Справа: № 2-а-236/11 Головуючий у 1-й інстанції: Суботін А.В.
Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
Іменем України
"25" серпня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів Хрімлі О.Г.,
Файдюка В.В.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язати вчинити певні дії, -
У грудня 2010 року ОСОБА_4 звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області про стягнення додаткової пенсії та доплати до пенсії, у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 16 червня 2010 року.
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2011 року позовні вимоги задоволені.
Визнано бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язано здійснити позивачу перерахунок і виплату доплати до пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 16 червня 2010 року.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок пенсії підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується у повному обсязі, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалідом ІІІ групи та перебуває на обліку у відповідача, де отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
Крім того, позивачу згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Проте, ці виплати здійснюються відповідачем у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян ».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсій, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходяч и з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області - залишити без задоволення, постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді В.В. Файдюк
Є.В. Чаку