"15" вересня 2011 р. м. Київ К/9991/41729/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Конюшка К.В., Леонтович К.Г., Черпіцької Л.Т.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2010 року у справі № 2а-326/09 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про стягнення недоплаченої соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язання вчинити дії, -
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його сплатити суму допомоги по догляду за дитиною за період січня 2007 року по жовтень 2008 року відповідно до ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, оскільки відповідач проводив відповідні виплати в порушення ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 лютого 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2010 р. скасоване рішення суду першої інтонації, позовні вимоги задоволені частково. Визнані дії відповідача неправомірними щодо невиплати в повному обсязі щомісячної допомоги ОСОБА_1 по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у
Справа № К-5111/10 Доповідач: Леонтович К.Г.
м. Чернігові ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги по догляду за сином ОСОБА_2 до досягнення ним трьохрічного віку за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 року по 26.02.2009 року згідно з вимогами ст. 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, встановленому ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ з 22.05.2008 року по 30.06.2008 року -605 грн., з 01.07.08 юку по 30.09.2008 року -607 грн., з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року -626 грн., встановленому ст.54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” з 01.01.2009 року по 26.02.2009 року - 626 грн., з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є матір'ю малолітньої дитини, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в редакції зі змінами внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Позивачка посилається на порушення відповідачем наведеної норми Закону, оскільки дані виплати повинні становити не нижчі від прожиткового мінімуму встановленого для дитини віком до 6 років.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог послався на ті обставини, що відносно виплат за 2007 р. пропущений строк на звернення до суду, передбачений ст.98,ст.100 КАС України, а щодо виплат за 2008 р., то рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року не визнані такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 23 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, що стосується розмірів виплат допомоги сім ям з дітьми.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги послався на ст.43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
Колегія суддів не погоджується з наведеним висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо розмірів проведених виплат по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку за 2007-2008 р.р..
Відповідно до ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” була зупинена дія ст.12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” про зупинення на 2007 рік дії Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про пропуск строків на звернення до суду, передбачених ст.99 КАС України та відповідно ст.100 КАС України, діючої на час спірних правовідносин, відмовив в частині позовних вимог за 2007 р.
Щодо позовних вимог в частині стягнення недоплачених спірних сум за 2008 р. колегія суддів зазначає наступне.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ч.1 ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” була викладена в наступній редакції: “Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень”.
Вказані положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не були визнані неконституційними та залишилися чинними у 2008 році. Вказана норма Закону була застосована відповідачем при нарахуванні допомоги по догляду за дитиною, що сторонами не заперечується.
Виходячи з наведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків, що при нарахуванні та виплаті спірної допомоги по догляду за дитиною у 2008 р. відповідач діяв відповідно діючої на час спірних правовідносин ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” та відсутність підстав для задоволення позову. Наведена норма Закону діяла і в 2009 р.
Суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, необґрунтовано посилаючись на ст.43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, оскільки вказаний Закон не регулює спірних правовідносин.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке за суттю позовних вимог правильне та відповідає законодавчим нормам.
З урахуванням викладеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2010 року скасувати, постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 лютого 2009 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: