20 вересня 2011 року м. Київ К-9797/09
К-11003/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Федорова М.О.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Приватного підприємства «Фірма «Едем»та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя
на постанову Господарського суду Запорізької області від 19 листопада 2007 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року
у справі № 5/261/07-АП
за позовом Приватного підприємства «Фірма «Едем»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Господарського суду Запорізької області від 19 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року, позов Приватного підприємства «Фірма «Едем»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі -відповідач) задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001271702/0 від 21 грудня 2006 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 56 550,00 грн. (37 700,00 грн. - основний платіж, 18 850,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції). В іншій частині позову відмовлено. Присуджено з Державного бюджету України на користь ПП «Фірма «Едем»0,60 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач та відповідач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ПП «Фірма «Едем», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове -про задоволення позову в повному обсязі.
ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить змінити ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року в частині задоволення позову, скасувавши в цій же частині постанову Господарського суду Запорізької області від 19 листопада 2007 року, та відмовити в задоволенні позову повністю.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу відповідача без задоволення, а постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог -без змін.
Відповідач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити скаргу ПП «Фірма «Едем»без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 19 листопада 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року в частині відмови в задоволенні позову -без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ПП «Фірма «Едем»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої складено акт № 785/23/19273806 від 11 грудня 2006 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001271702/0 від 21 грудня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 323 316,00 грн. (215 544,00 грн. -основний платіж, 107 772,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1.22, 1.32 статті 1, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невключенням до складу валового доходу дисконтів з погашених векселів, емітованих ПП «Фірма «Едем»в рахунок погашення заборгованості за товари (роботи, послуги), які фактично є вартістю безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем в періоді, охопленому перевіркою, в рахунок погашення заборгованості за відвантажену продукцію та надані роботи (послуги) емітовано власні векселі, номінальна вартість яких відповідала розміру заборгованості перед постачальниками.
Зазначені векселі передавались ПП «Фірма «Едем»постачальникам в рахунок погашення заборгованості.
В подальшому позивачем за домовленістю з постачальниками достроково погашались вказані власні векселі, але за ціною нижче номінальної (з дисконтом), що підтверджено, як встановлено судами, належним чином оформленими первинними документами, а саме: простими векселями, актами прийому-передачі векселів, актами дострокового пред'явлення векселів до оплати, актами прийому-передачі погашених векселів, платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними, бухгалтерськими довідками, актами здачі-прийому робіт та послуг.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1.4. статті 1 Закону № 334/94-ВР цінний папір -документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.
Згідно з пунктом 16 Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджених постановою Верховної Ради України від 27 червня 1995 року № 247/95-вр (далі -Правила), вексель засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Статтею 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III «Про обіг векселів в Україні»визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Відповідно до пункту 14 Правил дисконт - різниця між ціною в даний час і ціною на момент погашення або ціною номіналу цінного паперу.
Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога -це, зокрема, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що за умови спільної домовленості між векселедавцем та векселедержателем, який погоджується прийняти визначену суму грошей за векселем до настання строку його платежу, зобов'язання емітента за цим векселем припиняються. При цьому, фактично несплачена за домовленістю частина повної суми векселя (дисконт) є безповоротною фінансовою допомогою векселедавця, яка відноситься до складу валових доходів платника податків. А тому, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про заниження позивачем валового доходу на суму отриманих дисконтів з векселів в розмірі 575 464,11 грн.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач в періоді, охопленому перевіркою, в рахунок погашення заборгованості за надані послуги з будівельно-монтажних робіт отримував прості векселі та продавав їх Акціонерному комерційному банку «Індустріалбанк»за вартістю нижчою за номінальну (з дисконтом) згідно договорів купівлі-продажу векселів.
При цьому, ПП «Фірма «Едем»включало до складу валових витрат суми дисконтів за цими векселями на підставі бухгалтерських довідок з переліком векселів, які завірені головним бухгалтером.
Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно з підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
Статтею 4 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що торгівля цінними паперами - здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (ділерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про те, що особи, які не мають статусу торговців цінними паперами, ведуть окремий облік операцій тільки з тими цінними паперами, які були ними придбані, а потім продані. При цьому, продаж векселя, отриманого в забезпечення заборгованості за виконані роботи (послуги), не є торгівлею цінними паперами і така операція не регулюється пунктом 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР, у зв'язку з чим позивачем правомірно включено до складу валових витрат суму в розмірі 150 700,00 грн.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Запорізької області від 19 листопада 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційні скарги Приватного підприємства «Фірма «Едем»та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 19 листопада 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.
Федоров М.О.
Шипуліна Т.М.
Суддя А.О. Рибченко