Справа № 2-а-2137/08
«24» квітня 2008 року 14 год. 35 хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Чалого І.С.при секретарі судового засідання Минько Н.З. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:
позивача:Герасимчук О.П. (дов. від 25.12.2007 р. );
відповідача:Музика А.І. (дов. № 12/3584/01-22/7 від 29.12.2007 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Закритого акціонерного товариства "Ярівський гранкар'єр"
до відповідачаРівненської обласної державної адміністрації
про визнання нечинним розпорядження № 642 від 29.12.2007 р.,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання нечинним Розпорядження №642 від 29.12.2007 року "Про припинення права користування земельними ділянками".
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просить визнати нечинним Розпорядження Рівненської обласної державної адміністрації №642 від 29.12.2007 року "Про припинення права користування земельними ділянками" з підстав його невідповідності Конституції України, Закону України "Про місцеві державні адміністрації", Земельному кодексу України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутством".
Відповідач позов не визнав. Просить у задоволенні позову відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Адміністративний позов заявлено керуючим санацією ЗАТ "Ярівський гранкар'єр", який в силу положень ч. 4 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконує повноваження по управлінню ЗАТ "Ярівський гранкар'єр".
Судом встановлено, що 29 грудня 2007 року відповідачем прийнято Розпорядження № 642 "Про припинення права користування земельними ділянками". Згідно з п. 2 Розпорядження № 642 Рівненської обласної державної адміністрації припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 64,1 га на території Томашгородської селищної ради Рокитнівського району, що перебувала в користуванні СМП "Ярівський гранкар'єр", для розміщення виробничої бази, кар'єру гранітів та залізничної колії, у зв'язку з систематичною несплатою земельного податку. Вказане Розпорядження було прийняте на підставі клопотання Рокитнівської райдержадміністрації в порядку п. 7 ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.ст. 17, 141 Земельного кодексу України.
Як встановлено судом, позивач користується земельною ділянкою, наданої під промплощадку, житлові будинки і під'їздну залізницю, що знаходиться за адресою: смт. Томашгород, Рокитнівський район, Рівненська область, на праві постійного користування згідно з Державним актом на право користування землею Б № 019023, виданого виконавчим комітетом Рокитнівської районної Ради депутатів трудящих 1981 року.
На підставі рішення зборів учасників (засновників) СМП "Ярівський гранкар'єр" № 02-01/2002 від 23.01.2002 року відповідно до законів України "Про господарські товариства", "Про цінні папери та фондову біржу", "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво", "Про власність", "Про зовнішньоекономічну діяльність" акціонери домовилися змінити організаційно-правову форму господарювання Спільного міжгосподарського підприємства "Ярівський гранкар'єр" у Закрите акціонерне товариство "Ярівський гранкар'єр". Закрите акціонерне товариство "Ярівський гранкар'єр" є правонаступником прав та обов'язків Спільного міжгосподарського підприємства "Ярівський гранкар'єр" у повному обсязі (п. 1 Установчого Договору ЗАТ "Ярівський гранкар'єр"). Положення про правонаступництво передбачене також у п. 2 Статуту ЗАТ "Ярівський гранкар'єр".
Згідно ч.7 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (діючого на момент перетворення) при перетворенні одного підприємства в інше до нього переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Цивільний кодекс УРСР від 1963р. в ст.37 до підстав припинення юридичної особи відносив злиття, поділ або приєднання. Така підстава як реорганізація підприємства у формі перетворення в поняття "припинення юридичної особи" не відносилася.
Відповідно до ч.4 ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні" (чинний на момент здійснення реорганізації ЗАТ "Ярівський гранкар'єр") підприємство вважалося реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.
Згідно ст. 8 Закону України "Про підприємництво" (діючого на момент перетворення), п.25,26,27 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.1994р. №276 скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи здійснюється органом державної реєстрації за особистою заявою власника (власників) або уповноваженого ним (ними) на це органу, а також на підставі рішення суду, арбітражного суду у разі: визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів; провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству; несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну свого місцезнаходження. Скасування державної реєстрації є підставою для проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи. Орган державної реєстрації, який прийняв рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, виключає його із журналу обліку реєстрації.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що припинення Спільного міжгосподарського підприємства "Ярівський гранкар'єр" не відбулося, так як воно продовжило свою діяльність через правонаступника - ЗАТ "Ярівський гранкар'єр", до якого перейшли усі права та обов'язки попередника, у тому числі право користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про підприємництво", п.15 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.19994р. "Про затвердження Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності" (чинні на момент перетворення ЗАТ "Ярівський гранкар'єр") відбулася перереєстрація, що проводиться у разі зміни назви, організаційної форми або форми власності суб'єктів підприємництва в порядку, встановленому для їх реєстрації. У разі перереєстрації оригінал раніше виданого свідоцтва про державну реєстрацію повертався до органу державної реєстрації. Отже, оригінал свідоцтва Спільного міжгосподарського підприємства "Ярівський гранкар'єр" був повернутий, натомість видане нове свідоцтво про державну реєстрацію ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" із збереженням коду ЄДРПОУ, що підтверджується також абз.2 п.15 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України", де передбачено, що у разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника (в новій редакції від 22.06.2005р. дано норма викладена дещо по - іншому, зокрема, в п. 6 вказано, що у разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код).
Таким чином, ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" створене внаслідок реорганізації у формі перетворення із збереженням його в ЄДРПОУ з кодом попередника, тобто Спільного міжгосподарського підприємства "Ярівський гранкар'єр".
Крім того, судом встановлено, що відповідно до п. "в" ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування землею є припинення діяльності державного чи комунального підприємства, установи чи організації. Дана норма пов'язує припинення права користування землею з припиненням діяльності суб'єктів господарювання двох форм власності - державної та комунальної. Однак Спільне міжгосподарське підприємство "Ярівський гранкар'єр" належало до колективної форми власності, тому підстави для застосування п. "в" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, відсутні, а отже, відсутні підстави для припинення права користування земельною ділянкою у зв'язку з реорганізацією Спільного міжгосподарського підприємства "Ярівський гранкар'єр" в закрите акціонерне товариство "Ярівський гранкар'єр".
Також суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство визначає, що особи, яким відповідними Радами у встановленому порядку було надано земельні ділянки у постійне володіння, зберігають свої права на використання цих ділянок до оформлення права власності або землекористування в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Положення пункту 6 розділу X Земельного кодексу України (№2768 від 25.10.2001р.), відповідно до якого юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них, втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 5-рп/2005 від 22.09.2005 року.
Також, п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002р. №449 встановлено, що видані раніше державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Отже, на рівні законодавства України відсутня імперативна норма щодо чітко встановленого строку заміни акта на право постійного користування землею, навпаки, вимога заміни акта на новий зразок носить диспозитивний характер і може бути здійснена лише в добровільному порядку за бажанням користувача земельної ділянки.
Факт належного використання земельної ділянки позивачем як правонаступником Спільного міжгосподарського підприємства "Ярівський гранкар'єр", стверджується "Обґрунтуванням необхідності припинення права користування землею СМП "Ярівський гранкар'єр", підготовленим головою Рокитнівської районної державної адміністрації, де передбачено, що ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" є правонаступником прав та обов'язків Спільного міжгосподарського підприємства "Ярівський гранкар'єр" у повному обсязі, а також листом Рокитнівського відділення Сарненської МДПІ від 06.11.2007 року № 3469/15-104, в якому зазначено, що земельна ділянка розміром 67,28 га перебуває у фактичному користуванні ЗАТ "Ярівський гранкар'єр".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" є правонаступником Спільного міжгосподарського підприємства "Ярівський гранкар'єр", у тому числі в частині права постійного користування земельною ділянкою, наданої під промплощадку, житлові будинки і під'їздну залізницю, що знаходиться за адресою: смт. Томашгород, Рокитнівський район, Рівненська область, згідно з Державним актом на право користування землею Б № 019023, виданого виконавчим комітетом Рокитнівської районної Ради депутатів трудящих 1981 року.
Таким чином, заперечення відповідача проти позову від 10.04.2008 року № 2357/1/01-22/8, в частині відсутності права позивача на користування земельною ділянкою, що перебувала у користуванні Спільного міжгосподарського підприємства "Ярівський гранкар'єр", у зв'язку з його реорганізацією та не переоформленням документів за позивачем, що посвідчують право на земельну ділянку, судом до уваги не приймаються.
Також, дослідженням доказів у справі та вимог нормативно-правових актів встановлено, що Розпорядження Рівненської обласної державної адміністрації прийняте з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідач у своїх запереченнях посилається на ст. 122 Земельного кодексу України, згідно з якою обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених, визначених ч. 3, 7 цієї статті. У свою чергу, районні державні адміністрації відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України розпоряджаються землями державної власності у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених ч. 7 цієї статті. З огляду на викладене, відповідач робить висновок, що оскільки земельна ділянка, яка надавалася Спільному міжгосподарському підприємству "Ярівський гранкар'єр" для розміщення виробничої бази, кар'єру гранітів та залізничної колії (землі промисловості), відтак, повноваження щодо розпорядження цими землями належить обласній державній адміністрації.
Суд із наведеними твердженнями відповідача не погоджується, оскільки стаття 122 Земельного кодексу України визначає виключно повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування, однак не стосується розмежування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо припинення права користування земельними ділянками юридичними особами у випадку порушення вимог земельного законодавства.
Як вбачається з оскаржуваного Розпорядження, прийнятого відповідачем, у ньому мова йде саме про припинення права користування земельною ділянкою, а не про надання її в користування.
Відтак, суд вважає, що оскільки земельне законодавство не містить спеціальної норми, яка б розмежовувала компетенцію органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в частині припинення права користування земельними ділянками, то при вирішенні даного питання слід керуватися загальними положення нормативних актів, що регулюють повноважень відповідних органів.
Так, відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
До повноважень місцевих державних адміністрації, згідно ст. 17 Земельного кодексу України, належать, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених законом, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Пунктом 7 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією та законами України, належить вирішення питання про використання землі.
До повноважень місцевих адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів та охорони довкілля належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону (п. 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").
Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують реалізацію наданих державою повноважень (ст. 119 Конституції України).
Судом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 64,1 га на території Томашгородської селищної ради Рокитнівського району, право користування якою за позивачем припинено на підставі оскаржуваного Розпорядження, розташована на території Рокитнівського району, а отже, прийняття відповідного рішення відноситься до компетенції Рокитнівської районної державної адміністрації, а не Рівненської обласної державної адміністрації, а тому відповідач, приймаючи Розпорядження №642 від 29.12.2007 року "Про припинення права користування земельними ділянками", вийшов, в порушення вимог ст. 119 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, за межі наданих йому чинним законодавством повноважень.
Крім того, Глава 22 Земельного кодексу України регулює питання припинення прав на землю, в якій одночасно передбачені як підстави, так і порядок припинення права користування земельною ділянкою. Таким чином, виходячи зі змісту вказаної Глави, останні повинні застосовуватися у взаємозв'язку.
Стаття 141 Земельного кодексу України містить перелік підстав, за наявності яких компетентний орган державної влади чи місцевого самоврядування набувають право припиняти право користування земельною ділянкою. Кожна із наведених підстав, викладених у ст. 141 Земельного кодексу України, знаходить свою конкретизацію щодо порядку прийняття рішення про припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, п "а" ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України відповідає ст. 142 Земельного кодексу України; п. "б" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України - ст.ст. 146, 147, 149 Земельного кодексу України; п. "г" ч.1 ст. 141 Земельного кодексу - "а" ч. 1 ст. 143, ст. 144 Земельного кодексу України, п. "г" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України - ст. 144 Земельного кодексу України тощо. З аналізу змісту наведених норм вбачається, що припинення права користування земельною ділянкою здійснюється за рішенням суду (ст. 148 ЗК України) або за рішенням відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, а у випадку незгоди землекористувача з припиненням права користування - у судовому порядку (ст. 146, 149 ЗК України).
Така підстава як припинення права користування земельною ділянкою у зв'язку з систематичною несплатою земельного податку або орендної плати не знайшла своєї конкретизації щодо порядку її застосування в Главі 22 Земельного кодексу. Разом з тим, відсутність чіткого порядку застосування п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України не свідчить про можливість припинення права користування землекористувачем на підставі одноособового рішення компетентного органу. У даному випадку слід керуватися загальною нормою Земельного кодексу України, що регулює порядок втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у здійснення власником чи землекористувачем права власності або права користування, оскільки форми захисту права власності на землю є аналогічними формам захисту прав землекористувачів. Такою нормою є стаття 154 Земельного кодексу України, відповідно до якої органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.
Таким чином, компетентний орган державної влади або місцевого самоврядування мав право прийняти рішення про припинення права користування земельною ділянкою з підстав систематичної несплати земельного податку або орендної плати за наявності згоди землекористувача, а за її відсутності - виключно у судовому порядку.
Однак, як встановлено судом за результатами дослідження доказів, позивач згоди на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 61,4 га не надавав, отже, дане питання повинно було вирішуватися у судовому порядку, а не на підставі одноособового рішення відповідача.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв рішення про припинення права користування земельною ділянкою, належної позивачу, у порушення порядку, встановленого Земельним кодексом, зокрема ст. 154.
