"19" липня 2011 р. м. Київ К-52310/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач)
Суддів Весельської Т.Ф.
Мороз Л.Л.
Смоковича М.І.
Штульмана І.В.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства Одеської міської ради “Міське агентство з приватизації житла”, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи -ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання частково неправомірною приватизацію приміщення загального користування та частково недійсними свідоцтв про право власності за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року,
У липні 2007 року ОСОБА_6 у Приморському районному суді м. Одеси пред'явила позов до Комунального підприємства Одеської міської ради “Міське агентство з приватизації житла”, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи -ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання частково неправомірною приватизацію приміщення загального користування та частково недійсними свідоцтв про право власності.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем 24 червня 1994 року була проведена приватизація квартири АДРЕСА_1. Відповідно до виданого на підставі акту про приватизацію житла свідоцтва про право власності від 24 червня 1994 року ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11 ОСОБА_14 були приватизовані 32/100 частини зазначеної комунальної квартири, а ОСОБА_15 -20/100 частини цієї квартири. До складу приватизованої ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_12 частини квартири, крім займаних ними жилих приміщень, увійшла й частина нежилого приміщення -частина коридору площею 9,0 кв. м. з загальної його площі 27,7 кв. м., позначеного в технічному паспорті квартири № 21 як приміщення загального користування для всіх співвласників квартири.
Вважає, що рішення (розпорядження) про безоплатну передачу нежилого приміщення у власність ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_7, Комунальним підприємством Одеської міської ради “Міське агентство з приватизації житла” прийнято без дотримання чинного законодавства, що призвело до порушення її житлових прав.
Просила:
- скасувати розпорядження Комунального підприємства “Міське агентство з приватизації житла” Одеської міської ради від 24 червня 1994 року про передачу у власність (приватизацію) наймачам квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 коридору площею 9,0 кв. м., позначеного в технічному паспорті квартири № 21.
- визнати недійсними свідоцтва про право власності на житло від 24 червня 1994 року, видані ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради, у частині встановлення права власності зазначених громадян на коридор площею 9,0 кв. м., позначений в технічному паспорті за № 21.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2008 року, залишеною без зміни ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, вказуючи на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі при вирішенні питання про приватизацію житла діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З цим погодився й суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів не погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій, оскільки вона ґрунтується на неповно встановлених обставинах у справі.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482 “Про приватизацію державного житлового фонду” (далі - Закон № 2482) до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму. Будь-яких обмежень щодо приватизації громадянами житла в квартирах спільного заселення, які належать до державного житлового фонду, цей Закон не передбачає.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 8 Закону № 2482 приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).
Перелік документів і порядок їх оформлення при передачі державного житла у власність громадян наведений у Положенні про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (далі -Положення).
Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок) має надати до органу приватизації, зокрема, довідку про склад сім'ї і про займані приміщення, видану підприємством, що обслуговує будинок, та відомості про займані наймачем приміщення та їх площу, які наводяться згідно з інвентаризаційними матеріалами, що зберігаються у державному підприємстві по обслуговуванню житла. При відсутності інвентаризаційних матеріалів або невідповідності їх інформації фактичному стану, що викликано проведенням ремонту чи реконструкцією будинку, підприємство по обслуговуванню житла відновлює їх через бюро технічної інвентаризації. Уточнення необхідних для приватизації квартир (будинків) даних шляхом обстеження можуть здійснювати підприємства, на які покладено обов'язки оформлення документів по приватизації державного житлового фонду (пункти 20, 22 Положення).
З огляду на вказані норми законодавства право на приватизацію житла громадянами може бути реалізовано за умов, якщо жиле приміщення належить до державного житлового фонду, воно перебуває у користуванні громадян на умовах договору найму і не підпадає під перелік жилих приміщень, які не підлягають приватизації, відповідно до положень частини другої статті 2 Закону № 2482.
Як видно з матеріалів справи згідно зі свідоцтвами про право власності на житло, виданими 24 червня 1994 року Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради на підставі розпорядження органу приватизації від 24 червня 1994 року № 34648, власниками квартири АДРЕСА_1 були: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, яким належало 29/100 частин або 100,06 кв. м. загальної площі, ОСОБА_7, якому належало 20/100 частин квартири або 68,86 кв. м. загальної площі, ОСОБА_16, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_23, яким належало 8/100 частини квартири або 28,23 кв. м. загальної площі, ОСОБА_12, якому належало 11/100 частини квартири або 36,72 кв. м. загальної площі, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_14, яким належало 32/100 частини або 109,33 кв. м. загальної площі.
В матеріалах справи відсутні докази того, що органом приватизації рішення про приватизацію громадянам приміщень у квартирі АДРЕСА_1 було прийнято з урахуванням договорів найма жилих приміщень та встановленого на підставі договорів або судових рішень порядку користування нежилими приміщеннями.
ОСОБА_6 заперечує факт досягнення між наймачами та членами їхніх сімей згоди про порядок користування нежилими приміщеннями у квартирі. Коридор площею 9 кв. м. органом приватизації, на її думку, неправомірно було передано у власність ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_7 та ОСОБА_12, оскільки він є приміщенням загального користування і нікому з вказаних осіб у користування на умовах договору найму не надавався.
Висновок судів про те, що порядок користування нежилими приміщеннями у квартирі встановився протягом тривалого часу ґрунтується лише на припущеннях. Відповідні обставини судом не встановлювалися, а відповідно й не перевірялися доказами.
Крім того, характеристики кожної з приватизованих частин квартири та їх обладнання,, як передбачено вказаними свідоцтвами про право власності на житло, наведені у технічному паспорті, який є складовою частиною кожного свідоцтва. Суди не витребували вказані документи, не оглянули їх у судовому засіданні та не надали їм правової оцінки.
Встановлення наведених вище обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи допустили істотну неповноту встановлення обставин у справі, яка не може бути усунена судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Судами першої та апеляційної інстанцій не виконані вимоги чинного процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ухвалені судами рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене, більш повно встановити обставини справи та у залежності від встановленого - вирішити спір.
Під час розгляду справи судам слід мати на увазі, що при приватизації житла у квартирах спільного заселення орган приватизації може передати у власність громадян лише ті приміщення, які перебувають в їхньому користуванні на підставі договору найму жилого приміщення. Якщо нежитлові приміщення у такій квартирі перебувають у спільному користуванні наймачів, то відповідне рішення може бути прийнято з урахуванням встановленого між наймачами та членами їхніх сімей порядку користування квартирою, з яким погоджуються усі без винятку наймачі квартири та повнолітні члени їхніх сімей. За відсутності згоди про порядок користування нежилими приміщеннями та такого, що набрало законної сили судового рішення про встановлення порядку користування квартирою спільного заселення орган приватизації не може приймати рішення про безоплатну передачу квартири у власність громадян.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства Одеської міської ради “Міське агентство з приватизації житла”, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи -ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання частково неправомірною приватизацію приміщення загального користування та частково недійсними свідоцтв про право власності направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Горбатюк С.А.
Весельська Т.Ф.
Мороз Л.Л.
Смокович М.І.
Штульман І.В.