Справа: № 2-а-3297/10/2316 Головуючий у 1-й інстанції: Чечот А.А.
Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
Іменем України
"25" серпня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів Хрімлі О.Г.,
Файдюка В.В.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_4 та Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за періоди з липня 2007 року по грудень 2007 року, з травня 2008 року по грудень 2008 року та з січня 2010 року.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2010 року позов задоволений частково.
Визнано бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язано здійснити перерахунок позивачу пенсії та забезпечити її виплату відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 28 квітня 2010 року по 28 жовтня 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, щомісячно, з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни має розраховуватися відповідно до мінімальної пенсії за віком.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується у повному обсязі, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що позивач має статус дитини війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте, відповідач здійснює такі виплати у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не приписами постанови Уряду.
Судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитині війни.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Доводи апеляційної скарги позивача ґрунтуються на тому факті, що ОСОБА_4 дізналась, що відповідач виплачував їй щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж той, що встановлений чинним законодавством у 2010 році. Однак зазначені доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії у належному розмірі позивачка повинна була дізнатись в момент отримання пенсії.
Таким чином, доводи апеляційних скарг спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_4 та Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси - залишити без задоволення, постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді Є.В. Чаку
В.В. Файдюк