"26" серпня 2011 р. м. Київ К/9991/15552/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді
суддів: Тракало В.В.,
Загороднього А.Ф.,
Кобилянського М.Г.,
Стародуба О.П.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2011 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про визнання дій незаконними та скасування постанови,
У травні 2008 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області. Просив скасувати постанову відповідача від 6 травня 2008 року про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виконавчого збору.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 лютого 2008 року замінено сторону виконавчого провадження із Закарпатського обласного військового комісаріату на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату про стягнення компенсації за втрату частини пенсії в зв'язку з порушенням строків її виплати. Вказана ухвала набрала законної сили.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами), у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Враховуючи вищенаведені вимоги Закону, суди обґрунтовано зазначили, що оскільки у наданий державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення суду, боржник його не виконав, то державним виконавцем 6 травня 2008 року було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 333 грн. 30 коп. і копію даної постанови направлено боржнику - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Оскаржувана постанова державної виконавчої служби від 6 травня 2008 року є законною і підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень безпідставні, спростовуються висновками судів, викладеними у судових рішеннях.
Перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення -без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2011 року -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: В.В. Тракало
А.Ф. Загородній
М.Г. Кобилянський
О.П. Стародуб
В.В. Юрченко
Суддя В.В. Тракало