12:45год. 22 вересня 2011 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/428/11
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковтюк В.О.
секретаря судового засідання Граматовича М.І.
за участю :
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Бишки М.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_3 до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, суд -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (позивач) звернувся з адміністративним позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області (відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень: №40/70000031700 від 07.02.11р. про донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 47809,55 грн. та штрафних санкцій з цього виду податку у сумі 13482,39 грн. та №41/70000021700 від 07.02.11р. про донарахування податку з доходів від підприємницької діяльності в сумі 33426,93 грн. та 8356,73 грн. штрафних санкцій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що підставою для ухвалення повідомлень-рішень став Акт від 21.01.2011р. №22/17-007/2330118675 про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01.01.2008р. по 30.09.2010р. (далі - Акт), в висновках якого зазначено, що позивачем допущені порушення:
розділу IV Декрету КМУ «Про прибутковий податок громадян» - невірне визначення суми отриманого чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності, в результаті чого донараховано податку з доходів у сумі 33426,93грн.;
- п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;
- пп.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» - не подання декларації з ПДВ за січень - вересень 2010р.;
- пп.7.3.1 п. 7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на загальну суму 47809,55 грн. за січень-вересень 2010р.
Як вбачається з Акту, донарахування податку з доходів фізичних осіб та ПДВ відповідачем проведено виходячи з того, що позивач перевищив обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), що виникло внаслідок неврахування в обліку доходів в безготівковому порядку, які надійшли на його рахунки в банку ЧДД «Надра». Внаслідок цього представники відповідача під час перевірки зробили висновок, що фактична сума виручки за 2009 рік повинна становити 527339,99 грн., тобто перевищення граничного обсягу виручки, що надає право знаходитися на спрощеній системі оподаткування становить - 32554,99 грн., в той час як позивачем задекларовано суму виручки за 2009 рік в розмірі 494785,00 грн.
Позивач вважає, що зазначені висновки відповідача є такими, що не відповідають первинній документації, наданої під час перевірки та п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року №727/98 (далі - Указ).
Так, до складу виручки від здійснення підприємницької діяльності відповідачем зараховано 32000,00 грн., які повернуті банком «Надра» (далі-Банк) на рахунок позивача 24.03.2009р., як не проведений платіж, внаслідок мораторію на операції по банківських рахунках в Банку. Однак це не відповідає дійсності, оскільки, 21.01.2009р. позивач здійснив платіж на користь ТОВ «Родичок» у сумі 32000,00 грн. за матеріали. Вказаний платіж Банк не провів у зв'язку із оголошенням мораторію та введенням тимчасової адміністрації в Банку, таким чином гроші з рахунку позивача зняли, але не зарахували на розрахунковий рахунок ТОВ «Родичок». У зв'язку із наведеним 24.03.2009р. повернуто вказані грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача з призначенням платежу: «повернення не проведеної суми».
Позивач вважає, що повернення банком грошових коштів на його рахунок, внаслідок припинення виконання банком розрахункових операцій, не є і не може бути виручкою від здійснення операцій з продажу товарів, оскільки продажу товарів не відбувалося і доходу не отримувалося.
Виходячи з наведеного, сума виручки за 2009рік ПП ОСОБА_3 становить 495339,99 грн., тобто не виходить за межі обсягу виручки в 500000,00 грн., що надає право знаходження на спрощеній системі оподаткування та право обрати спрощену систему оподаткування на 2010р.
26 січня 2010 року на акт перевірки позивач подав письмові заперечення, які фактично були визнані відповідачем.
Як вбачається з наведеної в рішенні по наслідках розгляду заперечень таблиці про структуру валових доходів позивача вбачається, що податковим органом зараховано до обсягу валових доходів позивача за 4 квартал 2009р. - 8000,00 грн. (зворотна фінансова допомога від ВАТ «Припрутська ПМК №152»), яка надійшла на рахунок позивача 03.11.2009р. на підставі договору позики від 01.11.2009р. Суму позики повернуто позичальнику 01.12.2009р. на підставі платіжного доручення від 01.12.2009р.
В ході перевірки були надані всі документи, що підтверджують правову природу вказаного платежу, тому суму фінансової допомоги у розмірі 8000,00 грн. до виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) під час складання акту перевірки від 21.01.2011р. не було включено.
