ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 червня 2011 року 12:47 № 2а-3069/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Україна»
доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
провизнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень
ТзОВ «СКМ Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновок податкового органу про нікчемність договорів укладених позивачем із ТзОВ «Лободін плюс»на підставі вироку наявності суду, яким встановлено фіктивність створення останнього, оскільки до його винесення ТзОВ «Лободін плюс» було належним чином зареєстроване, як юридична особа та було платником податків та здійснювало господарську діяльність.
В поданих письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що укладені позивачем та ТзОВ «Лободін плюс»договори є нікчемними в силу того, що останнє створювалось з метою прикриття незаконної діяльності, що підтверджується вироком суду, а тому позивачу було донараховано податкові зобов'язання за цими операціями.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
В період з 09.08.2010р. по 10.08.2010р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «СКМ Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТзОВ «Лободін плюс», про що складено Акт №481/23-4/33300076 від 10.08.2010р.
Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток н суму 329 375 грн., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: підприємством занижено податок на додану вартість на 263 500 грн.
ТзОВ «СКМ Україна»подавало заперечення на акт перевірки, проте вони не були взяті податковим органом до уваги.
За результатами перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення №0000772304/0 від 25.08.2010р., яким визначено ТзОВ «СКМ Україна»зобов'язання з податку на прибуток в сумі 329 375 за основним платежем та 164 688 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього на 494 063 грн., та №0000782304/0, яким визначено позивачу зобов'язання з ПДВ в розмірі 130 458 грн. за основним платежем та 65 229 грн. штрафних санкцій, всього 195 687 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, проте, рішенням №24957/10/25-08 від 01.10.2010р. скарга залишена без задоволення.
За результатами розгляду скарги, 01.10.2010р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення рішення №0000772304/1 та №0000782304/1, зобов'язання залишились попередніми.
Позивач оскаржив зазначені рішення до ДПА у м. Києві та ДПА України, які залишили скарги без задоволення.
В ході проведення перевірки встановлено, що ТзОВ «СКМ Україна»на підставі договорів №0704-08 від 04.07.2008р., №0815-08 від 15.08.2008р. було придбано у ТзОВ «Лободін плюс»відповідно до наданих видаткових накладних №11.07.01 від 11.07.2008р. на 558 000 грн., № 17.08.2001 від 17.08.2008р. на 1 023 000 грн. типографську фарбу АNI Вlаск UFG 80071 (банки по 10 кг) всього на суму 1 581 000 грн. в т.ч. ПДВ 263 500 грн., та отримано податкові накладні №11.07.01 від 11.07.2008р. на суму 558 000 грн. в т.ч. ПДВ 93 000 грн., №17.08.01 від 17.08.2008р. на суму 1 023 000 грн. в т. ч. ПДВ 170 500 грн.
Грошові розрахунки по вищезгаданих операціях відсутні. В подальшому було проведено взаємозалік шляхом: часткового повернення товару до продавця начебто через неналежну якість та зустрічної поставки на ТзОВ «Лободін плюс»самоклеючого паперу СOATED 80 RP 1001 GL60 YELLOW у кількості 139 шт. на загальну суму 782 750 грн. згідно з договором №09/10-2008 від 10.09.2008р.
Зазначені вище податкові накладні внесені ТзОВ «СКМ Україна»в реєстр отриманих податкових накладних за липень-серпень 2008р., сума 1 317 500 грн. була віднесена підприємством до складу валових витрат р.04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 9-ть місяців 2008р. №168025 від 16.10.2008р., а сума ПДВ в розмірі 93 000 грн. віднесена до складу податкового кредиту в податковій декларації №135164 з ПДВ за липень 2008р. від 20.08.2008р., сума ПДВ в розмірі 170 500 грн. віднесена до складу податкового кредиту в податковій декларації №137918 з ПДВ за серпень 2008р. від 09.09.2008р., поданими до ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва.
У період укладання договорів, складання видаткових накладних та податкових накладних, усі первинні документи були підписані зі сторони ТзОВ «Лободін плюс»директором (головним бухгалтером) - ОСОБА_1.
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 31.03.2009р. по справі №1-254-09 встановлено, що: ОСОБА_1 взяв участь у створенні за винагороду ТзОВ "Лободін плюс" з корисливих мотивів, з метою прикриття незаконної діяльності. Вироком також встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрував ТзОВ "Лободін плюс". Згідно вироку ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. І ст.205 КК України і призначено покарання у виді одного року обмеження волі.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент, вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Враховуючи, що вироком Подільського районного суду в м. Києві, встановлено, що усі реєстраційні документи та первинні бухгалтерські документи ТзОВ «Лободін плюс»були складені поза волею уповноваженої особи підприємства з корисливих мотивів, з метою прикриття незаконної діяльності та в подальшому укладались господарські договори та формувались бухгалтерські документи цією особою, суд приходить до висновку, що зазначені вище господарські договори між ТзОВ «СКМ Україна»та ТзОВ «Лободін плюс»є нікчемними.
Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду первинних документів, які б підтверджували понесені ним фактичні витрати за придбання типографської фарби. А виписані директором ТзОВ «Лободін Плюс»накладні на відпуск товару, не беруться судом до уваги з огляду на вирок суду у кримінальній справі.
Крім цього, згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до п. 7.2.6 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Аналіз наведеної норми дає підстави зробити висновок, що законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової декларації, проте контрагентом не було дотримано зазначеної норми.
Згідно п. 18 Порядку заповнення податкової накладної усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.
В судовому засіданні встановлено, що податкові накладні підписані директором ТзОВ «Лободін плюс»ОСОБА_1
Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20.07.2010р.).
Враховуючи, що зазначені вище договори купівлі-продажу від імені ТзОВ «Лободін плюс» підписані його директором, який створив це товариство з метою прикриття незаконної діяльності, що встановлено вироком суду, що суперечить положенням ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, та відповідно виписані на виконання цих угод податкові накладні №11.07.01 від 11.07.2008р. на суму 558 000 грн., №17.08.01 від 17.08.2008р. на суму 1023000 грн. не можуть братись до уваги при формуванні зобов'язань з податку на додану вартість.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не надав достатньо доказів які підтверджували фактичність виконання господарських операцій, а також податкові накладні підписані не уповноваженою особою, а тому вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення податкового органу відповідають вимогам законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.О. Баранов