Іменем України
15 вересня 2011 року м. Чернівці Справа № 2а-1457/10/2470
12 год. 25 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Скакун О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом
Приватного підприємства "Св Далс"
до Державної податкової інспекції у м. Чернівці
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ «Компанія «Наша скарбниця»», ТОВ «Карат»
за участю
представника позивача Дубець О.С.
представників відповідача Маниліч Л.І., Меренчук Є.В.
прокурора не з'явився
представників третіх осіб не з'явились
Приватне підприємство "Св Далс" звернулося з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11 березня 2010 року №0000140233/0 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 218487 грн., в тому числі основного платежу 145658 грн. та штрафних санкцій 72829 грн. та №0000130233/0 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 260452 грн., в тому числі основного платежу 173635 грн. та штрафних санкцій 86817,5 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, у поданій позовній заяві в новій редакції (т.2 а.с.1-9) позивач посилається на те, що під час проведення планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Св Далс" відповідач безпідставно дійшов висновку про те, що правочини між Приватним підприємством "Св Далс" та ТОВ «Компанія «Наша скарбниця»»і ТОВ «Карат»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Позивач частково не погоджується з висновками податкового органу. Оскільки, в процесі проведення перевірки відповідач дослідив надані документи стосовно фінансово-господарських відносин між ПП "Св Далс" та ТОВ «Компанія «Наша скарбниця»»і ТОВ «Карат». Договори купівлі -продажу про поставку опалювального обладнання, видаткові та податкові накладні містять всі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме в них вказані: назви документів, дата і місце складання, назви підприємств, зміст і обсяг господарських операцій, підписи відповідальних осіб, печатки підприємств. На думку позивача, факт фіктивності цих угод може бути встановлений лише судом. Тому позивач вважає твердження про нікчемність угод лише припущенням деяких посадових осіб відповідача. Підприємство мало всі підстави включити суми до валових витрат та податкового кредиту по здійсненим операціям. Доказами реальності факту поставки обладнання є те, що все обладнання, яке було отримано по угодам далі було доукомплектовано та продано і встановлено іншим наступним покупцям.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не включено до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 4390,87 грн., так як у підприємства є в наявності всі документи, які підтверджують правомірність включення цих сум до податкового кредиту(т.2 а.с.6).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зазначили, що надані на перевірку документи за формою та змістом не відповідають нормам чинного законодавства. На думку відповідача, правочини між ПП "Св Далс" та ТОВ «Компанія «Наша скарбниця»»і ТОВ «Карат»не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення від оподаткування та є нікчемними.
Щодо невключення до податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 4390,87 грн. представники відповідача зазначили, що актом перевірки (ст..39 Акту) встановлено безпідставне включення позивачем суми ПДВ до податкового кредиту 3714 грн. внаслідок допущення арифметичної помилки. Решта суми була непідтверджена первинними документами. Вказана сума не відноситься до тих документів, які надані суду для підтвердження. Ці первинні документи були враховані податковим органом.
Відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення -рішення правомірними.
Представник позивача звертався до суду з клопотанням про призначення в адміністративній справі судово -економічної експертизи та, у зв'язку з цим, витребування доказів у справі. Клопотання обґрунтовано тим, що для належного з'ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі фінансово - господарської діяльності, бухгалтерського та податкового обліку, доцільно призначити по справі експертизу та отримати, як доказ у справі, висновок незалежного судового експерта, який не є зацікавленою особою у даних правовідносинах, з метою аналізу даних про фінансово - господарські операції, що відображені у бухгалтерському обліку ПП “СВ Далс”.
Ухвалою суду від 31.03.2011р. було відмовлено ПП “СВ Далс” у задоволенні клопотання про призначення в адміністративній справі судово -економічної експертизи та клопотання про витребування доказів. У зв'язку з тим, що спору між сторонами щодо наявності бухгалтерських документів, які підтверджують господарські операції позивача з ТОВ “Наша скарбниця”та ТОВ “Карат”, немає. При вирішенні адміністративної справи суд повинен надати правову оцінку висновкам податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем правочинів з ТОВ “Наша скарбниця”та ТОВ “Карат”. Висновок судово -економічної експертизи щодо документального підтвердження чи непідтвердження віднесення позивачем сум до складу валових витрат та включення до податкового кредиту податку на додану вартість не буде належним доказом у справі для надання правової оцінки укладених позивачем правочинів з огляду на їх нікчемність.
