Справа: № 2а-118/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
Іменем України
"17" серпня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді: Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Паритет-Сервіс»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Паритет-Сервіс»до Головного управління з питань захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій та визнання нечинним припису щодо усунення порушень, -
У січні 2010 року Дочірнє підприємство «Паритет-Сервіс»звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління з питань захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач, Головне управління з питань захисту прав споживачів КМДА), в якому просило визнати протиправними дії службових осіб відповідача, а також визнати нечинним складений ними акт проведення перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 002272 від 19.11.2009 року та припис про усунення порушень № 0125/8482, які були виявлені під час надання підприємством послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2010 року в задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Паритет-Сервіс»відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 листопада 2009 року службовими особами відповідача на підставі заяви громадянина ОСОБА_2 було проведено позапланову перевірку Дочірнього підприємства «Паритет-Сервіс» з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, про що було складено Акт перевірки №002272 від 19.11.2009 року (а.с. 13-16).
В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог ДСТУ 3649-97 “Засоби транспортні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю”, статті 4 Закону України “Про захист прав споживачів” та пункту 27 “Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11 листопада 2002 року №792. Суть вказаного порушення полягає в тому, що позивачем надалися послуги з регулювання розвалу та сходження коліс, які виконувалися на обладнанні фірми “HOFMANN” модель Geoliner 670 lift version №6027872, без наявності відповідних документів щодо атестації (повірки) вказаного обладнання.
На підставі акту перевірки, заступником начальника Головного управлінням з питань захисту прав споживачів КМДА було видано припис від 20 листопада 2010 року №0125/8482 щодо усунення порушень при наданні послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів ДП “Паритет-Сервіс” за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 29, яким позивача було зобов'язано усунути порушення вимог чинного законодавства України про захист прав споживачів при наданні послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та вирішити питання, викладене у заяві споживача, згідно з вимогами чинного законодавства, про що письмово з підтверджуючими документами повідомити Головне управління з питань захисту прав споживачів КИДА в термін до 23 грудня 2009 року.
Не погоджуючиь з даним приписом відповідача, позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.
За результатом розгляду скарги позивача від 20 листопада 2009 року №20/11, Головним управлінням з питань захисту прав споживачів КМДА на адресу ДП “Паритет-Сервіс” було направлено лист за № 0120/8726 від 30 листопада 2009 року, в якому повідомлялося про дотримання в ході проведення вищевказаної перевірки вимог Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.
Позивач в своїх доводах посилається на протиправність дій відповідача, вказуючи на відсутність в останнього визначених законом повноважень для здійснення позапланових перевірок та складання акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів на підставі скарг споживачів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Правовідносини, які складаються між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлюють права споживачів, а також визначають механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів»від 12.05.1991 р. № 1023-ХП (далі - Закон №1023-ХП).
Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Відповідно до ст.15 Закону №1023-ХІІ, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Зокрема, інформація про продукцію повинна містити дату виготовлення та найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 23 Закону №1023-XII, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 5 Закону №1023-ХІІ, захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону №1023-ХІІ, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Рішенням Київської міської ради VIII сесія IV скликання від 30 вересня 2004 року № 478/1878 було затверджено Положення про Головне управління з питань захисту прав споживачів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту -Положення).
Відповідно до пункту 1 зазначеного Положення, Головне управління з питань захисту прав споживачів виконавчого органу Київради (КМДА) є структурним підрозділом виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та підпорядкованим Київському міському голові.
Згідно з абзацом другим пункту 4 Положення, Головне управління з питань захисту прав споживачів виконавчого органу Київради (КМДА) відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює у межах своєї компетенції контроль за дотриманням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарської діяльності, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними юридичними особами, що проводять підприємницьку діяльність на території м. Києва шляхом проведення відповідних перевірок.
Пунктом 6 Положення, що водночас узгоджується з нормами статті 8 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, передбачено, що Головне управління з питань захисту прав споживачів виконавчого органу Київради (КМДА) в межах своєї компетенції видає приписи, організує і контролює їх виконання.
Аналізуючи зазначені норми діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача визначених законом повноважень на здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарської діяльності, що проводять підприємницьку діяльність на території м. Києва шляхом проведення відповідних перевірок.
Як вбачається зі змісту акту перевірки № 002272 від 19.11.2009 року, позивачем не були надані документи, які б підтверджували атестацію (повірку) обладнання фірми “HOFMANN” модель Geoliner 670 lift version №6027872, за допомогою якого здійснюється регулювання розвалу та сходження.
Згідно з пунктом 27 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11 листопада 2002 року №792, технічне обслуговування та ремонт ДТЗ (їхніх складових) виконується згідно з вимогами експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації, нормативних документів та за умовами договору. Технологічна документація затверджується в установленому порядку.
Згідно ст.4 вказаного Закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають, зокрема, право на захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
Крім цього, зі змісту листа Державного підприємства “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” від 26 січня 2008 року №22-8/03, вбачається, що стенди регулювання розвалу та сходження коліс автомобілів як засоби вимірювальної техніки повинні бути повірені або калібровані (пройти державну метрологічну атестацію або метрологічну атестацію) на підставі Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації.
Засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію (ч.2 ст. 11 цього Закону).
Оскільки документів на підтвердження атестації (повірки) обладнання фірми “HOFMANN” модель Geoliner 670 lift version №6027872 позивачем під час перевірки надано не було, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності вищевказаних дій відповідача та законності винесеного ним припису про усунення порушень № 0125/8482 від 19.11.2009.
Що стосується вимог позивача про визнання нечинним акту проведення перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 002272 від 19.11.2009 року, колегія суддів зазначені, що дані вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст. 17 КАС України (в редакції, що діяла до 30.07.2010 року), до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Так, під актом перевірки розуміють службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки та є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог чинного законодавства, а бо ж їх відсутність.
Виходячи зі змісту зазначеного поняття акту перевірки, колегія суддів вважає, що він не являється рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, а тому не створює жодних правових наслідків в даних правовідносинах.
Таким чином, викладені обставини свідчать про безпідставність заявлених позивачем вимог, які є не обґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Паритет-Сервіс»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст ухвали складено та підписано -22.08.11 р.