"09" вересня 2011 р. м. Київ К-32158/06
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.
суддів: Амєліна С.Є., Рибченка А.О., Стародуба О.П., Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення коштів
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 8 серпня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 вересня 2006 року, -
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що він є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, проживає в м.Овруч Житомирської області та працює в Державному територіально-галузевому об'єднанні «Південно-Західна залізниця», тому відповідно до статей 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ має право на щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а також на доплату до заробітної плати як особа, яка проживає на території радіоактивного забруднення, що повинні виплачуватись у відсотках від розміру мінімальної заробітної плати. Проте відповідачі провели зазначені виплати в сумах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26 липня 1996 року № 836. Вважаючи, що відповідачі при проведенні виплат повинні керуватись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач просив стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»недоплачені кошти в сумі 19 783,20 грн. за період з 1 січня 2003 року до 31 грудня 2005 року та зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації перерахувати зазначені кошти на розрахунковий рахунок Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця».
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 8 серпня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13 вересня 2006 року це судове рішення залишено без змін.
Вказуючи на допущені, на думку позивача, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, постійно проживає у м. Овруч Житомирської області, у зв'язку з чим відповідно до статей 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на відповідні компенсації, доплати та допомоги.
Компенсаційні виплати позивачу виплачувалися у період 2003 -2005 років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26 липня 1996 року № 836.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що розмір виплат, передбачений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26 липня 1996 року № 836, у зв'язку з чим розмір цих додаткових виплат відповідачами встановлено відповідно до чинного законодавства.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна.
Статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що громадянам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства - 40 процентів від мінімальної заробітної плати. Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи. Статтею 39 цього Закону визначено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, провадиться доплата в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Таким чином, вихідними критеріями обрахунку спірних сум виплат є мінімальна заробітна плата, розмір якої встановлювався спеціальними законами (2002 -2003 роки) або Законом про Державний бюджет на відповідний рік (2004 -2005 роки).
Встановлений у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 розмір доплат та компенсаційних виплат протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті 37 та 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати за відповідні роки, а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року № 836, положення якої істотно звужують обсяг встановлених законом прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, у тому числі і на виконання делегованих повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи даний спір щодо виплати позивачу передбачених законом сум, суди повинні дослідити та дати правову оцінку законодавчим актам, які визначають правосуб'єктність відповідачів, їх права та обов'язки у сфері публічних відносин, чи є вони належними відповідачами по всіх заявлених вимогах.
Зокрема, необхідно з'ясувати, до відання кого з відповідачів, суб'єктів владних повноважень, входить обов'язок проводити нарахування та виплат конкретних сум щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та доплат працюючим громадянам, передбачених статтями 37, 39 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до статті 63 Закону № 796-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, а тому при розгляді справи по суті необхідно також встановити, чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунки відповідачів для виплати їх особам, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи; з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти; чи мають право відповідачі проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів тощо.
Допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення судів і направлення справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 227, 230 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 8 серпня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 вересня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Рибченко А.О.
Стародуб О.П.
Юрченко В.В.