"30" червня 2011 р. м. Київ К/9991/14214/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого -судді Ліпського Д.В.,
суддів: Білуги С.В., Гаманка О.І., Загороднього А.Ф., Співака В.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Хмільнику Вінницької області на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2009 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 16 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Хмільнику Вінницької області про визнання дій неправомірними,
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до УПФУ в м. Хмільнику Вінницької області про визнання дій неправомірними.
Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2009 року позов задоволено: визнано дії УПФУ в м. Хмільнику Вінницької області, які полягають у відмові в здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними; зобов'язано УПФУ в м. Хмільнику Вінницької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01 січня 2007 року з розрахунку її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком для відповідного року з урахуванням сплачених сум за відповідні роки та сплатити їй різницю між нарахованою сплаченою пенсіями.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 16 червня 2010 року апеляційну скаргу УПФУ в м. Хмільнику Вінницької області задоволено частково, а саме: постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2009 року у даній справі змінено і викладено її резолютивну частину в такій редакції: Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати дії УПФУ в м. Хмільнику Вінницької області, які полягають у відмові в здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними за період з 22 травня 2008 року по 16 червня 2010 року. Зобов'язати УПФУ в м. Хмільнику Вінницької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року з розрахунку її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком для відповідного року з урахуванням сплачених сум за відповідні роки та сплатити їй різницю між нарахованою сплаченою пенсіями.
У касаційній скарзі УПФУ в м. Хмільнику Вінницької області не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2009 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 16 червня 2010 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга УПФУ в м. Рівне задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої, змінене рішення рішенням суду апеляційної інстанції, та рішення апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що державна соціальна підтримка дітей війни, передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку нарахування та виплати надбавки до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то суди першої та апеляційної інстанції дійшли до правильного висновку, що вимоги позивача стосовно такої виплати у зазначеному році задоволенню не підлягають.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»відповідно до пункту 12 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону від 18 листопада 2004 року.
Аналогічні правовідносини склалися в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 вищезазначеного Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-пр/2008.
Щодо виплати надбавки до пенсії у 2009 та 2010 роках то Законами України «Про державний бюджет на 2009 рік»та «Про державний бюджет на 2010 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинено. Таким чином, територіальні органи Пенсійного фонду України у 2009 та 2010 роках повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Судами зроблено обґрунтований висновок про те, що вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Отже, вирішуючи даний спір суди першої та апеляційної інстанції дійшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Хмільнику Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2009 року, змінену рішенням апеляційного суду Вінницької області від 16 червня 2010 року, та рішення апеляційного суду Вінницької області від 16 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Хмільнику Вінницької області про визнання дій неправомірними -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.В. Ліпський
Судді: С.В. Білуга
О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній
В.І. Співак
Суддя Д.В. Ліпський