"15" вересня 2011 р. м. Київ К/9991/45746/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Конюшка К.В., Леонтович К.Г., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 18 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2011 року у справі № 2-а/0624/106/11 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про нарахування соціальної допомоги, -
У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з липня 2010 року до винесення судом рішення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 18 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2011 року, позовні вимоги задоволені в частині зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 26.07.2010 р. по 18.02.2011 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Справа № К/9991/45746/11 Доповідач: Леонтович К.Г.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, а відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була чинною протягом 2010 - 2011 років, жодні нормативно-правові акти обмежуючі права осіб щодо нарахування соціальної допомоги, як дитині війни прийняті не були.
Право громадян на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не може бути обмежене відсутністю певних коштів чи фінансування.
Судами встановлено, що згідно наданої відповідачем довідки всупереч зазначеному вище законодавству позивачу з 26 липня 2010 року по час розгляду справи виплачувалося підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірах менших, ніж встановлено законодавством України “Про соціальний захист дітей війни”.
Враховуючи викладене та з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 26.07.2010 р. по 18.02.2011 р.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області -відхилити.
Постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 18 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Г. Леонтович