Ухвалою суду від 31.03.2011р. за ініціативою суду, у зв'язку з тим, що встановлення податковим органом факту нікчемності правочинів, вчинених ПП "Св Далс", може одночасно впливати на права та обов'язки інших платників податків, які були учасниками відповідних операцій, було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ «Компанія «Наша скарбниця»»і ТОВ «Карат».
Поштове відправлення з повідомленнями про дату, час та місце судового розгляду справи, яке було адресовано третім особам за юридичною адресою, повернулися з відміткою “за зазначеною адресою не знаходиться”.
У відповідності до ч.1 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За таких обставин, суд вважає, що неявка третіх осіб не перешкоджає судовому розгляду справи.
Державною податковою інспекцією у м. Чернівці проведено планову виїзну перевірку ПП "Св Далс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р.по 31.12.2009р.
За результатами перевірки складено акт від 26.02.2010р. №518/23-3/33917646 (т.1 а.с.5-50). Актом перевірки встановлено порушення:
- пп.4.4.1 п.4.4 ст.4; п.п.5.2.1 п.5.2, 5.3.9.п.5.3.,п.5.9. ст.5, п.6.1.,п.п.6.3.1. п.6.3. ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 173635 грн.
- п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6, п. 7.2., п.п.7.3.5. п.7.3., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 145658 грн.
Податковими повідомленнями -рішеннями від 11 березня 2010 року №0000140233/0 позивачу було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 218487 грн., в тому числі основного платежу 145658 грн. та штрафних санкцій 72829 грн. та №0000130233/0 було визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 260452 грн., в тому числі основного платежу 173635 грн. та штрафних санкцій 86817,5 грн.
Актом перевірки встановлено, що ПП "Св Далс" було укладено договори купівлі -продажу про поставку опалювального обладнання з ТОВ «Компанія «Наша скарбниця»»і ТОВ «Карат».
Взаєморозрахунки було здійснено позивачем з ТОВ «Компанія «Наша скарбниця»»коштами згідно платіжних доручень на суму 151200 грн.(ст..10 Акту). Оплата від ПП "Св Далс" на адресу ТОВ «Карат»здійснена коштами згідно платіжних доручень на загальну суму 645071,02 грн. (ст.16 Акту).
В Акті перевірки зазначено, що працівниками відділу податкової міліції ДПІ у м.Чернівці проводилось відпрацювання засновників та посадових осіб ТОВ «Компанія «Наша скарбниця»»і ТОВ «Карат». В ході оперативно -розшукових заходів було встановлено, що директори та засновники ТОВ «Компанія «Наша скарбниця»»та ТОВ «Карат»ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не мають жодного відношення до цих підприємств, від імені директора чи засновника будь -яких фінансових документів, накладних, податкових накладних, договорів, документів податкової звітності не складали, не підписували та не уповноважували нікого цього робити. Ніяких фінансово -господарських відносин з ПП "Св Далс" не мали і дане підприємство їм невідоме.
У зв'язку з цим, відповідач при проведенні перевірки дійшов висновку, що надані на перевірку документи за формою та змістом не відповідають нормам чинного законодавства, не мають юридичної сили та доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкового реквізиту - справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ТОВ «Компанія «Наша скарбниця»»і ТОВ «Карат».
В судовому засіданні судом досліджено письмові пояснення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (т.1 а.с. 71-75).
Судом встановлено, що в.о. прокурора Шевченківського району м.Чернівці 31.05.11р. було порушено кримінальну справу Я-109092 за фактом підроблення офіційних документів посадовими особами ТОВ «Компанія «Наша скарбниця»»і ТОВ «Карат»за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.366 КК України. Порушено кримінальну справу за фактом умисного ухилення від сплати податків, підроблення офіційних документів шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами ПП "Св Далс" за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.212, ч.2. ст.. 364, ч.2 ст.366 КК України. (т.2 а.с.234).
