто коли вирок суду про ухилення платника від сплати податків передуватиме узгодженню відповідних податкових зобов'язань в судовому порядку, без наявності достатніх додаткових доказів на підтвердження факту вчинення такого злочину) притягнення особи до кримінальної відповідальності передуватиме встановленню підстав такої відповідальності -рішенню суду про правомірність визначення контролюючим органом податкового зобов'язання платника.
З урахуванням викладеного розгляд кримінальної справи № О-109039, порушеної відносно службових осіб Підприємства «Дім»Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам»по факту замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем за ознаками злочинів, передбачених статтею 15, частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України, не є безперечною перешкодою для вирішення даної справи, а відтак у попередніх інстанцій були відсутні передбачені законом підстави для зупинення провадження у даній справі.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Підприємства «Дім»Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам»задовольнити.
Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ Л.В. Ланченко
_____________________ С.Е. Острович
_____________________ Н.Г. Пилипчук
_____________________ М.О. Федоров