Справа: № 2-а-484/10 Головуючий у 1-й інстанції: Фролов О.Л.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
"30" серпня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
суддів: Федорової Г.Г.,
Беспалова О.О., Губської О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_4, Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2010 року ОСОБА_4 (далі -позивач) звернулася до Тальнівського районного суду Черкаської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (далі -відповідач), в якому просила визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області незаконними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з жовтня 2009 року по день ухвалення рішення по справі.
Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 12.04.2010 року по 12.10.2010 року з урахуванням проведених виплат.
Адміністративний позов ОСОБА_4 в частині вимог за період з жовтня 2009 року по 11.04.2010 року, залишено без розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятою постановою, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2001 року № 2195-IV (далі -Закон № 2195-IV), а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV, особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ (далі -Закон № 2017-III), основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій, зокрема, включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, положенням ст. 19 Закону № 2017-III передбачено, що виключно законами України визначається, зокрема, мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена Законом № 1058-IV, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитині війни.
Всупереч ст. 6 Закону № 2195-IV, позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції при винесенні рішення правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не приписами постанови Уряду.
Що стосується доводів апелянта ОСОБА_4 про незаконність рішення в частині залишення без розгляду адміністративного позову в частині вимог за період з жовтня 2009 року по 11.04.2010 року, то колегія суддів з ними не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Законом України «Про судоустрій та статус суддів»від 07.07.2010 року № 2453-VI, внесено зміни до ст. 99 КАС України, які набули чинності з 30.07.2010 року.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом ОСОБА_4 звернулася 12 жовтня 2010 року, про що свідчить відповідна відмітка суду першої інстанції, із зазначенням вхідного реєстраційного номеру та дати отримання судом позову. Таким чином, адміністративний позов в частині заявлених вимог за період з жовтня 2009 року по 11.04.2010 року позивачем подано з порушенням строку звернення до суду.
Як вбачається зі ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивач не звертався до суду з заявою про поновлення строку звернення, встановленого законом, що є підставою для залишення його позову в частині заявлених вимог за період з жовтня 2009 року по 11.04.2010 року без розгляду.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_4, Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Суддя:
Суддя: Г.Г. Федорова
О.О. Беспалов
О.А. Губська