Іменем України
29 травня 2008 року м. Донецьк
справа № 22-а-4288/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого : Ляшенка Д.В.
суддів: Шаптала Н.К., Колеснік Г.А.
при секретарі судового засідання
Агейченковій К.О.
за участю представників:
від позивача
від відповідача
Крамаренко Ю.В., Поважної І.О.
Лук*янченко Т.М., Романіка О.О.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргусудовому засіданні
товариства з обмеженою відповідальністю „Каменеобробний завод „Омфал"
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 15 лютого 2008 року
по адміністративній справі№ 2-а-427/08 (2-а-4084/07)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Каменеобробний завод „Омфал"
доШахтарської об'єднаної державної податкової інспекції
провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
У вересні 2007 року ТОВ „Каменеобробний завод „Омфал"звернулося до суду з позовом до Шахтарської ОДПІ,в якому посилаючись на неправомірність зменшення відповідачем бюджетного відшкодування, а також застосував штрафні санкції у сумі - 21 825, 00 грн., разом - 65 475,00 грн., оскільки, сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 43 650,00 грн. позивачем заявлена у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської ОДПІвід 17.08.2007 року № 0002152341/0/1166 на загальну суму 65475,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2008 року в задоволені позову ТОВ „Каменеобробний завод „Омфал" відмовлено, так як суд першої інстанції дійшов до висновку, що право платника податку на відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України виникає лише при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару. Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0002152341/0/1166 від 17 серпня 2007 року є законним і таким, що прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанцій,позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме Закону України "Про податок на додану вартість", просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2008 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечували представники відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню із скасуванням судового рішення та прийняттям нової постанови з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції при розгляді справи встановлено, що ТОВ„Каменеобробний завод „Омфал" є юридичною особою та зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за № 30721174.
17.05.2006 року позивачем до Шахтарської ОДПІ надана податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2006 року, згідно якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 1069770 грн. (а.с. 110 - 113).
В період з 18.06.2007 року по 31.07.2007 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ „Каменеобробний завод „Омфал"з питання дотримання вимог податкового, валютного законодавства та інших законодавчих актів.
За результатами перевірки відповідачем складено зведений акт № 23-2/30721174, згідно якого встановлено завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодування у розмірі 43650,0 грн. за травень 2006 року. Так, підприємством у порушення абзацу „а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" до суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації за травень 2006 року (рядок 25.1) включено суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ „КОЗ „Омфал" за податковими накладними № 22 від 03.04.2006р. у розмірі податку на додану вартість 9710,74 грн., № 23 від 03.04.2006р. у розмірі податку на додану вартість 8439,13 грн., № 24 від 03.04.2006р. у розмірі податку на додану вартість 11801,01 грн., № 25 від 04.04.2006 року у розмірі податку на додану вартість 5403,77 грн., № 26 від 05.04.2006р. у розмірі податку на додану вартість 8446,84 грн., № 27 від 19.04.2006р. у розмірі податку на додану вартість 9750,63 грн., № 28 від 25.04.2006 року у розмірі податку на додану вартість 9031,96 грн., № 30 від 01.04.2006 року у розмірі податку на додану вартість 6943,80 грн., № 29 від 25.04.2006 року у розмірі податку на додану вартість 9283,27 грн., № 32 від 26.04.2006р. у розмірі податку на додану вартість 5890,04 грн., № 31 від 26.04.2006 року у розмірі податку на додану вартість 7405,58 грн., на адресу ВАТ „Донецькгранит", однак сплату яких у 4 та 5 ланці постачання до Державного бюджету України не можливо підтвердити, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у травні 2006 року у сумі 43650,00 грн.
На підставі зроблених висновків Шахтарською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2007 р. № 0002152341/0/1166, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43650,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 21825,00 грн.
Колегія суддів вважає такий висновок відповідача необґрунтованим з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.
Порядок визначення суми податку, яка підлягає сплаті ( перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) встановлено п 7.7.1. ст. 7 вищеназваного закону і визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання (п.1.7 ст.1- загальна сума податку, одержана ( нарахована) платником податку) звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту ( сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання)
Нормами Закону України “Про податок на додану вартість” не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету ( п.7.1 ст.7 Закону), тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку - покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету з конкретної господарської операції, а також про залежність права платника податку - покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу до виробника, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку. З огляду на це судом не приймається до уваги посилання відповідача на порушення позивачем норм пункту 1.8 ст. 1 Закону України “Про ПДВ”.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно п. 7.5. ст. 7 вважається:
дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому законодавством України.
Позивач після одержання від ВАТ „Донецькграніт" податкових накладних, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ правомірно включив суму ПДВ до податкового кредиту, оскільки:
- на момент укладання договору з позивачем та формування останнім податкового кредиту ВАТ „Донецькграніт" перебував на податковому обліку як платник ПДВ, отже, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ ВАТ „Донецькграніт" мав право на нарахування податку та складання податкових накладних;
- надані позивачеві податкові накладні містили всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ та були виписані зареєстрованим платником ПДВ без жодного порушеннями порядку заповнення податкових накладних;
отже, позивач, отримавши від ВАТ „Донецькграніт" належним чином оформлені та скріплені печаткою податкові накладні, а також завірені печаткою підприємства копії довідок про взяття на податковий облік, у тому числі в якості платника ПДВ, на підставі положень ст. 7 Закону про ПДВ повинен був врахувати їх при формуванні податкового кредиту.
Безпідставність висновків податкового органу щодо завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за травень 2006 року доводить неправомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене рішення прийняте ним не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного підпунктом 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів вважає, що висновоксуду першоїінстанціїпро те, щоправо платника податку на відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України виникає лише при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товаруне ґрунтуєтьсяна нормах чинного законодавстваУкраїни.
Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому колегія суддів вважає необхідним скасувати зазначене судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача визнавши податкове повідомлення-рішення, прийняте Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції № 0002152341/0/1166 від 17.07.2007 року, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006 року у розмірі 43650,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 21825,00 грн.
На підставі ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Каменеобробний завод „Омфал" - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2008 року у справі № 2-а-427/08 (2-а-4084/07), за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Каменеобробний завод „Омфал" до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції «про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення» - скасувати.
Визнати нечинними податкове повідомлення-рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції № 0002152341/0/1166 від 17.08.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43650,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 21825,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Каменеобробний завод „Омфал" судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий:
Судді:
Іменем України
(вступна та резолютивна частини)
29 травня 2008 року м. Донецьк
справа № 22-а-4288/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого : Ляшенка Д.В.
суддів: Шаптала Н.К., Колеснік Г.А.
при секретарі судового засідання
Агейченковій К.О.
за участю представників:
від позивача
від відповідача
Крамаренко Ю.В., Поважної І.О.
Лук*янченко Т.М., Романіка О.О.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргусудовому засіданні
товариства з обмеженою відповідальністю „Каменеобробний завод „Омфал"
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 15 лютого 2008 року
по адміністративній справі№ 2-а-427/08 (2-а-4084/07)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Каменеобробний завод „Омфал"
доШахтарської об'єднаної державної податкової інспекції
провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Каменеобробний завод „Омфал" - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2008 року у справі № 2-а-427/08 (2-а-4084/07), за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Каменеобробний завод „Омфал" до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції «про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення» - скасувати.
Визнати нечинними податкове повідомлення-рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції № 0002152341/0/1166 від 17.08.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43650,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 21825,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Каменеобробний завод „Омфал" судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: