Україна
Іменем України
03 червня 2008 р. м. Донецьк
справа № 22-а-3400/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого:Ляшенка Д.В.
суддівШаптала Н.К., Колеснік Г.А.
при секретарі
за участю :
представника позивача
представника відповідачаАгейченковій К.О.
Чебаненка Є.О.
Горбачева К.В.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргусудовому засіданні
Комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька»
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від26 грудня 2007 року
по справі№2-а-3991/07
за позовом
до
про
Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
Комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька»
стягнення штрафних санкцій, -
У вересні 2007 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівзвернулося до суду з позовом до КП «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька» про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць у 2006 р. для працевлаштування інвалідів, у сумі 23123 грн. 90 коп. та пені у сумі 1006 грн. 30 коп.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2007 року позов було задоволено у повному обсязі, так як судом встановлено порушення відповідачем ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”
Не погоджуючись з таким судовим рішенням КП «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька»подало апеляційну скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного судувід 26 грудня 2007 рокута ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Відповідно до ст. 19 ч.1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-XII(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 875), п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" (далі - Постанова № 314) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
У відповідності з ч. 1,3 ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Пунктами 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. № 314 (далі -Положення), передбачено, що підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Аналіз положень Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” дає підстави зробити висновок про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України від 29.12.04 № 338, за 2006 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 226 осіб, фактично на підприємстві відповідача у 2006р. працювали 4 інваліда.
За розрахунком позивача відповідач повинен був працевлаштувати у 2006 році 9 інвалідів та підприємство мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році в розмірі 23123,90 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, визначеним органам, у 2006 році відповідачем направлялись звіти за Ф 3-ПН з інформацією про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів (а.с. 46-51).
Відповідач також направлялися листи з проханням направити на підприємство інвалідів для їх працевлаштування (а.с. 64,65).
Безпосередньо інваліди не звертались до відповідача для працевлаштування, та їм не було відмовлено у працевлаштуванні, а таким чином враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій помилково прийшов до висновку, про необхідність покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, адже КП «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька» були вжиті всі передбачені чинним законодавством заходи спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві.
Тобто, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права і тому судова колегія вважає необхідним скасувати зазначене судове рішення і ухвалити нову постанову.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2007 року у справі №2-а-3991/07 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька» «про стягнення штрафних санкцій» - задовольнити і постанову скасувати.
В задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька» про стягнення штрафних санкцій та пені в сумі 24130 грн. 20 коп. - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий:
Судді:
Україна
Іменем України
(вступна та резолютивна частини)
03 червня 2008 р. м. Донецьк
справа № 22-а-3400/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого:Ляшенка Д.В.
суддівШаптала Н.К., Колеснік Г.А.
при секретарі
за участю :
представника позивача
представника відповідачаАгейченковій К.О.
Чебаненка Є.О.
Горбачева К.В.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргусудовому засіданні
Комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька»
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від26 грудня 2007 року
по справі№2-а-3991/07
за позовом
до
проДонецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
Комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька»
стягнення штрафних санкцій, -
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2007 року у справі №2-а-3991/07 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька» «про стягнення штрафних санкцій» - задовольнити і постанову скасувати.
В задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька» про стягнення штрафних санкцій та пені в сумі 24130 грн. 20 коп. - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: