"07" липня 2011 р. м. Київ К-24305/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Конюшка К.В.
суддів: Гордійчук М.П.
Гончар Л.Я.
Сіроша М.В.
Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 року
у справі № 2а-2756/09/2370
за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5
до Державної податкової інспекції у Чигиринському районі,
Державної податкової адміністрації України,
Державної податкової адміністрації у Чигиринському районі
про визнання права проживання без ідентифікаційного номера та зобов'язання вчинити дії
У квітні 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Чигиринському районі, Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у Чигиринському районі про визнання права проживання без ідентифікаційного номера та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оскаржили їх в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі у справі є віруючими парафіянами Свято-Преображенської парафії с. Трушківці, Чигиринського району, Черкаської області та через свої релігійні переконання не бажають мати ідентифікаційні номери у зв'язку з чим вони вимушені були звернутись до органів державної податкової служби з відповідними заявами.
Відповідно до листів Державної податкової інспекції у Чигиринському районі від 24.11.2008 року та Державної податкової адміністрації від 04.12.2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було роз'яснено процедуру відмови від ідентифікаційного номера та унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів. Питання про анулювання ідентифікаційного номера та про виключення будь-яких інших даних про неї з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів вирішено не було.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України від 22.12.1994 року № 320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 року № 602/1226 затверджено «Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів», згідно з яким відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка не бажає мати такий номер за своїми релігійними переконаннями, здійснюється органом внутрішніх справ за місцем реєстрації платника податку, згідно довідки органу державної податкової служби, яка провела перевірку інформації, наведеної у заяві.
При цьому процедура внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи відповідно до вищезазначеного Порядку передбачає подання заяви за формою, наведеною у додатках до Порядку, та відповідного комплекту документів.
Відповідно до пункту 1.4 зазначеного Порядку особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, у разі відсутності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. Форма заяви передбачена додатком 1 до Порядку, а додатком до заяви є інформація про персональні дані.
При цьому, згідно з пунктами 5.1, 5.2 вищезазначеного Порядку відповідну відмітку на 7-9 сторінку паспорта вносить посадова особа органу внутрішніх справ на підставі виданої заявнику податковим органом довідки за формою № В-3.
Отже, вказаним Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів обов'язок унесення відміток, на підставі виданої податковою службою довідки за формою № В-3, покладено на органи внутрішніх справ, та встановлено послідовність дій, які має бути вчинено громадянином при відмові від ідентифікаційного номеру, форму заяви про це та перелік документів, які мають бути до такої заяви додані.
Податкова служба має видати особі лише довідку за формою № В-3 та не зобов'язана проставляти відповідну відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру у її паспорті.
Позивачі у встановленому вказаним нормативно-правовим актом порядку до податкової інспекції та органу внутрішніх справ за місцем проживання не зверталися та відповідних документів не надавали.
За вказаних обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а вказані судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -2391 КАС України.