Справа: № 2-а-329/10/0205 Головуючий у 1-й інстанції: Петрашек Л.І.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
"30" серпня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.,
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка Вінницької області на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка Вінницької області про визнання дій по відмові у перерахунку пенсії неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та стягнути невиплачену державну соціальну допомогу як дитині війни, -
У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати дії відповідача по відмові в здійснені позивачу перерахунку пенсії відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IY не правомірними та зобов'язати відповідача зробити перерахунок недоплаченої державної соціальної допомоги з розрахунку 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 року по даний час, стягнути з відповідача на користь позивача суму недоплаченої державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по даний час.
Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 листопада 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково: визнано неправомірною відмову відповідача в перерахунку і виплаті підвищення до пенсії позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, і/н НОМЕР_1, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка Вінницької області з 14 квітня 2010 року здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і/н НОМЕР_1, підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Не погоджуючись із постановою суду від 02 листопада 2010 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не довів ті обставини, які ним було встановлено під час розгляду справи, що у свою чергу стало причиною порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову -без змін виходячи із наступного.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог - законним і обґрунтованим.
Також Колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 листопада 2010 року -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка Вінницької області -залишити без задоволення, а постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 листопада 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б.Глущенко
С.Б. Шелест