Справа: № 2-а/2502/376/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кузюра В.О.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
"30" серпня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.,
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області на постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії , -
У березні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов'язати відповідача здійснити перерахування та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період в межах строку позовної давності та по день порушення провадження у справі, з урахуванням раніше виплачених сум, за вказаний період.
Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14 березня 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено: визнано дії відповідача щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги позивачу як дитині війни за період з 02 вересня 2010 року по 02 березня 2011 року незаконними та зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачці за період з 02 вересня 2010 року по 02 березня 2011 року відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст..28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.
Не погоджуючись із постановою суду від 14 березня 2011 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не довів ті обставини, які ним було встановлено під час розгляду справи, що у свою чергу стало причиною порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову -без змін виходячи із наступного.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог - законним і обґрунтованим.
Також Колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14 березня 2011 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області -залишити без задоволення, а постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14 березня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б.Глущенко
С.Б. Шелест