"07" липня 2011 р. м. Київ К-19593/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Конюшка К.В.
суддів: Гордійчук М.П.
Гончар Л.Я.
Сіроша М.В.
Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2009 року
у справі № 6/97
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції
про скасування податкових повідомлень-рішень
У червні 2008 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2008 року №0000461710/0 та №0000471710/0.
Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2009 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Світловодська об'єднана державна податкова інспекція оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) позивачем за період з 01.04.2005 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено Акт № 4/1710/-НОМЕР_1 від 06.05.2008 року (далі - Акт перевірки).
За даними Акта перевірки податковою інспекцією встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР), що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 6 633,00 грн. та статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».
На підставі Акта перевірки прийнято податкові повідомлення -рішення від 12.05.2008 року № 0000461710/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 949,50 грн., у тому числі 6 633,00 грн. основного платежу та 3 316,50 грн. штрафних (фінансових санкцій) та №0000471710/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 708 грн., у тому числі 236,00 грн. основного платежу та 472,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 року до суми податкового кредиту було включено суму податку на додану вартість у розмірі 3 300,31 грн. на підставі податкової накладної № 18 від 01.08.2007 року, виданої МПП «Знание». Крім того, до декларації за вересень 2007 року до суми податкового кредиту було також включено суму податку на додану вартість в розмірі 3 333,33 грн. на підставі накладної № 26 від 10.09.2007 року, виданої МПП «Знание».
Згідно з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 15.11.2007 року було внесено запис про здійснення реєстрації припинення юридичної особи -ТОВ «Знання»у зв'язку з визнанням її банкрутом.
Свідоцтво платника податку вказаного контрагента було анульоване 15.11.2007 року.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Реальність господарських операцій між позивачем та МПП «Знание» податковим органом не оспорювалась.
За посиланням податкового органу такі недоліки у заповненні податкових накладних, як відсутність повної назви, яка зазначена у статутних документах юридичної особи, місця розташування юридичної особи, зареєстрованої платником податку на додану вартість є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту по таким податковим накладним.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що окремі недоліки в заповненні податкових накладних, не робить їх недійсними та не свідчить про їх неналежність та недопустимість в якості доказу правомірності формування податкового кредиту.
Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що недотримання підприємством порядку, передбаченого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Також, як обґрунтовано зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, податковим органом не було доведено правомірності висновків щодо порушення позивачем приписів статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».
При визначенні сум валового доходу та валових витрат контролюючим органом використовувалась книга обліку розрахункових операцій, яка у позивача відсутня. Позивач перебував до II кварталу 2007 року на спрощеній системі оподаткування, а після II кварталу 2007 року на загальній системі оподаткування, отже у останнього повинно бути дві книги доходів і витрат. Яку саме книгу доходів і витрат було використано податковим органом, з урахуванням твердження відповідача про помилковість посилання в Акті перевірки на книгу обліку розрахункових операцій, під час перевірки відповідачем вказано не було.
Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -2391 КАС України.