Однак, під час розгляду заперечень від 26.01.10р. на Акт відповідач задіяв в розрахунку загальної виручки позивача за 2009 рік зазначені вище 8000,00 грн. суми зворотної фінансової допомоги для того, щоб надати вигляду правомірності його твердженням про перевищення позивачем граничного обсягу виручки за 2009рік на спрощеній системі оподаткування.
Отже, намагання здійснити нарахування позивачу податку на доходи за 2010р. у сумі 33426,93грн. та податку на додану вартість у сумі 47809,55 грн., виходячи з приписів загальної системи оподаткування, а не спрощеної, на якій знаходився позивач, є таким, що суперечить вимогам п.п. 5, 6 Указу.
За таких обставин, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення як протиправні підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом подав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що перевірка позивача проводилася у відповідності до норм чинного законодавства.
Відповідач вважає, що в результаті перевірки своєчасності подання звітності з податку на додану вартість встановлено, що позивач не зареєструвався своєчасно платником ПДВ та відповідно не подавав звітність з ПДВ починаючи з лютого 2010 року.
В результаті проведення перевірки були встановлені розбіжності між даними звітності платника та даними перевірки, за рахунок того, що позивачем в звітності про отримані доходи за період, що перевірявся вказувалися дані без урахування отриманих доходів в безготівковій формі через філію ВАТ КБ «Надра», АТ «Райфайзен Банк АВАЛЬ» та неналежного ведення обліку доходів і витрат в Книзі обліку доходів і витрат Розбіжності між даними звітності платника та даними перевірки склали за ІІ квартал 2009 року +7,01 грн., за VI квартал 2009 року + 7998,54 грн.
Перевіркою встановлено факт перевищення граничного розміру отриманого обсягу виручки (500000,00 грн.) в період з 01.01.09р. по 31.12.09р. За даними перевірки обсяг виручки від реалізації товарів, робіт та послуг за 2009 рік складає 502790,55 грн., а згідно поданої позивачем звітності за 2009 рік валовий дохід (обсяг виручки) складає 494785,00 грн., таким чином сума розбіжності складає 8005,55 грн. При цьому сума перевищення становить 2790,55 грн.
При цьому, відповідач вважає безпідставним посилання позивача на договір позички від 01.11.09р., оскільки до поданих заперечень до Акту його копію не надано та жодного посилання на нього в запереченнях не міститься. Не було наданого його і під час проведення перевірки. Крім того, ще одним доказом безпідставності посилань позивача на договір позички на суму 8000,00 грн. в частині формування валового доходу є виписка про рух коштів філії ВАТ КТ «Надра», згідно якого сума коштів, що надійшла 03.11.09р. на розрахунковий рахунок позивача від ВАТ «Припрутська ПМК-152» складає 8000,00 грн. в графі «призначення платежу» зазначено - оплата за матеріали (послуги) від ВАТ «Припрутська ПМК-152».
А тому виходячи з наведеного позивач з 01.01.10р. не мав право здійснювати підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування.
З моменту виникнення перевищення, позивач не звітував з податку на додану вартість та не подав податкові декларації з податку на додану вартість в період з 20.02.10р. за повною формою.
Виходячи з наведеного відповідач просить у задоволені позову відмовити за безпідставністю.
Під час судового розгляду представники відповідача наполягали на відмові у задоволені позову з мотивів зазначених у запереченні.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_3 знаходиться на податковому обліку в Новоселицькій МДПІ з 30.01.2007р., з 01.01.2008 року по 30.09.2010р. здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування.
В період з 27 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3, про що складено акт №22-17-007/2330118675 від 21.01.11р. (далі Акт) (а.с. 9-31).
В ході перевірки між іншим встановлено порушення:
- розділу IV Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок громадян» №13-92 від 26.12.92р., а саме не вірно визначено суми отриманого чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності в результаті чого донараховано податку з доходів в сумі 33426,93 грн.;
- пп. «а» п.19.1 ст.19 Закону України №889-IV від 22.05.03р. «Про податок з доходів фізичних осіб», п.6 ст.128 Господарського кодексу України та п.8 Порядку видачі свідоцтв про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.99р. №599, а саме неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.08р по 30.09.10р.
- пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.00р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» та пп. «б» п.2.1. ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97, а саме не подання декларації з ПДВ за січень-вересень 2010 року;
- пп.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97, на загальну суму 47809,55 грн.
