"07" липня 2011 р. м. Київ К-21259/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Конюшка К.В.
суддів: Гордійчук М.П.
Гончар Л.Я.
Сіроша М.В.
Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.10.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року
у справі № 2а-5782/09/9/0170
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
У квітні 2009 року суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001711701/2 від 08.04.2009 року та №0001701701/2 від 08.04.2009 року.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001711701/2 від 08.04.2009 року. У задоволенні решти позовних вимог відмолено.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено комплексну планову документальну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено Акт № 1750/1701/НОМЕР_1 від 04.11.2008 року (далі -Акт перевірки).
За даними Акта перевірки податковою інспекцією встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР), що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 2008 рік у розмірі 14584, 00 грн., у тому числі у березні 2008 року -4045,00 грн.; у квітні 2008 року -3711,00 грн.; у травні 2008 року -3776,00 грн.; у червні 2008 року -3052,00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у 2008 році у розмірі 51306,00 грн., у тому числі у березні 2008 року у сумі 10622,00 грн., та у червні 2008 року -40684,00 грн. Також, перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва».
На підставі Акта перевірки за результатами процедури апеляційного оскарження податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.04.2009 року № 0001711701/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 876,00 грн., у тому числі 14 584,00 грн. основного платежу та 7 272,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0001701701/2 про визначення податкового зобов'язання за платежем: єдиний податок на підприємницьку діяльність у розмірі 2 880,00 грн.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 12.11.2007 року Державною податковою інспекцією у Сімферопольському районі було зареєстровано позивача у якості платника податку на додану вартість та видано свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість НОМЕР_4.
14.03.2008 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим Авто»було укладено договір купівлі-продажу № 73. Відповідно до умов даного договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар -автомобіль «Еталон А-079.14 пригород».
Пунктом 2.2. договору визначено порядок оплати за придбаний товар, а саме: покупець оплачує 45 % вартості автомобіля (88000,00 грн.), а залишок суми підлягає сплаті по факту поставки автомобіля.
Відповідно до даних квитанції від 14.03.2008 року позивачем було сплачено 88000,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 14666,66 грн.) передплати по договору купівлі-продажу № 73 від 14.03.2008 року за автомобіль марки Еталон Еталон А-079.14.
На підставі податкової накладної № 68 від 14.03.2008 року позивачем було включено до складу податкового кредиту у декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року за рядком 18.2 -від'ємне значення суму 14 667,00 грн.
За посиланням податкового органу, право на включення сум податку на додану вартість нарахованих та сплачених у ціні придбання автомобіля до складу податкового кредиту можливе лише за умови реєстрації транспортного засобі за суб'єктом господарювання (а не на приватну особу) та за умови використання транспортного засобу в оподатковуваних операціях. Проте, придбаний автобус є власністю фізичної особи ОСОБА_4 та не має відношення до господарської діяльності СПД -ФО ОСОБА_4
Згідно з даними довідки № 037 Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим автобус «Еталон» БАЗ А 079-14 реєстраційний НОМЕР_2 знаходиться на обліку фізичної особи -підприємця ОСОБА_4.
07.04.2008 року Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України надана ліцензійна картка НОМЕР_3 на транспортний засіб реєстраційний НОМЕР_2 з дозволеним видом робіт внутрішні перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування.
Як правильно зазначено судами першої та апеляційної інстанції, Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року N 1388 (далі - Правила) встановлено, що ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.
Відповідно до пункту 6 Правил транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами.
Абзацом другим пункту 8 Правил визначено, що правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами-виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що чинним законодавством України не передбачено можливості реєстрації транспортних засобів за фізичними особами -підприємцями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що придбаний автомобіль використовувався позивачем у межах господарської діяльності, а отже формування податкового кредиту по вказаній операції є правомірним.
Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.10.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -2391 КАС України.