Справа: № 2а-242/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кохановська З.С.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
"02" вересня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.,
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про визнання відмову неправомірною та зобов'язання в здійсненні перерахунку державної пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати відмові відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії за заявою позивача неправомірними та зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії позивачу відповідно до норм ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, та мінімального розміру пенсії, визначеною за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стягнути з відповідача недоплачену пенсію за період з моменту порушення прав позивача з 20.10.2007 р. по теперішній час з урахуванням виплачених сум, та з подальшим нарахуванням щомісячної пенсії з урахуванням інфляції.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково: визнано відмову відповідача щодо перерахунку та виплаті пенсії позивачу відповідно до ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок державної пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 03.06.210 року та здійснити виплату з урахуванням проведених раніше виплат і в подальшому проводити нарахування і виплату вказаних пенсій відповідно до чинного законодавства.
Не погоджуючись із постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має статус особи 1 категорії, є інвалідом ІІІ групи (посвідчення НОМЕР_1).
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, інваліду ІІІ групи, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.54 вищезазначеного Закону в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»28.12.2007 № 107-VI внесені зміни до ст. ст. 50, 54 Закону № 796, якими зменшено вищезазначений розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Посилання апелянта на Закон № 107-VI є безпідставними, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 такі зміни визнано неконституційними, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Крім того, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», якими обмежені права на отримання вищезазначених додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, порівняно з правами, встановленими ст. ст. 50, 54 Закону № 796, а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.
При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2010 року -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2011 року у -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б.Глущенко
С.Б. Шелест