Як вбачається з акту перевірки, донарахування податку з доходів фізичних осіб та ПДВ здійснено відповідачем виходячи з висновку про перевищення обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), яке виникло внаслідок неврахування в обліку доходів в безготівковому порядку, які надійшли на рахунок позивача в банку ЧДД «Надра». Внаслідок чого, в акті перевірки було встановлено, що фактична сума виручки за 2009 рік становить 527339,99 грн., а задекларовано позивачем - 494785,00грн.
Однак, суд вважає, що до складу виручки від здійснення підприємницької діяльності безпідставно зараховано 32000 грн., що було повернуто банком «Надра» на рахунок ПП ОСОБА_3 24.03.2009р., як не проведений платіж внаслідок мораторію на операції по банківських рахунках в банку «Надра».
Так, 21.01.2009р. ПП ОСОБА_3 було здійснено платіж на користь ТОВ «Родичок» у сумі 32000грн. (а.с.49-50). Вказаний платіж банком проведено не було у зв'язку із оголошенням мораторію та введенням тимчасової адміністрації в банку «Надра». Гроші було знято з рахунку ПП Куку, але не зачислено на розрахунковий рахунок ТОВ «Родичок». З приводу порушення банком розрахункової дисципліни ПП ОСОБА_3 звернувся із претензією від 16.03.2009р. до банку про повернення на його розрахунковий рахунок грошових коштів у сумі 32000грн. (а.с.51). На виконання претензійного листа від 16.03.2009р. банк «Надра» 24.03.2009р. повернув грошові кошти у сумі 32000 грн. на розрахунковий рахунок позивача з призначенням платежу: повернення не проведеної суми, що підтверджується випискою з банку (а.с.49 зворот).
Отже, зарахування відповідачем в процесі перевірки 32000 грн., повернутих на розрахунковий рахунок ПП Куку в березні 2009р., в суму виручки від здійснення підприємницької діяльності зроблено безпідставно.
26 січня 2011 року позивач подав заперечення на Акт №22/17-007233011865 від 21.01.11р. (а.с.32).
За результатами розгляду заперечення позивачу було надано відповідь від 02.02.11р. за вих. №1052/10/17-003 (а.с.33-48), якою було визнано безпідставне зарахування поверненої суми 32000 грн., оскільки вказана сума фактично не може бути виручкою від здійснення операцій з продажу товарів, так як продаж не відбувся і дохід не отримувався та не може бути в подальшому залучена до матеріалів перевірки.
Однак у задоволені заперечень відмовлено, так як встановлено перевищення обсягу виручки в 500000 грн. позивачем за 2009 рік, у зв»язку з чим акт перевірки викладено в новій редакції. Зокрема, встановлено, що обсяг виручки від реалізації товарів, робіт та послуг складає 502790,55грн. - сума перевищення становить 2790,55грн. З наведеної в рішенні по наслідках розгляду заперечень таблиці про структуру валових доходів позивача вбачається, що відповідачем зараховано до обсягу валових доходів позивача за 4 квартал 2009р. зворотну фінансову допомогу від ВАТ «Припрутська ПМК-152» у сумі 8000грн., що надійшла на рахунок підприємця 03.11.2009р. на підставі договору позики від 01.11.2009р. (ас.52-53). Вказану суму позики повернуто позичальнику 01.12.2009р. на підставі платіжного доручення від 01.12.2009р. (а.с.55).
За наслідками розгляду Акту 07 лютого 2011 року відповідачем прийняті:
- податкове повідомлення-рішення №40/70000031700 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 47809,55 грн., по штрафних (фінансових) санкціях - 13482,39 грн. (а.с. 6);
- податкове повідомлення-рішення №41/70000021700 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів від підприємницької діяльності за основним платежем 33426,93 грн., по штрафних (фінансових) санкціях - 8356,73 грн. (а.с.7).
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Указом Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, пункт 1 статті 1 якого надає фізичним особа право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.
Відповідно до ч.5 п.1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
За п.5 Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2009 року позивач уклав з ВАТ «Припрутська ПМК-152» договір позики, об»єктом якого є безвідсоткова поворотна фінансова допомога в розмірі 8000 грн. Вказаний договір, суд вважає, в силу ст.70 КАС України, належним і допустимим доказом, оскільки він виконаний сторонами та не скасований у судовому порядку.
Грошові кошти в сумі 8000 грн. за договором позики були перераховані на рахунок ПП ОСОБА_3 03.11.2009р., проте в призначенні платежу зазначено «оплата за матеріали».