З огляду на викладене, судом відкидаються твердження відповідача можливість припинення права користування земельною ділянкою на підставі його одноособового рішення виключно за наявності підстави, визначеної п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що 18.07.2005 року порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Ярівський гранкар'єр", введено процедуру розпорядження майном. 06 квітня 2006 року господарським судом Рівненської області затверджено реєстр вимог кредиторів у справі №9/51 про банкрутство ЗАТ "Ярівський гранкар'єр", одним з кредиторів підприємства-боржника визнано Рокитнівське відділення Сарненської міжрайонної податкової адміністрації по платежах до бюджету, в тому числі по платі за землю в розмірі 20 030,88 грн.
Згідно із Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у процедурі банкрутства діє особливий порядок погашення податкових зобов'язань та стягнення податкового боргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону (п. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство (п. 7 ст. 12 Закону).
Таким чином, починаючи з 18.07.2005 року і на день розгляду даної справи, у тому числі станом на день прийняття оскаржуваного Розпорядження, позивач не мав об'єктивної можливості здійснювати погашення заборгованості з плати за землю, оскільки такі дії суперечили б вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що є спеціальним по відношенню до Земельного кодексу України та Закону України "Про плату за землю".
Щодо заборгованості у розмірі 75 932,47 грн., що виникла в процесі провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" (у процедурі розпорядження майном), то остання не обліковується в реєстрі вимог кредиторів. ЇЇ заявлення та погашення, згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повинно здійснюватися після відкриття процедури ліквідації підприємства-банкрута, або відповідно до плану санації ЗАТ "Ярівський гранкар'єр". Зазначене стверджується також листом Рокитнівського відділення Сарненської МДПІ від 04.02.2008 року № 604/24-009. Погашення таких вимог, в силу п. 4 ч.1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", проводиться в четверту чергу.
Враховуючи викладене, у випадку дотримання відповідачем порядку при вирішенні питання про припинення права користування земельною ділянкою було б з'ясовано об'єктивні обставини не проведення оплати за землю позивачем, а отже, відсутність підстав для прийняття місцевою державною адміністрацією рішення про припинення права користування земельною ділянкою за позивачем.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що згідно з п. 2 оскаржуваного позивачем Розпорядженням, відповідач припинив право користування земельною ділянкою площею 64,1 га на території Томашгородської селищної ради Рокитнівського району, що перебуває в користуванні СМП "Ярівський гранкар'єр" для розміщення виробничої бази, кар'єру гранітів та залізничної колії, у зв'язку з систематичною несплатою земельного податку. Разом з тим, як вбачається із заперечень відповідача, останній вважає, що Спільне міжгосподарське підприємство"Ярівський гранкар'єр" припинило свою діяльність у зв'язку з реорганізацію шляхом перетворення у ЗАТ "Ярівський гранкар'єр". На дату реорганізації за Спільним міжгосподарським підприємством"Ярівський гранкар'єр" заборгованість по платі за землю була відсутня, що стверджується довідкою Рокитнівського відділення Сарненської МДПІ від 27.02.2008 року № 990/24-009, залученої відповідачем до матеріалів справи.
З огляду на викладене, відповідач не мав права припиняти право користування земельною ділянкою за Спільнимміжгосподарськимпідприємством"Ярівський гранкар'єр" з підстав систематичної несплати земельного податку або орендної плати.
Щодо припинення права користування земельною ділянкою розміром 64,1 га за позивачем, як правонаступником СМП "Ярівський гранкар'єр" і законним землекористувачем, то вирішення даного питання може здійснюватися у встановленому законодавством порядку.
Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на землю здійснюється, зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).
За наведених обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати нечинним Розпорядження Рівненської обласної державної адміністрації від 29.12.2007 року № 642 «Про припинення права користування земельними ділянками» в частині пункту 2, яким «припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 64,1 га на території Томашгородської селищної ради Рокитнівського району, яка перебуває в користуванні СМП «Ярівський гранкар'єр», для розміщення виробничої бази, кар'єру гранітів та залізничної колії, у зв'язку з систематичною несплатою земельного податку», в частині пункту 4 щодо внесення Рокитнівською райдержадміністрацією змін до земельно-облікових документів по віднесенню земельної ділянки загальною площею 64,1 га на території Томашгородської селищної ради Рокитнівського району, яка перебуває в користуванні СМП «Ярівський гранкар'єр», для розміщення виробничої бази, кар'єру гранітів та залізничної колії, до земель запасу промисловості, з моменту його прийняття.
3. Присудити з Державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства "Ярівський гранкар'єр" (вул. Зелена,70, смт. Томашгород, Рокитнівський район, Рівненська область, 34240 код ЄДРПОУ 05470710) сплаченого судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн.. 40 коп.
4. Видати виконавчий лист після набрання, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному частиною 1 статті 258 КАС України.
5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
6. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.С.Чалий