Згідно листа прокурора Шевченківського району м.Чернівці від 16.09.2010р. по даній кримінальній справі продовжується досудове слідство. (т.2. а.с. 240-242).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При вирішенні адміністративної справи суд застосовує нормативно -правові акти, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
У відповідності до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість».
Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У відповідності до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Форму податкової накладної та порядок її заповнення затверджено Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165. Згідно п.18 цього Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Судом було зобов'язано позивача надати для дослідження в судовому засіданні товарно -транспортні документи з відмітками відправника товару та його отримувача, які б підтверджували реальність товарної поставки.
Однак, позивачем не було надано суду товарно -транспортних накладних та інших супроводжувальних документів, які свідчать про транспортування товарів.
На думку позивача, податкова накладна, видаткова накладна та платіжні доручення про перахування коштів є беззаперечними та достатніми доказами того, що опалювальне обладнання було поставлено позивачу.
Суд не погоджується з такими твердженнями позивача з наступних підстав.
Вирішуючи адміністративну справу, суд керувався інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»та Довідкою Вищого адміністративного суду України «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»»від 15 квітня 2010 року.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Суд вважає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Крім того, суд вважає, що факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що поставка товарів чи послуг мала місце.
Згідно ч.2 ст.207 Господарського кодексу України, недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Судом досліджувалися фактичні обставини, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем було віднесено до складу валових витрат вартість опалювального обладнання та включено до податкового кредиту податок на додану вартість з вартості опалювального обладнання, поставленого ТОВ «Компанія «Наша скарбниця»»і ТОВ «Карат».
Суд вважає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту податку на додану вартість та віднесення вартості товарів до валових витрат, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на віднесення вартості опалювального обладнання до валових витрат та включення ПДВ до податкового кредиту, посилаючись на нікчемність укладених правочинів.
Суд доходить висновку, що відсутність товарно -транспортних накладних на підтвердження поставки опалювального обладнання поставленого ТОВ «Компанія «Наша скарбниця»»і ТОВ «Карат»позивачу є свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції та нікчемність укладеної угоди.
Згідно ст.9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд вважає письмові пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в яких зазначено, що вони не підписували будь -яких первинних документів належними та допустимими доказами того, що надані позивачем податкові накладні та видаткові накладні не мають юридичної сили та доказовості первинних документів, які є підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення до складу валових витрат вартості товару.
Відсутність належних первинних документів на підтвердження поставки товару позивачу, на думку суду, свідчить про нездійснення самих господарських операцій. За такими операціями платник податків не може мати права на податковий кредит та права на віднесення до складу валових витрат вартості товару.
Суд вважає, що в даному випадку мав місце виключно документообіг щодо господарських операцій, які дають право на формування сум податкового кредиту та валових витрат. Позивачем перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Суд не бере до уваги твердження позивача про безпідставне невключення до податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 4390,87 грн. з наступних підстав.
Твердження позивача суперечать один одному. У позовній заяві (т.2 а.с.6) позивач погоджується з тим, що ним було допущено арифметичні помилки. Водночас, актом перевірки відображено на стор.39 завищення віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у сумі 3714 грн. Судом встановлено, що первинні документи, надані позивачем, дійсно підтверджують сплату ПДВ в сумі 4390,87 грн. (т.1. а.с. 96-178). Однак, під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження той факт, що саме ці документи не були враховані податковим органом при проведенні перевірки.
Таким чином, відповідачем правомірно було прийнято податкові повідомлення -рішення.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Державною податковою інспекцією у м.Чернівці доведено правомірність своїх рішень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У судовому засіданні 15 вересня 2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 20 вересня 2011 року. Копію постанови сторони можуть отримати безпосередньо в суді 21 вересня 2011 року.
Суддя О.П. Скакун