Відповідно до листа-повідомлення ВАТ «Припрутська ПМК-152» до ПП ОСОБА_3 (з відміткою про отримання Райффайзен банку Аваль) про зміну призначення платежу №143 від 04 листопада 2009 року зазначено, що 03.11.2009року помилково у призначенні платежу було написано: «оплата за матеріали», тому просить зарахувати правильне призначення платежу, згідно укладеним договором позики «безвідсоткова поворотна фінансова допомога».
Отримані від ВАТ «Припрутська ПМК-152» грошові кошти в сумі 8000 грн., як безвідсоткова поворотна фінансова допомога, позивачем було повернуто 01.12.2009р., що підтверджується платіжним дорученням №9 від 01.12.2009р. та даними банківської виписки з рахунку ПП ОСОБА_3 в Райффайзен банк Аваль (даний факт відповідачем не заперечується).
Суд вважає безпідставними твердження відповідача, що кошти в сумі 8000грн., перераховані на рахунок ПП ОСОБА_3 03.11.2009р. не можна вважати безвідсотковою поворотною фінансовою допомогою, оскільки в призначенні платежу зазначено «оплата за матеріали» з наступних підстав.
Відповідно до п.2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (далі - Інструкція) відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.
Згідно п2.9. Інструкції банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.
Крім того, Національний банк України в листі від 09.06.2011р. №25-111/1438-7141 роз»яснює, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами без участі банку.
Як вже зазначалось раніше, після списання коштів 03 листопада 2009 року в сумі 8000 грн. ВАТ «Припрутська ПМК-152» виявило помилку у реквізиті «призначення платежу», у зв»язку з чим вже 04 листопада 2009 року листом повідомило позивача (з відміткою про отримання Райффайзен банку Аваль).
Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що позивачем правомірно не включено до складу виручки грошові кошти, отримані від ВАТ «Припрутська ПМК-152» за поговором позики від 01.11.2009 року.
Таким чином, загальна сума отриманої позивачем виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на рахунки в Райффайзен банк Аваль та ВАТ КБ «Надра» та відображена в Книзі обліку доходів і витрат ПП ОСОБА_3 за 2009 рік становить 494 794, 32грн., що не перевищує гранично допустиму норму в розмірі 500000 грн. та надає право знаходження позивача на спрощеній системі оподаткування.
Окрім цього, відповідачем 07.12.2010р. була проведена зустрічна перевірка ПП ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ВАТ «При прутська ПМК - 152» за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. за результатами якої порушень не встановлено, зокрема сума, відображена в реєстрі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідає даним у поданих звітах суб»єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за відповідний податковий період (а.с.145-147).
Згідно п.6. Указу суб'єкт малого підприємництва фізична особа, який сплачує єдиний податок, серед інших податків і зборів не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та ін.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб було здійснено відповідачем на підставі того, що відповідачами встановлено факт перевищення позивачем у 2009 році гранично допустимого розміру річної виручки від реалізації в сумі 500000 грн.
Однак, так як в судовому засіданні було встановлено, що позивачем не перевищено гранично допустиму норму в розмірі 500000 грн., передбачену п.1 Указу і він правомірно знаходився на спрощеній системі оподаткування, то суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно прийшов до висновку, що позивач донарахував позивачу зобов»язання з податку на додану вартість та податку з доходів від підприємницької діяльності.
Також, суд враховує висновок судово-економічної експертизи №24 від 23 травня 2011р., згідно якого, зазначені в Акті висновки про перевищення ОСОБА_3 граничного обсягу виручки за 2009 р., що надає право знаходження на спрощеній системі оподаткування, донарахування податку з доходів від підприємницької діяльності та донарахування до сплати податку на додану вартість нормативно та документально не підтверджується (а.с.104-116).
Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірних рішень діяв всупереч вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, спірні рішення прийняті не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень. Тому вказані рішення як протиправні підлягають скасуванню, що відповідає суті заявлених вимог та передбаченому законом способу захисту порушеного права.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 КАС України.
У відповідності до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішень.
Таким чином, суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати -судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 71, 72, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції у Чернівецькій області:
- №40/170000031700 від 07.02.2011р. в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 61291 (шістдесят одна тисяча двісті дев»яносто одна) грн. 94 коп.
- №41/170000031700 від 07.02.2011р. в частині нарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 41783 (сорок одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 66 коп.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємця ОСОБА_3 судові витрати в сумі 3,40 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі виготовлено 27 вересня 2011 р.
Суддя В.О. Ковтюк