"07" вересня 2011 р. м. Київ К/9991/22403/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Ланченко Л.В., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О,
секретар судового засідання Подолянко Р.О.,
за участю:
позивача -ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва
на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2010 року
у справі № 2-а-1145/1/09 (22-11686/2010)
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва
про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку як дитині війни, -
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано УПФУ у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2010 року апеляційну скаргу УПФУ у Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2009 року залишено без розгляду.
В касаційній скарзі УПФУ у Дніпровському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2010 року і направити справу на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на те, що ухвала Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2010 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду апеляційну скаргу УПФУ у Дніпровському районі м. Києва виходив з того, що апеляційну скаргу було подано з пропуском строку, встановленого частиною 3 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, без подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно частини 1 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Відповідно до частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Частиною 3 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Відповідно до частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Обчислення процесуальних строків регламентується статтею 103 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2009 року у відкритому судовому засіданні було оголошено вступне та резолютивну частини постанови Дніпровського районного суду міста Києва.
З матеріалів справи не вбачається, що повний текст постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2009 року був складений у інший день, ніж 05 червня 2009 року.
Заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції відповідач не подавав.
Таким чином, строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2009 року сплинув 15 червня 2009 року.
16 червня 2009 року згідно вхідного штемпеля канцелярії суду першої інстанції (вх. № 26341), тобто з пропуском строку подання апеляційної скарги, відповідач подав до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції апеляційну скаргу на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2009 року.
Відповідно до частини 6 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана 15 червня 2009 року, тобто в межах встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України строку.
Колегія суддів відхиляє зазначені доводи відповідача, як необґрунтовані, оскільки згідно штемпеля канцелярії суду першої інстанції на апеляційній скарзі УПФУ у Дніпровському районі м. Києва від 11 червня 2009 року за вих. №8761/08 остання була подана до канцелярії суду першої інстанції 16 червня 2009 року, доказів направлення апеляційної скарги засобами поштового зв'язку матеріали справи не містять, не додано таких доказів і до касаційної скарги.
Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для залишення без розгляду апеляційної скарги УПФУ у Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2009 року.
Таким чином судова колегія вважає, що судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, а тому підстав для перегляду ухвали з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2010 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ Л.В. Ланченко
_____________________ С.Е. Острович
_____________________ Н.Г. Пилипчук
_____________________ М.О. Федоров